Туризм як козирна карта української економіки

Навіть в умовах військового конфлікту на частині території України, анексії Росією туристично й рекреаційно принадного Криму не займатися розвитком туристичної галузі держави є марнотратством. Україна має великий потенціал для того, щоби стати серйозним гравцем у галузі туризму у Східній Європі. Розвиток туризму для України є не тільки економічною необхідністю, він, окрім того, має важливу цивілізаційну, ментальну, комунікативну місію і має стати демонстрацією нашого добросусідства й гостинності. Це виглядатиме удвічі рельєфніше на тлі агресивності, безвідповідальності і беззаконня, яке демонструє сусідня Росія.

Велику об’єднуючу роль у цьому сенсі грає і наш внутрішній туризм, бо якби кримчани й донеччани свого часу мали можливість і пропозицію відвідувати західні регіони, де живуть такі ж українці, російська пропаганда могла б не спрацювати. На жаль, у кожній області, і не тільки з економічних причин, проживає переважний відсоток громадян, які жодного разу не їздили в інші регіони. Через це вони не знаються на українській культурі, історії, традиціях, звичаях, якими багата кожна частина України. Це не означає, що обов’язково донеччани мали б відвідати Львів – переважна частина львів’ян не була в Донецьку, Полтаві, навіть на Буковині.

Досвід найуспішніших туристичних дестинацій свідчить, що туризм використовується як інструмент для досягнення різних цілей. На жаль, Україна за 25 років незалежності так і не змінила радянську модель розвитку туризму, хоча володіє величезним і яскраво вираженим туристичним потенціалом. За даними ЮНВТО, наша держава має 23 мільйони іноземних візитерів на рік і входить до 10 країн Європи за показником відвідуваності і кілька років входила до 10 таких країн у світі. При цьому, на жаль, ми не входимо до рейтингової таблиці, що складається з числа 75 країн за рівнем доходів від туризму.

У нас зосереджена третина санаторно-курортних держпідприємств часів СРСР. Це при розумному і новаторському підходах може бути основою розвитку актуального нині у світі медичного туризму. Ця сфера є принадною для інвестицій за умови її корпоратизації та приватизації.

Для туристів з Європи, США, з України є привабливими наші ландшафтні, природні заповідники в поєднанні з пам’ятками архітектури і культурної спадщини.

Проте у нас кепське паблісіті. Туристичний імідж України залишається некерованим, журналісти зарубіжних ЗМІ у 97 % публікацій не розглядають Україну як туристичну дестинацію. Ми не представлені на великих туристичних виставках, хіба що на ІТБ Берлін, і взаємодіємо лише з тими донорськими проектами, які самі прийшли у нашу країну. У нас працюють лише 3 % світових мереж готелів, це при тому, що представники усіх готельних мереж говорять про дискомфорт при входженні на український ринок.

Тому необхідний кардинальний перегляд використання туристичних ресурсів України, сприяння на рівні зовнішньої і внутрішньої політики. Туризм може і має стати важливим економічним інструментом у розвитку держави Україна у цілій низці напрямів.

За нинішньої політичної й економічної ситуації, що асоціюється з небезпекою та нестабільністю, для нас є важливим досвід країни світу, які пройшли через конфліктні ситуації і зуміли ефективно відновити туристичний імідж. Я маю на увазі Туреччину 2013 року, Єгипет 2011 року, наслідки радіаційної катастрофи в Японії. Для цього потрібна масштабна промо-кампанія, орієнтована на формування сталого сприйняття безпеки України.

Зовнішній туристичний імідж України – важливий інструмент зовнішньої політики. Важливим у цьому сенсі є використання кількох світових практик.

Наприклад, проведення Днів України у 14 столицях країн Європи, США, Канади, краще по 2 виїзди на місяць. Результати референдуму у Нідерландах могли би бути іншими, якби їхні громадяни за нашого сприяння могли хоча би легко знаходити Україну на мапі, не кажучи вже про промоції і візити. Такі Дні України з 4-денними візитами делегації, сформованої з представників влади, турбізнесу і журналістів, у конкретні регіони і міста передбачають презентації та зустрічі з туроператорами, профспілками, місцевими туристичними адміністраціями, практикуючими лікарями та владою. Має бути зреалізований конкретний медіа-план з виступами на регіональних та центральних телеканалах, брифінгах, радіоефірах. За нинішнього ставлення реально заручитися підтримкою мерій країн ЄС у частині залів, встановлення реклами, оргдопомоги. Важливим інструментом є Посольства України, торгівельні представництва, підтримка діаспори і турбізнесу, який репрезентує свої турпродукти.

У рамках Днів України підписуються меморандуми, домовленості про співпрацю з профспілками, соцфондами, складаються поетапні плани дій, укладаються домовленості про інфотури. Такий проект може бути рентабельним, бо вимагає лише покриття витрат на відрядження лише членів урядових делегацій, інші зацікавлені учасники беруть участь за власний кошт. Це передбачає співфінансування, яке перевищує 90 % витрат.

Інфотури та прес-тури для туристичних компаній та ЗМІ слушно проводити не менше 7 днів. Як правило, у таких турах беруть участь 12-15 туроператорів, стільки ж представників ЗМІ. У день проглядаються до 10 об’єктів туризму.

Є вкрай необхідним створення мережі продажів українського турпродукту.

Для цього необхідно відкриття понад 20 українських курортно-туристичних офісів у регіонах нашої держави, країн Прибалтики, Азербайджану, Австрії, Великобританії, Франції, Іспанії, Польщі, Румунії, США, Канади. Місця продажів створюються на базі місцевих офісів туроператорів та інфоцентрів на конкурсних умовах без залучення бюджетних коштів. Їх метою є популяризація та просування лікування й оздоровлення в конкретних регіонах України для забезпечення зростання потоку туристів у міжсезоння.

За мого перебування на посаді Міністра туризму Криму цей проект був ефективно апробований і частково реалізований. Таким чином за рахунок 20 курортно-туристичних офісів загальна кількість залучених до співпраці турагентств становитиме 400-500. Цей проект інноваційний, заснований на державно-приватному партнерстві, де фінансуванню підлягають розробки іміджевих матеріалів, послуги промо-кампаній, навчання у відібраних регіонах та оплата відряджень. Передбачається, що співфінансування такого проекту становитиме не менше 75 %.

Важливим є просування через інструменти Інтернету: соціальні мережі, створення веб-порталу з модулем онлайн-бронювання, представництво у Фейсбуці, розміщення на офіційному сайті, у програмах для смартфонів (імовірно PocketGuides, Booking, GetYourGuide, TripAdvi-sor – як найбільш поширені програми в країнах ЄС, США, Канаді). Через те, що ці інструменти мало відомі на українському ринку, є потреба у тренінгах, і це може бути розроблена за підтримки проекту ЄС платформа онлайн-навчання (e-learning), яка була апробована в Криму. Тимчасова платформа розташована на хостингу education.gdsi.ie.

Попри це важливим є і випуск тематичних журналів за видами туризму, розміщення публікацій в авіа-журналах, друк статбюлетнів, участь у регіональних та міжнародних виставках тощо.

Розвиток внутрішнього туризму – фактор, що об’є днує українську націю

Він може стати не тільки тактичним ходом у перехопленні виїздного турпотоку і переорієнтації на інші регіони, але й зіграє об’єднуючу роль для української нації. Розвиток внутрішнього туризму ґрунтується на підтримці конкретних переваг кожного регіону – йдеться про фестивалі, календар подій, календар екскурсій, маршрути тощо. Щось на кшталт проекту "Підтримай свою Україну".

Реалізація подієвого календаря регіонів, якщо ефективно управляти датами заходів, може завантажити туристами конкретний регіон у відповідний період, навіть міжсезоння. У рамках проекту "Підтримай свою Україну" у кожному регіоні слід розробити 2-3 турпакети, як-то вікенд-тур, пізнавальний, активний, оздоровчий, паралельно з організацією туроператорами своїх турпродуктів при залученні адмінресурсів ОДА і побратимських зв’язків. Виїзна група має складатися з туроператорів, готельєрів, представників музеїв, оздоровниць, мерій. Тут же – презентації воркшопів із турагентами, прес-конференції, ефіри на ТБ, екскурсії на значимі підприємства, а також прес- та інфотури.

Туризм як майданчик для переходу на європейські стандарти

Через те, що вітчизняне туристичне законодавство морально застаріло, є доцільним використовувати туризм як майданчик для апробації низки європейських стандартів і принципів роботи. Оскільки значна частина повноважень, які регулюють процеси у туристичній галузі країн ЄС, покладена на Саморегулюючі організації, слід у стислі терміни передати нашим асоціаціям турбізнесу наступні регуляторні процеси. Я веду мову про ліцензування туроператорської діяльності, обов’язкову категоризацію, тобто привласнення "зірок" готелям й оздоровницям, добровільну категоризацію ресторанів та інших об’єктів турінфраструктури, а також видачу дозволів гідам й екскурсоводам.

У силу своєї специфіки ця індустрія об’єднує більш інтелектуальну частину населення, котра є носієм і поширювачем інформації. Максимальна взаємодія турбізнесу України із зовнішніми контрагентами сформує пул передових підприємств галузі. Вони пропонуватимуть європейські стандарти ведення бізнесу, що дасть змогу активізувати реалізацію грантових проектів як інструменту культивації європейських підходів та їх інтеграцію в українські реалії. Тут допоможе організація навчальних турів і вивчення досвіду передових туристичних країн світу.

Одним із важливих інструментів управління галузями економіки, зокрема туризмом, є Туристичні ради або Туристичні панелі, куди входять представники влади, науки, бізнесу та громадськості. Вони визначають основні вектори розвитку галузі, чіткий порядок подання та розгляду питань і баланс членства у раді.

Туризм як джерело швидких інвестицій.

Через ревізію, раціоналізацію та роздержавлення державних рекреаційних ресурсів і підприємств.

Туристична галузь – одна з найбільш дохідних і динамічних, а також конкурентних у світовій економіці. У таких країнах, як Туреччина, Франція, Грузія – туризм – основний двигун економіки. У нас же – близько 75 % об’єктів української туріндустрії працюють інерційно або ж перебувають у стані стагнації. Їх модернізація неможлива без фінансових інструментів, тут вирішенням питання є інвентаризація і згрупування державних об’єктів у ті, що будуть модернізовані, і ті, які послужать ресурсом для акумулювання коштів для модернізації. Завдяки наявності великої кількості державних готелів, санаторіїв, пансіонатів й українських оздоровниць з уже існуючою аудиторією, Україна все ще займає важливе місце у санаторно-курортному лікуванні серед країн-конкурентів, але їхня зношеність і висока конкурентна боротьба вимагає від нас безпрецедентних зусиль з "наздоганяючого розвитку". Рівень зношеності й відомча розрізненість державних оздоровниць є двома ключовими проблемами, які посилюються на тлі дефіциту бюджетних коштів.

Я пропоную наступний алгоритм дій.

Провести ревізію державних санаторних підприємств з пооб’єктним аналізом усіх наявних з формуванням трьох груп. Перша – об’єкти, які функціонують ефективно і прибутково. Їхній прибуток буде спрямований на модернізацію інших об’єктів. Друга група – це об’єкти, які будуть приватизовані, корпоратизовані з метою доакумулювання коштів для модернізації. Це ті, основні фонди яких найбільш зношені і не виконують соціальних функцій. До третьої групи належать пріоритетні об’єкти, в яких відбуватиметься комплексна модернізація. Ідеться про соціально значимі оздоровниці, що користуються значним попитом, і стан основних фондів яких вимагає найменше вкладень.

Зрозуміло, що без участі державних інституцій такі кардинальні кроки неможливі, тому реформа передбачає активне сприяння профільного Міністерства з поетапною передачею йому державних оздоровниць. Хоча, за великим рахунком, треба визнати, що така важлива й ефективна не тільки в економічному, а й у політичному сенсі галузь, як туризм, не може існувати на правах Попелюшки. Як колишній Міністр туризму Криму, я добре обізнаний з обсягом роботи у цій галузі і стратегією розвитку української рекреації, тому вважаю, що назріла потреба у створенні Міністерства туризму, яке буде готове відповісти на згадані виклики. Це дасть змогу розробити і впровадити механізми відчуження і передачі до сфер управління держави оздоровниць оборонних та силових відомств на законодавчому рівні. Розробити пакет законодавчих ініціатив, які регламентують основи розвитку санаторно-курортного комплексу України. У цей пакет входять пільги на оподаткування, категоризація на зірковість для тих, що надають послуги з лікування та оздоровлення туристам, а також сертифікація за євростандартами. Наявність сертифіката гарантує продаж медично-туристичного продукту.

Туристична індустрія дає поштовх розвитку малого і середнього бізнесу та залучає валюту

Світовий досвід свідчить про те, що туризм використовується в глобальних сенсах як інструмент розвитку підприємництва й експортно орієнтована галузь, яка забезпечує притік валюти у державу. У туристично орієнтованих країнах створені потужні споживчі ринки для продажу товарів власного виробництва. У багатьох країнах активно працюють шопінг-тури, тому й в Україні туризму потрібно взаємодіяти з реальним сектором економіки. За умови такої взаємодії позитивні тенденції й результати стануть очевидними у стислі терміни. Як і той факт, що туризм – стратегічна галузь для України. І потреба не в бюджетному, а в нормативному, законодавчому стимулюванні тургалузі. Задумайтеся, скільки м’яса споживає 20-мільйонний турпотік? А мінеральної води, молока, алкоголю, овочів, фруктів, скільки купує сувенірів, сигарет? Додайте уніформу для персоналу, постільну білизну та інші необхідні аксесуари, які виробляє Україна. І стане зрозуміло, про яке потужне відгалуження економіки йдеться. Тут – вигода для держави, а не в податках від готелів та екскурсоводів. Не кажучи вже про нові робочі місця, у тому числі для кваліфікованих спеціалістів, яких іноді "перевиробництво", це створення ринків, що розвивають інфраструктуру, забезпечуючи понад мільйон робочих місць у туристичному й навколо туристичному бізнесах.

Важливим інструментом реалізації цієї стратегії є впровадження кластерних моделей розвитку та розробка і реалізація спільних з ЄС програм підвищення кваліфікації керівного персоналу туристичного бізнесу, а також розробка статутної документації та підтримка у створенні регіональних туристичних рад. Така модель розвитку туризму стала успішною у США, Туреччині та інших країнах. Важливою є розробка територіальних майстер-планів розвитку туризму з урахуванням специфіки регіонів, що теж мало успіх у Туреччині. І, як я вже казав, необхідно створити ефективні платформи взаємодії на основі соціальних мереж.

У нас є можливість все втілити в життя. Ми – розумна, привітна, освічена нація з древньою історією і високою культурою. Нам є що показати людям.