"Існує три види брехні: брехня, велика брехня і статистика", – цей відомий вислів американського класика Марка Твена не менш влучно підходить до усіляких рейтингів. І стосується це не кредитних чи інших рейтингів, які можна порахувати на основі реальних цифр, а досліджень, що базуються на оціночних судженнях.
Якщо ви бажаєте знайти місто своєї мрії, веб-пошук швидко надасть список "найвидатніших", "найдорожчих", "найрозумніших", "найекологічніших", "найгучніших" і навіть "найсмертельніших" міст світу. Так ось, в деяких з таких рейтингів, які потім активно поширювались українськими ЗМІ, Київ окупував останні сходинки. Звісно, радіти нічому, але посипати голову попелом поспішати не раджу. Спробую пояснити, чому.
Близько місяця тому аналітичний відділ журналу The Economist розмістив Київ на 131-му зі 140 можливих місць серед "Найбільш придатних для життя міст". Рейтинг складався із врахуванням різноманітних показників за п’ятьма напрямками: стабільність, охорона здоров’я, культура та кон’юнктура, освіта, інфраструктура. Столиця України у цьому списку опинилася поряд із африканськими містами та столицею Сирії Дамаском.
На вибір позиції, як зазначають розробники, суттєво впливають військові та громадянські конфлікти, а також терористична загроза. Погоджуюсь, що в контексті комфортності і безпеки життя – це дуже важливі критерії. А в світлі проведення антитерористичної операції падіння позицій Києва і поготів зрозуміле. Хоча в Європі схильні закривати очі на громадянський конфлікт в Україні, він відбувається, і його негативний вплив не можна не враховувати.
Тому я не маю ілюзій, що Київ має бути в першій двадцятці чи навіть серед 50 найбільш комфортних міст для проживання. Але при цьому категорично не погоджуюсь, що він має знаходитися серед десятки аутсайдерів. Достатньо подивитись на позиції низки міст, які знаходяться вище нас в рейтингу, щоб це зрозуміти. Буквально кілька прикладів.
Столиця Венесуели Каракас – 123-тє місце рейтингу. Цьогорічні масові акції протесту, що охопили місто, жодним чином не позначилися на його позиціях в рейтингу – минулого року місто займало ідентичне місце. Що стосується стабільності, то, за даними Світового банку, в Венесуелі найвищі темпи інфляції в світі – за минулий рік вона склала 62,2%. За даними венесуельського Центру документації та аналізу для робітників (Cendas), тепер базовий кошик продуктів харчування на сім'ю коштує вісім мінімальних заробітних плат.
За даними всесвітнього агрегатора статистики Numbeo, індекс охорони здоров’я в Каракасі складає 35,73%, тоді як у Києві – 52,85%. В індексі освіти Організації об’єднаних націй, Україна посідає 30-те місце з індексом 0,796, тоді як Венесуела знаходиться на 75-му місці з індексом 0.682.
Вище Києва знаходиться місто Абіджан з африканської країни Кот д`Івуар – 128-ме місце рейтингу. Ще кілька років тому країну роздирала громадянська війна, наслідки якої вона відчуває до сьогодні. В Кот д`Івуарі працюють миротворчі місії ООН (серед яких і українська група миротворців), які допомагають протидіяти терористичним угрупуванням. Поблизу Абіджана цього року стався теракт, жертвами якого стали 20 людей. Незважаючи на це, рівень стабільності в місті оцінюється вдвічі вище, ніж в Києві. Внаслідок війни в країні система охорони здоров’я в багатьох місцях була зруйнована. В жодному світовому освітньому рейтингу немає вузів з Абіджану, тоді як столичні КНУ ім. Шевченка та КПІ у більшості з них входять до ТОП-1000.
Що вже говорити, якщо столиця Греції – Афіни (69-те місце), яку останні роки лихоманить від економічних потрясінь, а рівень безробіття сягнув 25,5%, показник стабільності перевищив 70%.
І хоча я абсолютно не ставлю під сумнів авторитет такого видання, як The Economist, все ж хочеться зрозуміти аргументи, чому українська столиця займає у ньому настільки полярні місця. Наприклад, в 2011 році ми займали 161-ше місце, а в 2012-му вже 44-те. Зрозуміло, що цей шалений стрибок відбувся після позитивних вражень від проведення Євро-2012. Але ж у плані безпеки, охорони здоров’я, стабільності та навіть інфраструктури (більшість об’єктів були готові у 2011 році) за рік нічого принципового не відбулося.
Тенденційність та суб’єктивність
Загалом резонанс в Україні навколо цих рейтингів дещо перебільшений. Тому заголовки наших ЗМІ, що змагаються в оригінальності на кшталт "Київ потрапив у десятку найменш придатних міст світу" чи "Київ потрапив у десятку найгірших столиць", досить нетипова, якщо дивитися на захід.
В західному світі ці дослідження є об’єктом серйозної критики. Наприклад, The New York Times звинувачує рейтинг The Economist за надмірну "англоцентричність", адже більшість лідерів представляють Канаду та Австралію. Подібний рейтинг Forbes десятку переможців формує виключно з американських міст, інколи маловідомих. Міжнародна Рада підвищення життєпридатності міст (The International Making Cities Livable Council), що з-поміж іншого займається аналізом таких рейтингів, прямо стверджує, що вони мають глибокий ступінь суб’єктивності. Наприклад, рейтинг The Economist базується на основі аналізу експертів видання та їхньошго журналіста, що проживає у даному місті.
Очевидно, що для читача такі рейтинги несуть розважальну місію, для туристів це можливий орієнтир при виборі місця мандрівки. Натомість для мерії кожного міста це один з інструментів для просування свого іміджу. Оскільки замовником рейтингу консалтингової компанії Mercer "Quality of living survey"тієї є уряди та корпорації – це велике поле для конкуренції. Тож очевидно, що міста застосовують різні інструменти, в т.ч. лобістські, для підвищення позицій у рейтингах. "Такі рейтинги можуть бути потужним інструментом економічного розвитку, тому існує жорстка конкуренція і лобіювання міст світу за високий рейтинг", – говориться в доповіді Міжнародної Ради підвищення життєпридатності міст.
У принципі, вже досить позитивним є факт, що Київ рейтингували, оскільки такі міста, як Кабул чи Багдад, через військову ескалацію навіть до таких списків не потрапили. Але це і питання до міської влади – чому ми не спрацювали на підвищення позицій у подібних дослідженнях. Навіть попри їх тенденційність та суб’єктивність. І це ще один виклик для нас.
Реальний Київ
Під час недавнього представлення Києва як приймаючого міста міжнародних конкурсів на економічному форумі в польському місті Криниця-Здруй, я з захопленням спостерігав деякі презентації колег. Але, повірте, Київ виглядав не просто достойно – для багатьох гостей форуму він відкрився в новому сучасному європейському світлі. Адже за останні роки просто неможливо не помітити того якісного прориву, який зробила столиця: і в інфраструктурному сенсі, і в плані комфорту проживання та туристичного наповнення.
Тим більше, що на форумі нам було що показати. Насправді враження від міста пізнаються в дрібницях. Київ зручне та комфортне для туриста та місцевого жителя місто: починаючи від затишних кафе, сучасного транспорту і закінчуючи відомими мережевими готелями. Звісно, є проблеми – те ж комунальне господарство чи дороги. Але навіть у Парижі, Лондоні чи Берліні є свої недоліки.
Усіляких рейтингів сила-силенна. Наприклад, згідно зі ще одним Київ потрапив до двадцятки міст з найгарнішими заходами сонця. Приємно, але це, певно, не той випадок, коли можна складати враження про місто. У нас амбітні цілі - Київ має бути серед кращих, в тому числі завдяки дослідженням на кшталт The Economist. Але мені здається, що набагато красномовніше за суб’єктивні оцінки говорять факти.
Київ у 2017 році прийматиме Євробачення – в світових масштабах це велика честь та визнання. Її результатом мають стати від 20 тисяч туристів та багатомільйонна телевізійна аудиторія. Це серйозний іміджевий проект столиці, який ми зможемо показати усьому світу.
Наступного року ми також станемо господарем фіналу Ліги Ччмпіонів. Щоб уявити рівень довіри до міста, варто нагадати, що останні чотири роки фінал приймали Мілан, Берлін, Лісабон та Лондон. І повірте, Київ у цьому списку не губиться. Реальним, а не віртуальним результатом стануть понад 70 тисяч гостей та більше 140 телекомпаній з усього світу, що будуть транслювати цю подію.
Київ вже проводив фінал Євро-2012, тоді місто відвідали сотні тисяч туристів. Після цього столиця була визнана за версією найбільшого туристичного сайту TripAdvisor найпопулярнішим в Європі туристичним напрямом.
Упевнений, що ці речі обов’язково будуть враховані в наступних рейтингах авторитетних компаній та видань. Проте підходити до них все одно раджу зі здоровим балансом довіри та скепсису.
P.S. А ось уже згаданий найоб`єктивніший рейтинг, де Київ потрапив до двадцятки міст з найгарнішими заходами сонця.