Жертви "хотєлок" депутатів

В 2017 році будуть деякі відмінності у фінансуванні потреб медицини та охорони здоров’я, але я б не сказав, що вони дуже кардинальні. Принципова тема, про яку найбільше говорять і яка викликає найбільше дискусій – це фінансування освіти і медицини: "чи витримають новий порядок органи місцевого самоврядування?". Але тут варто згадати, що до 2015 року за містами обласного значення залишалося 75% ПДФО і саме це ПДФО, яке залишалося за містами обласного значення і районами йшло на виконання делегованих повноважень, в тому числі на медицину і освіту. В рамках делегованих повноважень здійснювалася оплата заробітної плати, а в рамках власних повноважень здійснювалось фінансування утримання об’єктів і споруд. Коли вносилися зміни до бюджетного законодавства в грудні 2014 року, то містам обласного значення, районам і об’єднаним територіальним громадам було залишено 60% ПДФО. Але фінансування медицини і освіти здійснювала держава через цільові субвенції, які надходили відповідно через Міністерство охорони здоров’я і Міністерство освіти. І ці субвенції по розрахунку використовувалися як на оплату праці лікарів і вчителів, так і на утримання приміщень. Аналіз 2016 року по факту показав, що суми, які надходять в рамках субвенції дещо вищі, ніж ті 15% ПДФО, які ніби були забрані у районів і міст обласного значення. Тому Мінфін прийняв обґрунтоване рішення залишити за державними субвенціями лише прямі витрати на прямі функції, тобто на вчителів і лікарів. А утримання приміщень знову покладається на органи місцевого самоврядування.

Звичайно, для багатьох це не дуже приємний варіант, тому що всі розраховували, що ця субвенція буде такою ж великою, як і в минулому році і за рахунок неї можна утримувати заклади, які по суті треба уже перепрофільовувати, оптимізувати мережу, здійснювати утеплення та термомодернізацію. Зараз такого вже не буде. І я думаю в 2017 році ми побачимо багато рухів у місцевому самоврядуванні, які будуть спрямовані на більш швидкі кроки по оптимізації мережі і будуть нові проекти по термомодернізації будівель шкіл та закладів охорони здоров’я. Адже на утримання будівель будуть витрачатись кошти місцевого самоврядування, тому їх треба буде економити. Чи є це український винахід? Не є. Тому що в більшості європейських країн де є подібна система бюджетування як у нас, держава оплачує дійсно лікарів і вчителів, а приміщенням опікується місцеве самоврядування. Мережа і об’єкти за місцевим самоврядуванням, а власне лікування і навчання – за державою.

Тому тут не виглядає таке рішення катастрофічним для місцевого самоврядування і я думаю, що все буде гаразд і грошей на місцях вистачить. Тим паче, що Уряд передбачив додаткові гроші, такий додатковий фонд, якщо десь буде не вистачати, то будуть надані гроші. Для чого це потрібно? Для того, щоб в районах, де була створена одна-дві об’єднані громади але залишилися "шматочки" районів і там не вистачає грошей, щоб збалансувати цю мережу.

Це вимушене тимчасове рішення. І вони викликане тим, що замість того, аби швидко продовжити реформу і вирішити проблему із провалами загальної схеми фінансування освіти та медицини у районах із частиною необ’єднаних громад, депутати її гальмують і починають розказувати, що не буде вистачати грошей тому давайте перейдемо на ручний режим чи взагалі згорнемо реформу. Так проведіть реформу до кінця і забудьте про проблему.

Кидається в око, що проект бюджету і прийнятий бюджет різняться в деяких частинах, особливо що стосується фінансування регіонального розвитку. Скорочено Державний фонд регіонального розвитку(ДФРР) і там лише 1 млрд грн – це гарантовані гроші. Це взагалі найменший показник ДФРР від часу його появи!

Зменшена субвенція на розвиток інфраструктури об’єднаних територіальних громад – там лише 0,5 млрд грн – це гарантовані гроші, все решта негарантовані.

В той же час депутати для себе хороших прийняли субвенцію на розвиток окремих територій, яка не випливає із законів, (тобто нема законів, які передбачають існування такої субвенції). І вони туди вклали 4 млрд грн, з яких 1,5 млрд грн – це гарантовані гроші. Тобто, на визначений законом Державний фонд, який мав бути 7,3 млрд грн і на субвенцію підтримки і розвитку інфраструктури об’єднаних громад, яка принаймні мала би бути 2,5 млрд грн, на це все тільки 1,5 млрд грн гарантованих грошей. А на "хотєлкі" народних депутатів – 1,5 млрд грн.

Взагалі те, що відбулось із змінами сум Державного фонду регіонального розвитку та субвенції на розвиток інфраструктури об’єднаних територіальних громад інакше, як ударом по найбільш успішним українським реформам не назвеш. Успіх реформ, які є системними та визначальними для збереження єдності українського простору та ефективної системи публічної влади, що єднає країну і мінімізує дестабілізуючі чинники депутати замінили своїм бажанням роздавати державні гроші у "своїх" територіях. Якщо після цього уже в нових територіях будуть кричати "почуйте закарпатців,/одеситів/запоріжців…" це буде логічним наслідком такого рішення депутатів.