Нагорода «Герої Сьогодні»
Відзнака «Герої Сьогодні» – це нагорода, яку новини «Сьогодні» запроваджують на знак поваги до українців, чиї вчинки вражають самовідданістю та сміливістю.

Серед нас живуть особистості, ще невідомі широкому загалу, але надважливі для земляків, яким подарували друге народження або ж щодня дають надію на краще життя. Ці люди діють за покликом серця, не розраховуючи на жодне визнання. Вони не вагаються, і роблять впевнений крок назустріч ризику, який іноді може скінчитися фатально.

Мужність та рішучість наших героїв стали новою точкою відліку для десятків земляків.
Ми дякуємо відважним українцям і прагнемо, щоб про їхні подвиги довідалися інші.
Юрій Малявін
Юрій Малявін частину життя працював справдешнім Ватсоном – був помічником слідчого. Одного дня його професійна спостережливість і військовий досвід Афганістану змогли врятувати життя шести десяткам людей.

Надвечір 16 травня автобус з Харкова звичним маршрутом рушив до села Кам'яна Яруга. Проте подорож отримала неочікуване продовження. Серед пасажирів виявився чоловік з ручною осколковою гранатою. Він хотів підірвати себе і, без жодних альтернатив – усіх, хто знаходився в радіусі 200 метрів, - саме такою є зона ураження так званої «лимонки». Чим скінчилася історія відчайдушного порятунку людей – дивіться у сюжеті.
Олександр Данилюк
Хірург з Ужгорода Олександр Данилюк – активіст Майдану. Лікар-волонтер, який допомагав зупиняти першу кров ще на початку 2014 року. У професійній якості на полі грандіозних бойових дій опинився в складі медичної роти 128-ї бригади.

Взимку 2015 року разом з побратимами Олександр потрапив в оточення під Дебальцево. Бойовики нещадно били з градів просто під час прийому поранених. Від медичного автомобіля залишився тільки каркас – усе інше згоріло. Лікарям та пацієнтам довелося ховатися в землянці. І вже там, у сирій пітьмі, Олександр в буквальному сенсі творив чудо – навколішках, з налобним ліхтарем та слюсарними інструментами оперував вояків, цивільних і дітей. Подробиці історії Героя дивіться у сюжеті.
Володимимр Палійчук
Після важкої хвороби успішний підприємець з Франківщини вирішив змінити своє життя. Замість позашляховика бізнес-класу, на який збирав до власного ювілею, купив звичайний КамАЗ. Разом з вірними товаришами та братом переобладнали машину для потреб пожежної бригади. Вирішили: в віддаленому селі та околицях їхня допомога згодиться. В результаті тюнінгу об'єм водного резервуару в «пожежки» сягнув 10 тон, що в 2,5 рази більше, ніж в державних пожежних машинах. Номер мобільного телефону Володимира земляки тримають у якості екстреного поряд зі «101». Дивіться сюжет про пожежників, для яких чужої біди не буває.
Олег Собченко
Свого часу Олег Собченко почав все більше замислювався над кольором та запахом річки Рось, яка живить рідний Корсунь. Під час риболовлі, на зміну думам вудкаря про наловлену здобич, прийшли тривожні помисли про біду, яка насувалася. Вода ставала дедалі каламутною, а різкий неприємний запах – все відчутнішим. Щороку річка вкривалася смертельним синьо-зеленим цвітом. Загибель водойми здавалася невідворотною, доки не втрутився Олег із однодумцями. Вони створили громадську організацію та власним коштом почали рятувати притоку Дніпра. Що саме зробив Герой, щоб не допустити екологічної катастрофи у містах і селах на берегах Росі, дивіться у сюжеті.
Дарина Брикайло та Інеса Матюшенко

Для Інеси Матюшенко діагноз «онкологія молочної залози» прозвучав як вирок. Звернутися по допомогу до людей молода жінка відважилася не одразу. Тільки з часом, якого було обмаль, подолала гордість, завдяки чому і вижила. У не менш драматичних обставинах опинилася Дарина Брикайло, коли довідалася, що у неї зовсім не застуда, а складне легеневе ураження пухлиною. Зовсім молода дівчина спершу злякалася навіть не думки про смерть. Її бентежила перспектива хіміотерапії та облисіння, адже це означало, що недугу точно не приховати. Наражати себе на співчуття та бути кволою в очах оточуючих дівчина не хотіла, аж поки не усвідомила – це її життя, і воно в неї лише одне. Знайти непідйомну суму на лікування силами небагатьох родичів шансів немає. Дарина розповіла про свою онкологію, зібрала гроші на лікування, і хвороба відступила. Тепер дівчата допомагають онкохворим боротися за себе і не приховувати рак. Адже кожен крок назустріч небайдужому оточенню віддаляє від смерті. Більше про історії боротьби і підтримки дивіться у сюжеті.
Дарина Брикайло
Інеса Матюшенко
Олег Горбатюк
«Хочеш – зробиш», з таким девізом колишній боєць АТО Олег Горбатюк рушив на вибори голови об'єднаної територіальної громади на рідній Буковині. Дружина Олега каже, що йшов засліплений бажанням змінити на краще стан рідного села, яке, м'яко кажучи, вважали занедбаним. І навіть гірше – безперспективним. Отримавши довіру земляків Олег став і головою, і стратегом з розвитку, і навіть експертом з інвестицій. На залучені ним грантові кошти відремонтували амбулаторію, дорогу та інші об'єкти інфраструктури. Попереду ще більше здобутків, адже один із проектів управлінця погодили у Європейському банку реконструкції та розвитку. Про здобутки з відродження села дивіться за посиланням.
Наталя Попова
Професорська донька Наталія Попова з дитинства обожнювала тварин. Особливо прикипіла до коней та навіть почала освоювати мистецтво вершників.
З часом хобі перетворювалося на професію – перед дівчиною відкривалися чималі перспективи. Але навіть перемоги у міжнародних турнірах не скорили батьків, які вбачали у доньці продовжувачку професорської династії. Наталя обрала власний шлях, а потім сама вирішила поставити кар'єру на паузу. Тепер вона виходжує тварин, які піддавалися знущанням. Вириває з рук браконьєрів, рятує з цирків, будує вольєри і позбавляє тварин від звірячого ставлення людей. Неймовірну історію притулку для диких тварин дивіться у сюжеті.
Віктор Кривобородько
та Володимир Рудковський


У Старій Збур'ївці – власний ексклюзив. За свою роботу два сільських шерифи в буквальному сенсі ледь не отримали Оскар. За мотивами професійного життя Віктора Кривобородько і Володимира Рудковського міжнародна команда кінематографістів зняла документальний фільм, який претендував на головну нагороду американської кіноакадемії.

На селі, де працювали шерифи, відсутні правоохоронні органи, що погіршує криміногенну ситуацію. У копів-аматорів власні методи роботи: вони втихомирюють сімейні сварки, розводять опонентів під час бійок, шукають крадіїв, проводять виховні дискусії. Не беруть участь лише у жорсткому криміналі. Односельці зізнаються: не раз зверталися до шерифів по допомогу, молодь іноді просто консультується, щоб не вскочити в халепу. Подробиці у сюжеті про українських шерифів.
Віктор Кривобородько
Володимир Рудковський
Cправжні герої – серед нас!
Ті, ким варто пишатися, і кого варто наслідувати. Ті, хто живуть з нами поруч. Звичайні українці. Якщо ви знаєте таких, розкажіть нам.
Надсилайте розповіді про ваших Героїв за адресою нижче:
s-heroes@trkua.tv