Еще раз о предсмертной записке генерала Кравченко (укр.)

Десять років тому познайомився з почеркознавцями і графологами. Виявилося, це близькі, хоч і не зовсім тотожні професії.

Дізнався про десятки ознак, за якими згадані фахівці здатні з великим ступенем достовірності визначити особливості характеру, темпераменту, психологічного стану людини. А також її стать, вік, рівень освіти, рідну мову, наявність або, навпаки, відсутність якихось захворювань, психічних розладів...

Синтаксис, орфографія, навіть помилки (умисні й несвідомі) — ключі до розгадок багатьох таємниць і секретів, незалежно від того, від руки написано документ, приватний лист, знайдений на місці пригоди, чи їх набрано на комп'ютері, надіслано електронною поштою.

Деоккупация юга страны – как украинские военные отвоевывают территории

Запрет на передвижение по стране для военнообязанных – все детали

Ракетные удары по мирным украинским городам - июль 2022

Ядерный терроризм россии

Спеціальні методики, розказували мені, дозволяють експертам ретельно дослідити обставини події, підтвердити або спростувати, поставити під сумнів версії слідства. Зокрема, це стосується і таких тонкощів, як, приміром — справді автором листа є людина, чий підпис стоїть під ним, чи його міг лишити, вводячи в оману, хтось інший, оригінал це чи майстерно виконана підробка...

Про це згадалося саме сьогодні, бо й досі не дає спокою знайдена 4 березня 2005 року на місці загибелі колишнього міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка передсмертна записка. Він її писав, чи ні?

Міністр мав украй стрімкий, нерозбірливий почерк. Як деякі лікарі, також почасти не переймався витонченою каліграфією, дивуючи оточуючих чудернацькими каракулями.

Люди з ближчого оточення неодноразово безуспішно намагалися розплутати деякі хитромудрі резолюції шефа, бо ті нагадували суцільні кросворди.

Передсмертна ж записка, за переконанням слідства власноруч написана міністром, навпаки, виглядала підкреслено розбірливо, і слова у тексті прочитувалися легко.

Хіба не дивно?

Уявімо ситуацію: людина свідомо вирішує звести рахунки з життям. Чи хвилюється в останні години, хвилини перед смертю? Напевно, що так. Прощається з рідними, просить у них вибачення.

І при всьому тому, маючи у повсякденному житті нелегкий для прочитання, швидкий почерк — акуратно, розважливо, неквапом виписує кожне слово? Ну, як таке можливо? Це десь за межами логіки і здорового глузду.

Може, ті слова виводила інша рука? А якщо це так, чого не можна виключати, тоді версія самогубства (ще й двома послідовними пострілами в голову) на цьому тлі теж виглядає аж надто суперечливою. І тоді ми знову, як і 16 років тому, повертаємося до інших, не відпрацьованих до кінця версій. Одна з яких — інсценування під суїцид умисного вбиства, скоєного за умов неочевидності.

Мені можуть заперечити. Адже була навіть не одна, а дві почеркознавчі експертизи, й обидві підтвердили: записку власноруч писав Кравченко.

Я не експерт і, на відміну від них, маю право на сумнів. Тож викладу два зразки з почерком міністра. Перше фото — рукописне пояснення Кравченка з матеріалів справи, де його допитували як свідка. На другому — уже згадувана записка.

Порівняймо почерк там і там. Вдивімося уважно, прискіпливо в особливості написання окремих літер, їх нахил, розмір.

Експерти впевнені: в обох випадках писав він.

...Генерала, нагадаю, знайшли мертвим напередодні 54-го дня народження. Такого ж весняного ранку, як сьогодні, він мав приїхати до Генеральної прокуратури на допит у справі Гонгадзе.

Завтра, 5 березня, Кравченку виповнилося б 70.

Справу давно закрито. Однак деякі принципові моменти лишаються відкритими.