Санкції проти Росії – червоні лінії для Трампа

Ідея закріпити існуючі щодо РФ санкції за її агресію проти України була дуже популярною серед американських законодавців у січні і першій половині лютого 2017 року, коли до Конгресу внесли відразу декілька законопроектів із подібним положенням. Це пояснюється тим, що існувала можливість відміни усіх санкцій Адміністрацією Дональда Трампа без пропорційних кроків із боку Кремля щодо врегулювання українсько-російського конфлікту.

Як стало відомо пізніше завдяки матеріалу Yahoo News, ці законопроекти певною мірою були результатом спільних зусиль службовців Державного департаменту і конгресменів, коли адміністрація Дональда Трампа у січні 2017 року попросила представників дипломатичного відомства США розглянути питання можливості відміни санкцій у контексті нормалізації відносин із РФ. Це налякало службовців Державного департаменту, які забили на сполох і почали підключати американських законодавців, котрі у свою чергу виступили з ідеєю закріплення нинішніх санкцій проти Росії на рівні законів, тим самим позбавивши президента США можливості їх скасувати незалежно від поведінки Кремля. Тим самим ці законопроекти на початку року були сигналом для Білого Дому, щоб попередити нерозважливі кроки (нової американської Адміністрації – Ред.) у політиці на російському напрямку.

Однак пізніше американський уряд і Конгрес досягнули неформальної домовленості – законодавці беруть паузу у питанні кодифікації санкцій щодо РФ на рівні законів, а уряд обіцяє не знімати санкції без пропорційних кроків з боку Кремля по конфлікту на сході України. По суті тим самим виконавча гілка влади отримала певний простір для маневру у взаємодії з РФ, яка має на меті спробу нормалізувати американсько-російські відносини. У іншому випадку (якби санкції щодо РФ були закріплені на рівні законів і президент мав би отримувати згоду Конгресу у питанні їх скасування), то американським і російським дипломатам було б по суті ні про що говорити у питанні врегулювання конфлікту на Сході України на основі компромісу, де Україна також мала б робити певні болючі поступки.

Гіпотетичний закон, який б закріпив нинішні санкції, скоріше б за все передбачав неможливість їх відміни без повернення Україною реального (!) контролю над непідконтрольною наразі ділянкою російсько-українського кордону. І це тим самим виключало б можливість реалізації російського сценарію врегулювання конфлікту – де-юре реінтеграція ОРДЛО до складу України разом із поверненням контролю над кордоном, при де-факто збереженні кремлівського контролю над ОРДЛО через збереження Росією в тому числі реального контролю над кордоном (відомий план Мореля).

Тобто по суті законодавці подібним законопроектом ліквідували б можливість "великої угоди" між США і РФ за рахунок національних інтересів України, перетворили США із посередника на сторону, яка беззастережно підтримує Україну і зробили б можливим лише український сценарій врегулювання конфлікту на Сході. Але американські законодавці вирішили дати шанс своїм дипломатам на чолі із Державним секретарем Рексом Тіллерсоном – як наслідок очільник сенатського Комітету із міжнародних відносин Роберт Коркер 1 травня 2017 року заявив, що на певний час відкладається розгляд законопроектів, які мали б в тому числі закріпити на рівні законодавства нинішні санкції щодо РФ за її агресію проти України. Тим самим американські законодавці дали дипломатії шанс, не позбавивши Рекса Тіллерсона можливості для маневру у переговорах із РФ.

Однак у цій домовленості між законодавцями і урядовцями щодо санкцій стосовно РФ була іще одна умова – законодавці чекатимуть лише певний час щодо конкретних результатів діалогу із РФ через перехід Кремля до конструктивних кроків. У іншому випадку конгресмени залишали за собою право посилювати санаційний тиск на Кремль у формі кодифікації нинішніх санкцій і схвалення нових. Тому коли 25 травня 2017 року уже згаданий профільний комітет Сенату схвалив законопроект Countering Iran's Destabilizing Activities Act (щодо посилення санкцій проти Ірану за його програму по розробці балістичних ракет – Ред.), Роберт Коркер заявив, що тепер настала черга РФ.

Ідея, як повідомило видання Politico, зводиться до того, що до законопроекту по Ірану додадуть поправку, яка стосуватиметься РФ. Проблема тепер лише в тому, який буде зміст даної поправки – мова іде в тому числі не лише про закріплення нинішніх санкцій щодо РФ у контексті агресії проти України, але і запровадження нових. Спиратися у розробці поправки щодо РФ, в тому числі, пропонують на законопроект Countering Russian Hostilities Act, який у січні 2017 року внесли спільно сенатори Джон Маккейн і Бен Кардін, і який підтримали 10 сенаторів обох партій. Даний законопроект в тому числі передбачає не лише закріплення нинішній санкцій щодо РФ, але і запровадження нових, які ударили б по російському нафтогазовому сектору. Однак минулого тижня консенсусу щодо наповнення російської поправки до закону по Ірану так і не знайшли. При цьому демократи дали чітко зрозуміти, що не будуть голосувати за Countering Iran's Destabilizing Activities Act, якщо не буде поправки стосовно РФ. А це збільшує шанси на те, що така поправка не просто з’явиться, але і буде достатньо агресивною щодо РФ.

Звичайно, такий закон у разі схвалення у Сенаті має іще бути схвалений у Палаті представників. І тут ситуація серед республіканців доволі таки неоднозначна. Уособлює її сам спікер Палати Пол Раян. Якщо у січні 2017 він був однозначно за закріплення санкцій щодо РФ за агресію проти України у формі закону, то тепер він більш стриманий. Оскільки в тому числі Білий Дім не пішов на такий радикальний крок як скасування санкцій щодо РФ без пропорційних кроків по врегулюванню ситуації в Україні. І тому скоріше за все до цього і апелюватиме Пол Раян, якщо таки закон щодо Ірану разом із поправкою по РФ з’явиться на розгляді Палати представників. Окрім того він також скоріше за все апелюватиме до необхідності не зв’язувати повністю руки американським дипломатам у взаємодії із РФ. А тому є великі шанси, що такий законопроект по Ірану і РФ застрягне на рівні Палати представників.

Але навіть у такому випадку він буде гарним сигналом і нагадуванням для адміністрації Дональда Трампа про те, що порозуміння із РФ окреслено певними червоними лініями, за які краще не переходити. І американські законодавці не просто уважно слідкують за тим, щоб цього не сталося, але і мають відповідні інструменти попередження нерозважливих кроків із боку виконавчої гілки влади у відносинах із Москвою.