Останнє китайське попередження – 5 книг, які вас мотивують

Самоїдство, як застерігають автори цих книжок, притаманне не лише психічно неврівноваженим особам, які, будучи невдоволені собою, гризуть себе за випадково зроблені помилки. Це може бути реальною хворобою цілком успішних, самовпевнених та цілеспрямованих людей, які неправильно харчуються, рухаються, живуть і навіть думають. Зарадити цьому нелегко, але не так вже й складно, якщо звернутися по допомогу до справжніх фахівців, які пропонують свої послуги у книжках цього огляду.

Колін Кемпбелл та Томас Кемпбелл. Китайське дослідження. – Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2019

Деоккупация юга страны – как украинские военные отвоевывают территории

Запрет на передвижение по стране для военнообязанных – все детали

Ракетные удары по мирным украинским городам - июль 2022

Ядерный терроризм россии

В основі цієї книжки лежить найбільш масштабне в історії науки дослідження зв'язку між харчовими звичками і хронічними хворобами. Цей проект був організований спільно з Корнельським університетом, Оксфордським університетом та Китайським інститутом профілактичної медицини. Газета The New York Times назвала його "Гран-прі епідеміології". Чи варто відмовлятися від м’яса? Чи впливає харчування на рак? Чому слід вживати фрукти? Ці та інші "прості" питання знаходять фахову відповідь. Колеги автора називають його книжку променем світла в темному царстві сучасності, який так яскраво й повно висвітлює реальні проблеми харчування та здоров’я, що ми вже ніколи не потрапимо в пастку людей, які отримують зиск з нашого невігластва, розгубленості та слухняного споживання харчів, які нам продають. Виявляється, продукти, якими ми старанно годуємо своїх дітей, вважаючи їх корисними, призводять до виникнення головних хвороб-убивць: раку, цукрового діабету та серцево-судинних захворювань. "Китайське дослідження" виникло після вивчення статистичних даних про смертність в 65 округах Китаю, які були зібрані з ініціативи прем'єра-міністра Чжоу Еньлая, який помирав від раку. В ході цього дослідження було визначено понад 8000 значущих взаємозв'язків між харчуванням і хворобами.

Андро Донован. Самомотивація. – Х.: Фабула, 2019

Авторка цієї книжки вірить, що кожна людина може бути щасливою. Вона вчить кожного почути своє власне "Я", відокремити власні бажання від нав’язаних суспільством і жити в гармонії передусім із собою, зі своїми внутрішніми ідеалами, проблемами, щурами і тарганами. "Ви вже познайомилися зі своїм щуром, який живе у вашій голові, та розумієте, що ви й ваш щур не є одним цілим. – щоразу спиняється авторка, щоб переконатися, чи все у вас гаразд. – Тепер ви знаєте, що часом щур може бути вашим найкращим другом, який заохочує та підбадьорює вас". По суті, її "щуроловна" книжка – це посібник-натхнення, що допомагає здобути одну важливу річ, яку ми всі бажаємо віднайти у своєму житті, прагнучи кожною клітинкою відчути життєву силу, життєву мету, задоволення від життя. "Людина жертвує власним здоров’ям задля грошей, – нагадує авторка. – Потім віддає гроші, щоб відновити втрачене здоров’я. Потім так переймається майбутнім, що вже не радіє теперішньому. У результаті не має ні теперішнього, ні майбутнього; вона живе так, ніби ніколи не помре, але усе ж таки помирає, зовсім ніколи й не живши". Загалом книжка акумулює багаторічний досвід роботи з клієнтами і містить важливі теоретичні зауваги, практичні поради, вправи, виконання яких має наблизити читача до внутрішньої рівноваги.

Джадсон Брювер. Залежний розум. Сигарета, смартфон, токсичні стосунки: як формуються шкідливі звички та як їх подолати. – Х.: Віват, 2018

Автор цієї книжки на цікавих експериментах і дотепних прикладах пояснює те, чому переважна більшість наших страждань виникає через відчуття, ніби нам чогось бракує, хоча насправді в нас уже є все необхідне. Ба більше: ми, безсумнівно, дивовижні, гідні подиву надзвичайні створіння, справжні генії, з неймовірним потенціалом до навчання, зростання, оздоровлення та трансформації протягом життя. Проте як нам це усвідомити? Чому ми відчуваємо порожнечу, потребуємо постійного, повсякчасного і негайного задоволення наших жадань? Чого ми дійсно прагнемо? І для чого? І хто насправді прагне? Хто володіє нашим розумом? Хто всім керує? Як їх виявити, установити причину та, найголовніше, позбутися назавжди? Автор пояснює складні психологічні процеси, і завдяки цим знанням ми можемо сконструювати власний "компас усвідомленості", який не дозволить залежностям опанувати нами і нашим життям.

Паоло Россі. Їсти. Потреба, бажання, одержимість. – Л.: Видавництво Анетти Антоненко; К.: Ніка-Центр, 2018

Буденні жарти, анекдоти та кепкування з проблеми "їжі", як вважає автор цієї книжки, дійшовши з давніх часів аж до нашого техногенного сьогодення, недаремно присутні і в розмовах, лексиконі та загалом спілкуванні. Постійне та невпинне вживання метафор, пов’язаних із їжею, приховують у собі закоренілі бажання та глибокі емоції, які ми переносимо у майбутнє. З чого складається цей епос про їжу, в яка давно вже перейшла до категорії соціальних маркерів – "їсти очима", "гризти лікті", "культурний голод"? Автор пропонує власну історію ідей, протягом якої нам розкажуть як про приємні, так і жахливі випадки в культурі цивілізацій. Від казкових людожерів і вампірів до цілком реалістичних серійних вбивць і сьогоднішньої пропаганди культу тіла – саме у такий спосіб розвивається в книзі думка про метафору "їжі" та її реалізацію в житті багатьох поколінь споживачів. Зокрема, зазираючи у майбутнє і згадуючи хвороби, якими "славилися" попередні часи – туберкульоз, сифіліс, епілепсія – а також згадуючи рак і СНІД, автор наводить приклад більш "сучасного" захворювання. "У період від кінця минулого століття і до початку третього тисячоліття, – нагадує він, – анорексія ввійшла до медичних посібників і наукових досліджень психічних розладів і для багатьох людей стала насправді серйозною проблемою". 

Кіо Старк. Коли зустрічаються незнайомці. Як люди, котрих ви не знаєте, можуть вас змінити. – Х.: Віват, 2018

Розпочинаючи мову про те, які трансформаційні можливості та дивовижну насолоду таїть у собі спілкування з людьми, котрих ми не знаємо, авторка ставить, мабуть, найважливіше питання. Отже, хто такий незнайомець? Виявляється, якщо ретельно вивчити загальноприйняті уявлення про незнайомих людей, ідея того, що незнайомець — це той, кого слід боятися, часто відпадає сама собою, а нав’язаний у дитинстві страх перед "небезпечними чужинцями" починає суперечити нашому життєвому досвіду. Навпаки, роками записуючи власний досвід спонтанних зустрічей на вулиці, авторка помітила прояви несподіваного задоволення під час такої взаємодії, коли короткі зустрічі можуть змусити нас почуватися щасливими. "Я вітаюся з більшістю людей, котрих зустрічаю, і дочка хоче знати чому. – Вони наші друзі? – питає вона. – Ні, просто сусіди. Такою може бути моя відповідь, якщо це хтось, кого ми часто бачимо, або люди, які проходять біля нашого будинку. – Ми їх знаємо? – Ні, ми ніколи їх не зустрічали. – Чому ж ти тоді кажеш "доброго дня"? – Бути дружньою – це так приємно".