Ігор Бондар-Терещенко

Поет, драматург, літературознавець, арт-критик

"Привіт з Криму!" – 5 книг про майбутнє

мнения

6 Февраля 2018, 12:27

Насправді майбутнє кожен з авторів цих книжок уявляв і уявляє по-своєму – від класика літератури жахів до сучасників, які пишуть альтернативну геополітичну історію, взірцем якої донедавна був "Острів Крим" Аксьонова. Сьогодні це може бути підкорення всього світу і завоювання коханої дівчини, життя у футуристичному Нью-Йорку і фантасмагоричному Донецьку. Нарешті, просто поєднувати успіх у житті та на роботі, що вже поволі стає реальністю, але для більшості все одно залишається примарним щастям.

Роберт Чемберс. Король у Жовтому. – К.: Видавництво Жупанського, 2018

1__09

Найцікавіше в історії життя і творчості цього автора те, що жах панував у нього лише в одній з дев’яноста книжок повної збірки творів, але батьком готичної літератури і заодно трилеру вважається саме він. І навіть попри те, що під кінець кар’єри автор "Короля у Жовтому" писав здебільшого історичні романи, саме ця збірка оповідань вплинула на всю світову літературу, а цінував її сам король жахів Лавкрафт. Мабуть, не дивно, оскільки його кумир умів навіть передбачати майбутнє, і нехай Друга світова війна в його фантастичному оповіданні кінця ХІХ століття стається трохи пізніше, і між Америкою та Німеччиною, але в решти й такої футурології не було.

Центральним мотивом збірки є таємнича книжка, прочитавши яку, люди божеволіють і починають робити жахливі речі, а "той, що відновлює репутації" тримає все на контролі. "– Амбіції Цезаря та Наполеона – то лише бліді подоби тієї ідеї, що не заспокоїться, поки не заволодіє думками людей і не контролюватиме навіть їхні ще ненароджені помисли. – Ви говорите про Короля у Жовтому... – тремтячим голосом простогнав я.– Цьому королю служили імператори. – Я теж би волів служити йому, – сказав я у відповідь".

Михаїл Гранд. Завжди поруч. – К.: Саміт-книга, 2018

2__09

Як складеться майбутнє у цій історії, не міг знати навіть самовпевнений герой роману, перспективи якого в житті та кар’єрі, здавалося, були давно відомі. Успішний юнак у великому місті – заможна родина, кохана дівчина, зарубіжне стажування – несподівано занурюється у найглибші його закапелки, побачивши, як живуть звичайні люди. Покладаючись на фатум, тобто дослухаючись "порад" улюбленого іграшкового ведмедика, знайденого на смітнику, він не виглядає інфантильним романтиком, а "практичне" втілення його душевних поривань свідчить про наявність міцного – людського і духовного – стрижня.

Бажання написати книгу про те, що заважає нам жити і здійснювати мрії стає ідеєю фікс, яка притягує "потрібних" людей, яким допомагає герой, зокрема занепалому редактору, який готує книгу Флоріана до друку, а нове кохання на ім’я Аврора взагалі змінює життя. Навіть трагічний випадок у горах, куди юнак вирушає на знак примирення із батьком, не змінює його планів – саме завдяки підтримці близьких людей, вірі у свою справу і невеличкому втручанню Провидіння у вигляді, хоч як дивно, іграшкового улюбленця, все завершується добре. У тому числі для майбутнього успішного автора. "Юнак глянув на книгу, яку тримав у руці. На обкла¬динці рельєфно виділялися його ім'я і лаконічна назва: "У чому справа!". Він передав видання Аврорі й ніяко¬во посміхнувся. Із залу долинав гул безлічі голосів".

Максим Бутченко. После огня. – К.: КМ-Букс, 2018

3__10

Загравати з жанром альтернативної історії письменники почали відносно недавно, під час тектонічних зрушень, що відбулися в суспільстві у 1990-х роках. Починаючи від футурологічного роману "Опоздавшие к лету" Андрія Лазарчука і завершуючи антиутопією "2017" Ольги Славнікової, ми уявляли, як було, якби або більшовицька революція пішла не за тим сценарієм, або Німеччина перемогла у Другій світовій війні. Саме другий варіант "альтернативного" сценарію нам пропонує автор роману "После огня", в якому розповідається про те, якби Третя світова війна відбулася і головними героями стали американський президент Джон Кеннеді з першим секретарем КПРС Микитою Хрущовим.

За сюжетом, події розвиваються після Карибської кризи 1962 року, яка в романі завершилася ударами атомних бомб між СРСР і США. Америка і Європа були знищені, глави двох супердержав ховаються на острові, подальші наслідки "гарячої" війни годі уявити, не прочитавши книгу. "Мені хотілося подивитися на війну з незвичної точки зору – каже автор, – а що як той, хто розв'язує глобальну катастрофу – сам виявляється її жертвою? Розібрати їх поведінку і життя після світового апокаліпсису, щоб показати – війна торкнеться всіх ". При цьому достовірності в романі додає факт того, що всі можливі події останнього світової війни відображені з урахуванням наукових прогнозів щодо наслідків атомного битви, і це доволі страшно. Але, як це зазвичай буває – страшенно цікаво.

Владимир Рафеенко. Долгота дней. – Х.: Фабула, 2017

4__08

Нова книжка донецького автора, який мешкає нині в Києві – про "умовне місто Z на сході України", з якого його герой втік було в столицю, оскільки надто тісним і жорстоким виявився "рускій мір", який окупував його рідні краї. По суті, це хроніка подій, зав'язана на історії чергового бідаки-фотографа, який, не вірячи в долю, довго придивлявся до шабашу диких гастролерів на чолі з російськими "відпускниками", аж поки страшна трагедія увірвалася в його особисте життя. Кохання, смерть, втеча від долі, яку, як відомо, конем не об’їдеш. Тож, навіть виїхавши в столичні далі, як, власне, й автор роману, наш герой змушений повернутися. Гіркі подробиці злиденного побуту в рідному місті, яке тепер не "может спать спокойно", мішаються з реалізацією творчого завдання, яке він вирішив звично поставити перед собою, щоб не помічати повсюдну окупаційну "довготу днів". З іншого боку, як вважає сам автор, його книжка виходить далеко за межі військової тематики. "Тому що це, перш за все,- роман загалом про Україну, – пише він. – Про національні та культурні виклики сучасності. Про жагу до життя і невідворотність смерті. Про щастя бути людиною".

Олександр Ірванець. Харків 1938. – К.: Laurus, 2017

5__09

Хоч як дивно, але за основу свого роману, написаного в жанрі альтернативної історії, автор взяв справжню "нетрадиційну" модель державного устрою, плановану в 1940-х роках, замінивши політиком Євгеном Коновальцем письменника Віктора Петрова (Домонтовича), який в реальності, за участі німецької влади, мав стати президентом України. Так само у "1938" дія відбувається в Україні, якою вона могла би бути, якби УНР вистояла, і виникла б описана автором Українська Робітничо-Селянська Республіка (У.Р.С.Р.) зі столицею в Харкові, що 1938 року святкує двадцятиріччя незалежності. За сюжетом, саме сюди з’їжджаються на літературний карнавал поети, письменники, політичні діячі, націоналісти, шпигуни і терористи. Розмаїття героїв та персонажів нагадує вікторину, в якій треба відгадати уславлені персоналії, знайомі з історії української літератури. Роман писався два роки, а перед тим десять років визрівав.

Источник:

"Сегодня"

Если вы нашли ошибку в тексте, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter

Загрузка...
Загрузка...