Унія вчора чи завтра? – 5 книг, які варто прочитати на початку літа

Ідея, що об’єднує книжки цього огляду – історичні події, які чи то вплинули на наше сьогодення, а чи продовжують відчуватися в характері наших стосунків з сучасністю. Адже зв'язок між Конотопською битвою, життям в Австро-Угорській імперії та нинішньою війною на Сході України і її наслідками не вкладається лише в підручники історії. Дещо з того осмислюється і буде осмислюватися в літературі безкінечно.

Володимир Єшкілєв. Унія. – Х.: Фоліо, 2019

Деоккупация юга страны – как украинские военные отвоевывают территории

Запрет на передвижение по стране для военнообязанных – все детали

Ракетные удары по мирным украинским городам - июль 2022

Ядерный терроризм россии

У цьому романі відомого івано-франківського автора – розповідь про гетьмана Івана Виговського та зраджені надії спадкової української шляхти, яка сподівалася на достойне місце України-Русі в найбільш модерній з тогочасних держав — Речі Посполитій, про роль православної Церкви у тих подіях, про катастрофу, що спіткала Гетьманську державу після переможної Конотопської битви. Як і в попередніх романах Єшкілєва, художню реконструкцію доповнює ретельно вивірена "внутрішня енциклопедія" твору, де зібрані маловідомі, а іноді й замовчувані відомості про Гетьманську добу та дотичні до неї події. "Нова сила бродила й пінилися, немов молоде вино, народжувала несамовиті надії та авантажні проекти. В місцях темних і секретних нова сила зустрічала стару — сиву і дику, настояну на хмільних медах та відьмацьких варивах. Змішуючись, ці дві утворювали купаж, сповнений енергії, руху, радісної люті та підприємливого божевілля", — Володимир Єшкілєв про Україну середини XVII століття в історичному романі "Унія", першому з трилогії "Прокляті гетьмани".

Торґні Ліндґрен. Пьольса. – Видавництво Анетти Антоненко, 2019

З одного боку, цей роман, виданий за підтримки Українського культурного фонду, можна зарахувати до жанру дорожньої історії. З іншого, з уваги на те, що, за сюжетом, мандрівний торговець та місцевий шкільний вчитель вирушають на пошуки досконалої пьольси, книгу можна так само зарахувати до кулінарного детектива. І хоч при цьому варто пояснити, що загадкова пьольса – це традиційна шведська страва з подрібненого м’яса та овочів, але роман виявляється більш глибоким і психологічно напруженішим чтивом, ніж опис незвичайного гастрономічного туру. Хоч про їжу тут чимало. "Доки Лінда неуважно гортала його записи, він розповів їй про свиней, яких вирощували за часів Сталіна, Черчилля і Пера Альбіна Ганссона, про кишки, білі від смальцю, про ковбасний фарш, який вимішували руками і який був такий масний, що товщ з нього аж скрапував – зайве навіть було вдягати взимку рукавиці, щоб захистити руки від холоду". Утім, події відбуваються наприкінці 1940-х, коли віддалені села на півночі Швеції, знані величезною кількістю рецептів пьольси, потерпають від туберкульозу. І мандрівка наших героїв виявляється небезпечною пригодою, в якій її учасники з часом розуміють, що їхні пошуки – це гра зі смертю, оскільки шукають вони щось більше за рецепт екзотичної страви.

Поліна Яцюк. Завтра. – К.: Саміт-Книга, 2019

Це захоплива, містична і драматична історія про те, що нічого не варто відкладати на завтра, тим паче, коли з відкриттям і самої книжки, і її авторки, це стає вже майже неможливим. Тобто ідеться про текст, який втягує в дійство, переживання і переосмислення, і психологізм тут грає не останню роль. По-друге, звичайно, відмова від будь-яких стереотипів, ламання штампів і кліше, якими грішать автори-початківці, нариваючись згодом на антипремії за найгірші описи сексу. У даному випадку вони – найкращі, бо "живі", нехай навіть програються подумки героїнею, яка не дозволяє залицяльникові на "мікророманчик", а сама керує стосунками. Загалом це чудова готична оповідь, в якій живуть, перетинаючись, два світи – сучасний і містичний, в якому янголи і демони, пекло і рай. Навіть місце дії – сучасна Україна, Умань, Одеса, Білгород-Дністровський – не має особливого значення, коли ідеться про вічні цінності, традиційні шляхи, архаїчні бажання, "Знайшла старе дерево. Доторкнувшись до дуба на пагорбі, ніби щось відчула, всередині стовбура текла жива енергія, під кроною ніби чулось серцебиття. Знайоме відчуття. Але… Я не була у Софіївському парку, сьогодні відвідую його вперше. Розуміння потаємної, відчутної сили життя".

Ольга Деркачова, Ірина Фіщук. Переписник пані Мулярової. – Брустури: Дискурсус, 2019

Ця екзотична збірка про давній і сучасний Івано-Франківськ, який колись був Станіславовим – чергова спроба поєднати, примирити і зрозуміти колишній і нинішній світи завдяки смачній рецептурі. Насправді ж у цих оповідках не бракує і захопливих сюжетів з пристрастями, упирями, дуелями, і родинних історій з коханням і трагедіями. Але навіть вони позначені "кулінарним" маркером авторок, коли, знайшовши фамільний скарб, герої все одно натрапляють на ті самі рецепти зі стародавнього "документа доби". "Усі рукописи виявились приватними нотатниками з рецептами страв, деякі з них мали помітки: "любить Івась", "для Зосі", "пробувала у Ядзі", "навчила Беркова". Таким чином, як попереджають нас вже на початку, історію запропоновано любити ще й в такий "їстівний" спосіб. "Кухня і сім’я сильно переплелись, – нагадують авторки. – Записи містили описи традицій, святкувань різних обрядів, організації та проведення фестин. Часом серед них з’являлися вітання та співанки, сценарії та плани, і навіть коляда. Любов, повага, дружба ниткою, наче сюжетом, з’єднують кожний аркуш, а ще вміння смакувати життя!".

Володимир Рафєєнко. Мондеґрін. – Чернівці: Меридіан Черновіц, 2019

Це перший твір автора, написаний українською мовою після його переїзду в 2014-му з Донецька на Київщину. Раніше свої тексти він писав російською і видавав їх в основному в сусідній країні. За сюжетом, це історія про життя переселенця, донеччанина Габи, який з початком війни на Донбасі, переїжджає до столиці України. По суті, збірний образ з попередніх книжок автора: головний герой вимандрував з ранньої повісті "Облака над дорогой", кобиляча голова, яка переслідує героя від дитинства – з роману "Невозвратные глаголы", куди вона закотилася з народної казки. з усіх примар дитинства єдиною незабутньою залишалася тільки КБ. "Через неї, до речі, Габа не дуже добре давав раду з жінками, як на початку статевого життя, так і протягом усього його продовження. Здавалося йому, що в кожній жінці сидить така сама казкова істота та тільки й чекає, щоб Габа замислився на хвилинку і втратив пильність".