Верніть Верна, або Чаклуни у Львові – 5 неочікуваних книг

Саме такою багатообіцяючою фразою один з авторів книжок цього огляду радить закінчувати сторінку, щоб її конче хотілося перегорнути. Решта його колег теж не пасуть задніх, і гортати їх книжки аж до самісінького фіналу не варто й припрошувати, адже це справді захоплююче чтиво.

Жуль Верн. Париж двадцятого століття. – К.: Видавництво Жупанського, 2018

Крім величезної кількості романів, у творчому доробку цього видатного французького письменника, засновника жанру наукової фантастики, 108 передбачень, 98 з яких на сьогодні збулися. Утім, цей роман – єдиний, в якому нема захоплення науковими відкриттями, натомість майбутня індустріалізація світу викликає скепсис і тривогу. Париж 1960-х років у цьому романі-антиутопії позбавлений звичної романтики, свободи творчості, радості та натхнення, будучи занадто механістичним, раціоналізованим і бездуховним. Також цікава історія рукопису роману. До 1989 року його вважали втраченим, аж до того моменту, коли він знайшовся у родинному сейфі, виявлений праправнуком Жуля Верна. Вперше роман, написаний 1863 році, був опублікований у 1994 році.

Зоран Жмирич. Блокбастер. – Х.: Фабула, 2018

Насправді це гостросюжетне чтиво, що нагадує фільми Кустуриці, не зовсім про війну – воно про життя, яке триває попри будь-які світові катаклізми. Будучи присвячений подіям, що відбувалися на батьківщині автора у 1991–1995 роках, коли палало протистояння між прибічниками примарної "Великої Сербії" і тими, хто прагнув незалежності на своїх землях, роман розповідає про звичайних "людей війни". Звісно, вони вже не "мирні", бо "частина мала завдання знищувати цивільних у селах, інша частина повинна була йти до розташування нашої бригади", але навіть в нелюдських умовах все одно залишаються "колишніми". Вчителями, студентами, любителями музики і кіно. Тут навіть вороги з ворогами сперечаються про те, хто кращий в кінематографі 60-х – Серджо Леоне чи Акіра Куросава, бо "ми любили ті самі фільми, сміялися з тих самих анекдотів", як згадує головний герой роману. "Я міг посеред вечері гукнути: "Шиме! Золота пальмова гілка вісімдесят четвертого!" — і голова, схилена над тарілкою, підводить погляд, ковтає, що є в роті, і відказує: "Вім Вендерс, "Париж, Техас"". І не дивно, що мирний "блокбастер" має в романі кілька значень, крім назви загону, бо ця книга – не військовий бойовик, а справжня людська трагедія, що калічить не тільки тіла, але й душі.

Олесь Ульяненко. Перли і свині. – Х.: Фоліо, 2018

Свою книжку автор, якого за життя цькувала церква і комісія з моралі, визначав, як роман-комікс. За динамічним сюжетом, карколомними пригодами, а головне – реаліями, в яких відбувається дійство – Україна майбутнього після ядерної війни – роман, написаний у 2009 році, цілком можна назвати першим українським кібер-панком. В українській столиці, яка поринула в епоху динозаврів, біснується проповідник-шахрай Абрахам Лі на пару з головним героєм, які влаштовують у далекому майбутньому справжню революцію. "Динозаври по груди ходили в крові, наче у червоній річці. Ворогові не давали передихнути ані на хвилину. Динозаври з фанатизмом йшли на смерть аби дістати жерця і чорного, щоб у них було багато хрум-хруму. Вал накочував за валом. Гухкали з піраміди гармати, і снаряди лягали рівно, але майже усі не в ціль. Стрілки вони були нікудишні. Абрахам Лі явно програвав у людях, але не в позиції. Але він знав, що надовго цього не стане, і подумував, як викрутитися з цієї ситуації".

Наталія Матолінець. Варта у Грі. – Х.: АССА, 2018

Достовірності цій містичній історії надає те, що дія відбувається у Львові, де поміж знайомих вуличок, крамниць і кав’ярень затівається смертельна гра, в якій беруть участь нібито прості місцеві герої з героїнями. Проте жоден з них "непростий", наче з однойменного лексикону Тараса Прохаська, і темна чаклунка Варта Тарновецька теж нібито спокійно жила у місті Лева, працювала у кав’ярні, зустрічалась із друзями та часом потрапляла в сутички зі світляками. Але на світі ще існують темні сили, і саме з ними затівається вирішальна битва. "- До речі, про смерть! – в’їдливий голос за спиною примусив дівчат озирнутися. – Ото вже! – Дикоросла закотила очі. – Краще би світляка якогось принесло, ніж тебе, Морте. Тонкі губи знайомого, названого Мортом, розтягнулися в посмішці. – Я не до тебе звертаюся, відьмо, не тішся надіями, – він зиркнув на її подругу. — То що, ми сьогодні дізнаємось, чи наша Варта чогось варта?"

Денис Каплунов. Нейрокопірайтинг. – Х.: Фабула, 2018

Автор цієї книжки недаремно називає її "чарівною валізкою", адже для копірайтера це справжня енциклопедія професійних знань, запропонований, як-то кажуть, з перших рук. З одного боку, це, звісно, чудовий посібник для того, хто опановує мистецтво писати рекламні тексти. Збірка правил (чітких, але не догматичних), різного (фахового) кшталту порад, нотаток, зауважень, а також робочих (дотепних і доречних) епізодів з практики самого автора. При цьому важливим у посібнику є не лише захоплення авторськими практиками, випадками і перемогами, а спрямованість на розвиток власного чуття в читача. А також можливості тут-таки застосувати прийоми копірайтингу з огляду на психологію клієнта. Це чуття, як переконує автор, обов’язково з’явиться, варто лише кинути око на самі лише назви розділів. Наприклад, "Товщина тексту, призначеного продавати", "Шалений передзаголовок", "Написання запитаннями", "Піддражнювання і передражнювання", "Смак і запах тексту" і навіть "Техніка Джеймса Бонда". Насправді все це працює, і доволі просто. "Одну сторінку ви завершуєте абзацом, що містить лише кілька слів, які підштовхують до переходу на наступну сторінку, – ділиться досвідом автор. – Ці слова закінчуйте двокрапкою, щоб підказати читачеві: продовження думки на наступній сто­рінці. Варіантів таких виразів багато, наприклад: "І от як це може бути". Як саме це буває, краще дізнатися з самої книжки.