Чи можуть німці дійсно вийти з "Північного потоку-2"?

Німецька Uniper, хоча й назвала "непорозумінням" інформацію щодо її можливого виходу з проекту "Північний потік-2" у разі введення американських санкцій, тим не менше не впевнено себе почуває. І ця невпевненість, і не тільки Uniper, проявилась ще у листопаді 2016 року, коли антимонопольне відомство Польщі заблокувало створення СП "Nord Stream 2 AG", і згодом всі п’ять компаній-партнерів "Газпрому" по "Північному потоку-2" вийшли з угоди акціонерів, що була укладена у 2015 році. Тобто, зараз "Північний потік-2" на 100% належить і будується за рахунок "Газпрому". Хоча мало б бути так: 50% – "Газпром", і по 10% – інші п’ять компаній – дві німецькі, австрійська, французька і британо-нідерландська.

Ще більше дистанціювання від Газпрому відбулось саме тоді, коли минулого року з’явилася перша примара нової хвилі американських санкцій у вигляді закону CAATSA від 2 серпня 2017 року. Хоча європейські компанії не припинили морально-психологічну і політичну підтримку "Газпрому", але на всяк випадок дистанціювались, бо ще не знали, в якому вигляді приймуть CAATSA. Проте залишились значною мірою задоволені, бо в підсумку в законі виявились достатньо гнучкі для Північного потоку-2 формулювання. CAATSA не передбачав обов’язковість введення санкцій, а лише надавав таке право для президента. Конгресом надавалась можливість Адміністрації задіяти санаційний режим проти "Північного потоку-2". Лазівка полягала в тому що Адміністрація на свій розсуд, тобто на розсуд Трампа, може вводити чи не вводити санкції, що, власне кажучи, і відбулося.

Ми побачили, що цей американський закон спрацював на створення невизначеності навколо проекту "Північний потік-2" і санкцій щодо нього. Це звичайно справило гальмівний ефект, але не зупинило проект. Зараз протирічливі заяви з боку компанії Uniper. коли над "Північним потоком-2" нависла загроза нових американських санкцій на основі трьох нових законопроектів, зареєстрованих в Конгресі, дуже показова. І що найцікавіше, в цих законопроектах вже не йтиметься про можливість санкцій. Там йтиметься про те, як і в який спосіб ці санкції будуть застосовані. І часовий лаг не такий великий, протягом вересня ці законопроекти мають розглянути в Конгресі ще до проміжних виборів в листопаді.

Звичайно, що проросійське лоббі веде боротьбу і намагатиметься все загальмувати. На це і роблять ставку росіяни і німці, щоб розгляд цих законопроектів відбувся вже після проміжних виборів в Конгрес. В такому випадку навряд чи це відбудеться до Різдвяних свят, бо будуть ще відповідні переформатування в Конгресі. А потім Різдвяні свята і все це перейде на наступний рік, що дає часовий лаг для реалізації проекту по принципу, що не заборонено, те дозволено.

Разом з тим є певні чутки, що санкції проти "Північного потоку-2" в майбутньому санкційному законопроекті (який приймуть на основі трьох вже зареєстрованих ) можуть бути пом’якшені. Але на те чутки і запускаються, щоби зондувати ґрунт. В Штатах дійсно є група енергетичних компаній, які свого часу виступали проти CAATSA, і завдяки цьому лобізму, по суті, цілу низку положень в цьому законі росіянам вдалось пом’якшити. Наприклад, що в законі була прописана тільки можливість введення санкцій проти "Північного потоку-2", а не обов’язок.

Де-факто цю групу лобістів очолює компанія Chevron. Чому? Бо Chevron на відміну від ExxonMobil, проекти якої просто не встигли запуститися на арктичному шельфі (їх там мало би бути з десяток на кількасот мільярдів доларів інвестицій), бере участь в експлуатації родовища "Тенгіз" в Казахстані. Розробка цього гігантського нафтового родовища почалась ще в пізнорадянські часи в кінці 80-х, далі вона продовжилась вже пострадянський період з урядом Казахстану. Але основний експортний нафтопровід з родовища "Тенгіз" до терміналу відвантаження нафти в Новоросійську проходить через територію Росії. Очевидно що Росія в такий спосіб шантажує Chevron, що, мовляв, в число можливих російських контрсанкцій проти США може потрапити і відвантаження нафти маршрутом Тенгіз-Новоросійськ, яким оперує "Транснефть". Вони там зробили певне переформатування ще в довоєнний період, всі контрольні позиції за російською "Транснефтью", ну і відповідно звідси така м’яка лінія поведінки Chevron щодо Росії, для якого це дуже великий проект на 29 млн т видобутої нафти щороку. У 2016-му компанію запустила проект розширення з тим, щоб у 2022 році вийти на показник видобутку 39 млн. тонн.

Тому росіяни намагаються використати фактор Шеврона, діючи через нього зсередини Сполучених Штатів. Вони спекулюють на принципі не нашкодити бізнесу, на позиції Дональда Трампа, котрий, мовляв, робить все для того, щоб бізнес процвітав, а не потрапляв під санкції. Безперечно, можуть мати і мають місце спроби загальмувати розгляд жорстких антиросійських законопроектів, поданих конгресменами. Чи будуть вони успішними? Сказати складно. Принаймні офіційна позиція Адміністрації США в тому, щоби проект "Північний потік-2" все-таки був помножений на нуль.

Але я не виключаю, що американська стратегія може полягати в тому, щоби дати Росії "можливість" вкласти в "Північний потік-2" якомога більше грошей (бо зараз гроші так чи інакше йдуть тільки через "Газпром", оскільки ніхто з європейських компаній нічого не дає), щоб "зарити" їх на дно Балтики. А без європейських підрядників і субпідрядників реалізувати проект неможливо. Серед цих п’яти компаній Uniper найбільш потужний партнер "Газпрому", тому для них потрапити під каток американських санкцій буде означати значно більші втрати, ніж вихопити ласий шмат в "Північному потоці-2" з "Газпромом". Тому Uniper зважує все це і беручи до уваги досвід Deutsche Bank, який потрапив під каток американських санкцій у 2015 році, можуть вирішити не ризикувати і виставити жовту картку своєму стратегічному партнеру "Газпрому" – у випадку введення американських санкцій проти "Північного потоку-2" ми виходимо з проекту. Своя сорочка ближче до тіла…