Обіг земель потребує обговорення та схвалення суспільством за допомоги спеціального органу

Що зараз відбувається з ринком землі? Є ціла низка системних проблем, починаючи з необхідності повного обліку земель (проведення інвентаризації), закінчуючи захистом прав власників та орендарів земель. З одного боку, парламент подовжив мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення. Однак, де-факто, продовжуються проби створити "дикий" ринок, де землю можна відібрати за допомогою різних рейдерських схем. Її зможуть придбати іноземці, а український аграрій та власник землі залишиться незахищеним. Низка законопроектів уже, на жаль, прийнята, інші чекають своєї черги. Як-от законопроекти про запровадження нової моделі емфітевзису чи внесення змін в Закон "Про обіг земель сільськогосподарського призначення", яким фактично запроваджується ринок сільськогосподарських земель, як-то державної, комунальної та приватної власності, виділених в натурі та усіх інших.

Як це зупинити? Для досягнення загальнонаціонального компромісу в питаннях обігу землі потрібно створити спеціальний дорадчий орган на найвищому національному рівні – Національну Земельну Асамблею (всенародно обраного органу) на кшталт асамблеї Конституційної. Саме такий орган має взяти на себе відповідальність і виконати функції з відкриття ринку землі. Спершу Асамблея має розробити загальні правила та винести їх на Всеукраїнський референдум, а потім, виходячи з його результатів, розробити відповідні законодавчі ініціативи. Тільки після того їх повинен ухвалювати парламент. 

Процес важкий та довготривалий, однак забезпечить повну легітимність ухвалених рішень. Буде покінчено із політичними спекуляціями і вдасться уникнути сценарію "дерибану землі", як це відбулося із приватизацією підприємств у 90-х.

Яка думка та практика на Заході? У кожної держави свій досвід вирішення земельного питання і діяли вони відповідно до своїх національних інтересів. Узагальненої практики не існує. Проте простежується чітка особливість "обмеження права власності іноземцями". У десятках держав такі часткові обмеження чи стримуючі фактори діють або діяли тривалий час до вирішення усіх інших проблемних питань.

Ще у 2012 році в Угорщині тимчасовому мораторію на продаж землі іноземцям надали постійний характер. Внісши поправку до Конституції, влада заборонила купувати сільськогосподарські землі нерезидентам.

Не варто боятися ставити свої національні інтереси вище за вимоги міжнародних партнерів. Це доводять і поляки. Польща, яка зобов’язана була відкрити ринок землі для іноземних громадян з 1 травня 2016 року, попри протести ЄС, фактично заборонила продаж землі іноземцям. Купити землі може лише той, хто постійно проживав у цій місцевості мінімум протягом п’яти років і готовий взяти на себе зобов’язання обробляти куплену землю мінімум упродовж 10 років. Схожі обмеження діють у балканських країнах.

Старі країни ЄС з рівнем ВВП більше 40 тис. долл. на душу населення можуть дозволити собі мінімальне регулювання, включно з правом придбання землі іноземцями. Але й там діють досить суворі норми щодо боротьби із земельними спекуляціями. Зокрема, в Німеччині та Австрії існує дозвільний принцип купівлі землі сільськогосподарського призначення площею більше гектару.

Варто зауважити, що надання права на володіння землею іноземцям – це, по суті, останній крок земельної реформи.

Ми повинні враховувати думку наших західних партнерів та кредиторів, але визначальними мають бути національні інтереси.