Віталій Квітка

Автор:
Чи нагадує Дональд Трамп Санта Клауса, а Владімір Путін – Бабу Ягу?

Чи нагадує Дональд Трамп Санта Клауса, а Владімір Путін – Бабу Ягу?

мнения

20 Января 2017, 13:50

Таке враження, що у нас дві проблеми – снігові замети і інавгураційна промова Дональда Трампа.  Інших у світлі цих двох для українців, здається, просто не існує. Я не знаю, що це нагадує, але точно зовсімн не впененість у майбутньому. Відбувається – для кожного з нас – щось протилежне, ніж те, що переживали наші пращури, здається, зовсім нещодавно, у 1970-х-1980-х роках. Зашкалює нині не просто ностальґія за ковбасою в 2.20 та вкрай дешевими пивом та горілком, а – за ментальною впевненістю і внутрішнім затишком. Так сам, як і те, що робитимемо – сьогодні, завтра і завжди – з непомірною кригою, дощем, транспортними та харчовими пробемами всередині країни тощо.

Щорічне народження Христа і підзабутий "Різдвяний романс"

Щорічне народження Христа і підзабутий "Різдвяний романс"

мнения

25 Декабря 2016, 07:10

Якось вмить змінилася атмосфера в супермаркетах. У ній уже дуже ясно відчувається Різдво. Про цей кураж настання чогось неймовірного повідомляють не тільки чисельні спеціальні стенди з різдвяними цукерками та подарунками – в деяких з`явилися дзвіночки та відомі джінгбелзи – мелодії Різдва, знайомі зі святкових англомовних фільмів. Скоро, не дійшовши навіть до Нового Року, на тлі невгамовних проблем воєн та націоналізації банків ці дзвіночки дратуватимуть. Але зараз, напередодні "католицького", як у нас його називають, Різдва вони зігрівають душу теплом. Вони перетворюють рутинні візити по харчі "сьогодні і завтра – аби не вмерти" з утомливої та невідворотної процедури невеличку, але причетність до свята. Настрій ліпшає нехай на кілька секунд – але цього в нашім житті тепер достатньо. Це як зігрітися теплом, щоб потім далі побігти у справах з іншим серцем у грудях.

Нізащо не дозвольте себе вбити: ні тиграм, ні людям, ні роздумам, ні обставинам

Нізащо не дозвольте себе вбити: ні тиграм, ні людям, ні роздумам, ні обставинам

мнения

13 Декабря 2016, 05:13

Нещодавно моя старша донька повернулася зі школи приблизно о п’ятій вечора. Вигляд у неї був втомлений, вона навіть сказала: "Таке враження, тату, що рік уже давно закінчився, що завтра – Новий рік". День був сніжний і хмарний, першими морозенком та буйною засніженістю він дійсно більше нагадував різдвяні свята. Здавалося, в такі дні не може статися нічого лихого. Для контрасту пригадався грудень в Ірпені в 1990-х, коли на пікніку ми з друзями напівлежали на все ще місцями соковитій жовтавій траві на березі Ірпінки, а потім  Мирослав захворів на нирки. І мені захотілося, щоб пори року, передовсім зима, завжди була за календарем. І щоб такий самий веселий сніжок панував і на початку січня. А люди були гарними, втомленими і щасливими.

Світогляд вишиванки, декомунізації, американської зброї і кари Божої

Світогляд вишиванки, декомунізації, американської зброї і кари Божої

мнения

24 Сентября 2016, 07:34

Дивна штука – світогляд. Сьогодні в Києві я зустрів хлопця з Краматорська, який, щиро всміхаючись і зовсім без психологічного напрягу, як було ще кілька років тому, задав мені запитання, схоже на риторичне (цитую в перекладі): "Ну от, міркую собі, одягли пів-України у вишиванки, і що – люди від цього стали щасливі, а держава – зажиточною?"  Держава, зокрема податківці, точно від того не дуже змільярдерилась – відповів я йому, але люди – точно стали, чи принаймні залишилися щасливими. Тому що – складна штука – менталітет, і нема на нього ради – аби йому видозмінитися – весь час нові суспільні переміни обганяють нашу з вами здатність за нами встигнути. Навіть коли бігаємо чимдуж.

Абсолютний мир, недостиглі яблука, пляж, Суворов і амазонки

Абсолютний мир, недостиглі яблука, пляж, Суворов і амазонки

мнения

21 Августа 2016, 04:14

За вікном розгортається ситуація, яка, ловлю себе на цьому сьогодні, повторюється щоразу в один і той самий день кінця літа. Двоє худезних напівоголених парубків з цигарками в зубах залізли на бідолашну пізню яблуню і щосили витрушують із неї всю душу. Вони завбачливо завжди першими з`являються збирати врожай, але щоразу залишається одне-єдине яблуко у самому верховітті. І тоді трясуть вони, як зараз, руками і ногами: доти, доки з нього перш ніж впаде останній плід не витрясеться половина листя. Цього разу з вікна висовується пенсіонер і по-літньому втомлено і не дуже принципово кидає: "Ну що ж ти робиш, гад, га?" – і ховається за задвірками своєї трикімнатної.