Віталій Квітка

Автор:
Європа: Бібліотека, бар на березі Дунаю, полігон "Україна" та богообрана земля

Європа: Бібліотека, бар на березі Дунаю, полігон "Україна" та богообрана земля

мнения

15 Мая 2015, 12:38

Що таке Європа? Звичайно, це може бути назва популярної радіостанції або бару на березі Дунаю. Але в нашому розумінні це передовсім конкретний материк, який омивається Північним Льодовитим та Атлантичним океанами з населенням у 740 мільйонів чоловіків, дітей та жінок, який, до того ж, є уособленням вповні конкретних та відчутних здобутків цивілізації. За законами і правилами, що походять із цих здобутків, загалом живе весь світ. Якщо взяти набагато вужче, предметніше до наших українських буднів, Європа — це сподівання одних на входження в новий, схожий на райський світ, євроінтеґрацію. І прокляття решти, які вхопившись за соломинку чи то минулого, чи то інших материків, рік тому піднялися проти Майдану передовсім з огляду на небезпеку власним цінностям з боку цінностей цієї Європи.

Як українці виживали у голодні 90-ті і 5 способів вижити зараз

Як українці виживали у голодні 90-ті і 5 способів вижити зараз

мнения

12 Мая 2015, 09:58

Багато хто забув блаженної пам'яті 1990-ті. Саме з цим періодом пов’язане виникнення золотого для виживання народу слова "кравчучка", коли в намаганні вижити в кризу безгрошів’я та віртуально-паперових грошей, здавалося, вся країна попливла в трьох напрямках: по західному, північному та східному трудових трафіках. В ті часи найшвидше на ноги стали західноукраїнці. Пам'ятаю розмову у, здається, десь так на добру третину спорожнілому Львові 1996 року: галичани щиро дивувалися, як це так можна сидіти там, на Великій Україні, безперервно теревенячи, хто кращий у політикумі, коли "треба їздити за кордон і спокійно заробляти гроші". За кордон, не в такій великій кількості, як на заході, їздила вся країна. Незабутньо в спогадах відлунює північний трафік, напряму пов'язаний з поїздом "Сімферополь-Мінськ" (колишній ризький), у напівспорожнілі вагони якого по зав’язку в Чернігові набивалися перекупки зі своїми незмінними віниками по п’ять гривень. Як живий пам’ятник цьому прибалтійському трафіку до 2010-х дійшов до нас перон у самому серці країни, на станції П'ятихатки-сортувальна, весь перетворений на зоопарк дитячих іграшок – у добу 1990-х всі вони були білоруського виробництва, потім вироби для дітей навчилися шити місцеві підприємці. Харківсько-лугансько-донецький напрямок символізував торгівлю робочою силою та обмін крамом уже із російським сходом, а ще в січні 2014 у районі Краснодону та інших ближніх пропускних пунктів із РФ наші водії переїздили "на той бік": заправлятися якісним бензином. Внаслідку користування цими трьома трафіками нація не тільки вижила, але, п'ятдесятидвохмільйонна, скоротилася за 20 років до 47 мільйонів – решта, так чи інакше, стали еміґрантами.

Слугам народу треба жертвувати своїм життям, а не плакати на плечі начальства

Слугам народу треба жертвувати своїм життям, а не плакати на плечі начальства

мнения

12 Мая 2015, 08:08

"Мертві душі" Миколи Гоголя поки що залишаються ледь не неперевершено точним стандартом суспільного уявлення про чиновництво та явну і приховану корупцію. Принаймні, це так для пострадянських країн. Коли ми дивимося, як на камеру чи в кулуарах поводяться чиновники всіх рівнів сучасної Росії та України, мусимо відзначити, що всі вони за півтора сторіччя недалеко еволюціонували від стандартів, обнародуваних безсмертним романом Гоголя. І якщо наші чиновники нині й отримали якісь дещо інші ознаки й манеру поведінки, то їх також можна знайти: вони зображені, зокрема, в творах Ярослава Гашека. Проте головна суть чиновництва залишилася незмінною в авторів обох епох: прероґатива в чиновництві кар`єризму над властиво службою як такою державі, яка, хоч і через царів та президентів, але все одно уособлює народ.