Віталій Квітка

Автор:
Майбутнє є, його не може не бути

Майбутнє є, його не може не бути

мнения

2 Июня 2015, 08:37

Якщо відверто, кожен із нас почувається зараз не надто затишно: стабільності нема, а є високі ціни, військові дії на Сході, є черговий виток виживання, який за доби безробіття виглядає подвигом. І ніхто не зна, хто більший герой: той, хто з автоматом стоїть на своєму посту в Донеччині, чи той, хто на грані зубожіння, намагається врятувати себе й власну родину від економічного краху на тому місці, де перебуває зараз у тилу. Разом із тим цей самий кожен – тобто я і ти – чудово розуміє: що би ти не відчував, як би ти не хотів, як би не розумів, які помилки в громадсько-політичному житті України були допущені у минулому, просто так не можна повернути коліщатко на дисплеї історії і примусити її змінитися.

Мы должны сами простить и полюбить убийцу

Мы должны сами простить и полюбить убийцу

мнения

30 Мая 2015, 09:02

Грядет Троица, Духов День. Пусть ненадолго – иногда на время, достаточное для того, чтобы зажечь свечу в храме, умолкнут выстрелы, утишатся сердца. Многие упадут с молитвой пред Богом и будут просить: победы добра над злом, жизни близким, мира на конкретной земле Донбасса, и не только. Будут молиться. Но в их молитвах одни будут выглядеть ангелами, прочие – бесами, и каждый, если разобраться, попросит победы только себе. Кому же в конечном счете отдаст ее Бог, кто прав, кто виноват, на чьей стороне Господь или Он как кукла развлекается, наблюдая баталии человеческих страстей? На большинство из этих вопросов пока нет ответа. Давайте попробуем понять, что происходит в последнее время в Украине и на Донбассе, прибегнув к христианскому мышлению.

Cплата за рахунками. Наступні Майдани можуть бути непередбачувані

Cплата за рахунками. Наступні Майдани можуть бути непередбачувані

мнения

22 Мая 2015, 08:36

За 2000-ні ми настільки призвичаїлися до дещо іншого образу чиновника, держслужбовця та депутата, що тепер іноді навіть тяжко звикнути до телекартинки від нової ґенерації. Як правило, хоча не завжди, у неї менше сала та гриму, більше справжньої, а не відредагованої української мови та екранної щирості. Всі вони світяться близькістю до народу, якому служать (аж до камуфляжу та проїзду в народному транспорті), бажанням безповоротно змінити все на краще, показною (знання цитат і правил Європи) та непоказною (знання законів та бажання їм слідувати) європейськістю. А відтак має складатися враження, що у нас більше шансів, ніж коли б то не було, розбудувати світле, щасливе і незалежне від чужинського (під чужинцями ми розуміємо північний схід та Азію) майбутнє.

Європа: Бібліотека, бар на березі Дунаю, полігон "Україна" та богообрана земля

Європа: Бібліотека, бар на березі Дунаю, полігон "Україна" та богообрана земля

мнения

15 Мая 2015, 12:38

Що таке Європа? Звичайно, це може бути назва популярної радіостанції або бару на березі Дунаю. Але в нашому розумінні це передовсім конкретний материк, який омивається Північним Льодовитим та Атлантичним океанами з населенням у 740 мільйонів чоловіків, дітей та жінок, який, до того ж, є уособленням вповні конкретних та відчутних здобутків цивілізації. За законами і правилами, що походять із цих здобутків, загалом живе весь світ. Якщо взяти набагато вужче, предметніше до наших українських буднів, Європа — це сподівання одних на входження в новий, схожий на райський світ, євроінтеґрацію. І прокляття решти, які вхопившись за соломинку чи то минулого, чи то інших материків, рік тому піднялися проти Майдану передовсім з огляду на небезпеку власним цінностям з боку цінностей цієї Європи.

Як українці виживали у голодні 90-ті і 5 способів вижити зараз

Як українці виживали у голодні 90-ті і 5 способів вижити зараз

мнения

12 Мая 2015, 09:58

Багато хто забув блаженної пам'яті 1990-ті. Саме з цим періодом пов’язане виникнення золотого для виживання народу слова "кравчучка", коли в намаганні вижити в кризу безгрошів’я та віртуально-паперових грошей, здавалося, вся країна попливла в трьох напрямках: по західному, північному та східному трудових трафіках. В ті часи найшвидше на ноги стали західноукраїнці. Пам'ятаю розмову у, здається, десь так на добру третину спорожнілому Львові 1996 року: галичани щиро дивувалися, як це так можна сидіти там, на Великій Україні, безперервно теревенячи, хто кращий у політикумі, коли "треба їздити за кордон і спокійно заробляти гроші". За кордон, не в такій великій кількості, як на заході, їздила вся країна. Незабутньо в спогадах відлунює північний трафік, напряму пов'язаний з поїздом "Сімферополь-Мінськ" (колишній ризький), у напівспорожнілі вагони якого по зав’язку в Чернігові набивалися перекупки зі своїми незмінними віниками по п’ять гривень. Як живий пам’ятник цьому прибалтійському трафіку до 2010-х дійшов до нас перон у самому серці країни, на станції П'ятихатки-сортувальна, весь перетворений на зоопарк дитячих іграшок – у добу 1990-х всі вони були білоруського виробництва, потім вироби для дітей навчилися шити місцеві підприємці. Харківсько-лугансько-донецький напрямок символізував торгівлю робочою силою та обмін крамом уже із російським сходом, а ще в січні 2014 у районі Краснодону та інших ближніх пропускних пунктів із РФ наші водії переїздили "на той бік": заправлятися якісним бензином. Внаслідку користування цими трьома трафіками нація не тільки вижила, але, п'ятдесятидвохмільйонна, скоротилася за 20 років до 47 мільйонів – решта, так чи інакше, стали еміґрантами.

Слугам народу треба жертвувати своїм життям, а не плакати на плечі начальства

Слугам народу треба жертвувати своїм життям, а не плакати на плечі начальства

мнения

12 Мая 2015, 08:08

"Мертві душі" Миколи Гоголя поки що залишаються ледь не неперевершено точним стандартом суспільного уявлення про чиновництво та явну і приховану корупцію. Принаймні, це так для пострадянських країн. Коли ми дивимося, як на камеру чи в кулуарах поводяться чиновники всіх рівнів сучасної Росії та України, мусимо відзначити, що всі вони за півтора сторіччя недалеко еволюціонували від стандартів, обнародуваних безсмертним романом Гоголя. І якщо наші чиновники нині й отримали якісь дещо інші ознаки й манеру поведінки, то їх також можна знайти: вони зображені, зокрема, в творах Ярослава Гашека. Проте головна суть чиновництва залишилася незмінною в авторів обох епох: прероґатива в чиновництві кар`єризму над властиво службою як такою державі, яка, хоч і через царів та президентів, але все одно уособлює народ.