Продолжая просмотр сайта, вы соглашаетесь с тем, что ознакомились с обновленной политикой конфиденциальности и соглашаетесь на использование файлов cookie.
Соглашаюсь
Сделать стартовой
28,01
31,9
УКР

Віталій Квітка

письменник

Святкове двоєвладдя, або Хто примирить Клару Цеткін із Тарасом Шевченком?

мнение
Святкове двоєвладдя, або Хто примирить Клару Цеткін із Тарасом Шевченком? //smm9.ollcdn.net/img/article/11209/43_main_new.1520588966.jpg //smm0.ollcdn.net/img/article/11209/43_tn.1520588966.jpg Віталій Квітка

Реве, стогне хуртовина,

Котить, верне полем;

Стоїть Катря серед поля,

Дала сльозам волю.

"Катерина", Тарас Шевченко

З учорашнього дня в Україні задомінували живі квіти. Попри ожеледь, нечищені тротуари, дощ, що перетворює шлях у супермаркет на подвиг, квіти продають, возять і носять, вже куплені, скрізь. Цього року особливо впада в око засилля юних тюльпанів.

Хоча в лютому 2017-го Український інститут національної пам'яті розробив пропозиції щодо декомунізації календаря державних свят: замість вихідного дня 8 березня (Міжнародний жіночий день) було запропоновано встановити вихідний Шевченківський день (9 березня).  Однак поки що Восьме березня ше не декомунізоване: сусідить собі в календарі з шевченківськими святами.

"Єдиний день, коли нарешті можна відпочити, привести себе до ладу та побачитися з рідними" – чуєш вуличне резюме з вуст жіночки, яка поспіша з перукарні. І, попри всю декомунізацію, розумієш всю правду цього вислову, який міг би стати крилатим.

frauentag_1914_heraus_mit_dem_frauenwahlrecht

"У повній відповідності з класово-свідомими політичними профспілковими організаціями пролетаріату в кожній країні соціалістки всіх країн щорічно проводять Жіночий день, який в першу чергу слугує агітації за надання жінкам виборчого права. Ця вимога має бути висунена як складова частина всього жіночого питання в цілому і в повній відповідності з соціалістичними поглядами. Жіночому дню слід повсюдно надавати міжнародний характер, і він всюди має бути старанно підготовлений", – написано в Резолюції II Міжнародної конференції жінок-соціалісток (Копенгаген, серпень 1910 р., понад 100 учасниць із 17 країн), запропонованої Кларою Цеткін.

Якщо ж бути "історично чесним", 108 літ тому задумане як правово-феміністичне, і втілюване в комуністичних державах як "ідеологічно правильне", Восьме березня під кінець доби "холодної війни" та "розвинутого соціалізму" насправді ідейно виродилося. І схоже саме цьому ідеологічному виродженню Міжнародного жіночого дня ми маємо завдячувати сьогоднішній тенденції до його бучного панування.

Можна сказати, що в СРСР Восьме березня було найменш заполітизованим і тому фактично найулюбленішим народним святом. Навіть на тогочасний "сімейний" Новий рік було прийнято згадувати партійні з`їзди та піднімати келихи за "соціалістичну мудрість" генсеків. Однак якби на Міжнародний жіночий день хтось спробував підійняти келиха (хоча такі ідіоти, звісно, траплялися), його б просто затюкали п`яні колеги. Реально Восьме березня, свято жінки і легалізованого родинного пияцтва, було якраз днем торжества не комуно-соціалістичних, а ідеалів свободи. На цілий один день можна було передихнути, зробити паузу між лещатами пятирічок.

Частково боротьбістський відтінок свята був угамований самою реальністю СРСР. А вона передбачала не тільки рівноправність у сенсі вільного та безшлюбного сексу (за доби Олександри Коллонтай, у 1920-ті), але також рівноправну працю жінок на досі чоловічих посадо-професіях: в полі — на тракторах, що слугували танковими прообразами, а на засланні — в шахтах, із вагонетками у руках. Крім того, в Радянській Росії (читай, СРСР; в Україні – з 1919-го) жіноче виборче право запроваджено 1917 року – на три роки раніше, ніж у США, на 27 років раніше, ніж у Франції та на 54 років раніше, ніж у Швейцарії. Отже, часом де-юре, про права жінок, чоловічий сексизм чи патріархат в СРСР — принаймні до ІІ світової – вже не йшлося. Жінка зразка 1939 року, народжена після 1917, це абсолютно незалежна, впевнена в собі особа, яка на рівних із "сильною статтю" може стрибнути з парашутом, поцілити в копійку зі ста метрів зі звичайної трилінійної гвинтівки виробництва 19 сторіччя чи посадити легкий літак на нічному аеродромі. І це не кіноміф: я особисто ще застав таких жінок (одна з них — моя бабуся з татової лінії), – і вони були дивовижні, помітно епічніші, ніж їхні кіновідповідники.

9 березня, однак, на зміну тюльпанам та трояндам, згідно українському календарю, має прийти доба кулішу, кобзи і вишиванок: день народження Кобзаря плавно переходить у роковини його ж смерті. 

shevchenko-1-e1457510142525

Для України Тарас Шевченко не просто пророк, письменник, художник, філолог чи етнограф. Великий Тарас — це, практично, наша іделогічна ікона. Його пророцтва, вислови, дух, вірші і картини — з яких лине нестримна любов до України – особливо чільні в добу боротьби за відстоювання незалежності, ідентичності та національної гідності. Словом:

Кохайтеся, чорнобриві,

Та не з москалями,

Бо москалі — чужі люде,

Роблять лихо з вами.

Кобзар, колись згадуваний на вимогу злоби дня (не аристократ, а злидень) та традиції, абсолютно легальний за Совка (але не віншований офіційними червоними календами), Шевченко в добу незалежної України — хоч неканонізований, але все ж неофіційно шанований громадськістю святий. Звичайно, коли питання стає руба, як із початку 2014-го — бути Україні як такій, чи ні — ймення Шевченка, як і його роковини, та й власне, все, повязане з ним, набувають "гарячішого" сенсу.

От і маємо тепер парадокс: свято імені Клари Цеткін в національній свідомості починає ідейно конкурувати з Шевченківськими днями.

Я не знаю, як склалися б особисті стосунки в нашого Тараса та Клари (народилася через 8 літ по смерті Кобзаря). Та гадаю, що в багатьох аспектах подібні взаємини були б гарними, конструктивними і правильними. Тому що Тарас Григорович з величезним пієтетом ставився як до жінки, так до її прав: про це свідчить поезія Кобзаря – і "Причинна", і "Катерина":

Чорнобрива Катерина

Найшла, що шукала.

Дунув вітер понад ставом —

І сліду не стало.

Мало хто з письменників відчути драматизм жіночої долі — вироку безправної матері, сестри, дружини – як Тарас Григорович Шевченко.

Однак сьогодні в Україні "дружба" Клара Цеткін з Тарасом Шевченком, звісно, під сумнівом. Так, адепти Восьмого березня, співгромадяни, які бояться, що їхнє улюблене свято скасують, відверто кажучи, частенько ставляться до віншування Шевченка не надто коректно. "Я навчалася в російській школі, – повідомила знайома у крамниці, – і мені той ваш Шевченко вже, чесно кажучи, в печінках...", отак от: уроки про Кобзаря вона згадує, як каторгу. Їй, як і тисячам інших, просто приємно мати зайвий вихідний — але аж ніяк не завдячуючи при цьому Шевченкові...

Є інша сторона українського суспільства. І вона рішуче налаштована щодо всього, що хоч приблизно нагадує радянське минуле. Для адептів України заради України в контексті українського (і жодного іншого) минулого Восьме березня — це не жіночий день, а плювок в обличчя і танок на цвинтарі по трупах-жертвах комунізму — є то Цеткін, Берія, Андропов, Сталін чи хто б там завгодно.

Гнів останніх не менш зрозумілий, ніж жах перших. Однак на запитання: чи знайдеться хтось, кому вдасться ментально примирити ці два свята — від Клари та від Тараса (вона — ностальгія за Совком, він — за майданом, козацьким гуляй-полем) — відповіді немає. І тому все, що залишається, це, завдяки мудрому рішенню нашого уряду про вихідну серію, гуляти по повній аж до понеділка. А там уже розберемося: де зерня Тарасове, а де – Кларине.

Источник:

Сегодня

Если вы нашли ошибку в тексте, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter
Орфографическая ошибка в тексте:
Послать сообщение об ошибке автору?
Сообщение должно содержать не более 250 символов
Выделите некорректный текст мышкой
Спасибо! Сообщение отправлено.
Загрузка...
Загрузка...
Загрузка...