Вік крил (укр.)

...Дай, молодосте, крила!

Адам Міцкевич, "Ода молодості", 1820

Вони рухаються швидше, ніж решта. Якщо існує можливість діяти, а не міркувати — вони діють. Вони не здатні примиритися: ані не з несправедливістю, ані з тим, що маршрутка знов запізнюється на півтори хвилини. Вони — молоді люди — впевнені: все, що їх оточує, давно й безнадійно застаріло, час змінювати це — раз і назавше. Батьки, дідусі, прабабусі — люди, що від самого початку назавше застрягли у вчорашньому дні, і тільки вони - молодь - спроможні мислити в цьому світі більш-менш тверезо. І саме тому їм належить цей світ, їм належить майбутнє, їм - молодим - належить все. І так було на цій планеті завжди. І ніяк інакше не було ніколи.

Завжди юність в товариських футбольних матчах цього життя прагнула перемогти зрілість, мудрість, древність. І в переважній більшості всіх своїх поривів виявлялася правою. Це тому, що попри суб`єктивність юних сердець, ці серця — все-таки юні. Молодість — вік, для якого не існує смерті. Вони так мало прожили, що будь-яка казка, навіть власна, суїцидальна, про припинення цього соковитого життя на цій Землі — є для молодої людини, як міф. Гормони шумують, кров тече і піниться чистим гірським потоком, здається, – триватиме вічно. Здається, і це на мить, весь світ, уся планета, обертається зовсім не довкруги Сонця: ні, ту неправду вигадав лузер-Копернік — будь-яка планета, будь-яка зірка, будь-яка сонячна система обертається винятково довкола тебе, коханого. Ти прийшов у цей світ не просто так: щоби квітнула і сяяла твоя юність. Ні, як мільярди юних довкіл, прийшов царювати. Найрозумніший, найдужчий, найсексуальніший, найшвидший і наймудріший — ти, він і вона, хто є зараз молодий.

Можна сказати, що молодість — це стан, якого на цій землі не оминути нікому, що молоді роки — набір певних дій і подій у житті кожного, ритм, тональність, зміст та якість яких суттєво відрізняється від будь-якого іншого віку, який пережив, або який доведеться пережити людині на цій Землі. А можна гадати інакше: юність — унікальна часово-просторова досить тривала подія, властива людині лише один єдиний раз на її віку, і тому подія ця (чи низка подій) — є абсолютно оригінальна, неповторна, стан молодості — стан унікального персонального одкровення кожного.

І кожна зустріч з друзями, кожна любов, кожний взагалі властивий вчинок о цій порі в кожної людини відбувається як деяке міфічне чудо. Як диво, схоже на персональний фільм, особисту казку, приватний літературний шедевр на ймення Юність Людини.

Свідком цих одкровень — станів перманентної юності — стають всі решта. Ті з нас "ми", юність яких відбовваніла на тлі Історії вчора і позавчора. Ось ти прокинувся — і тільки дзеркало та набір ровесників (вони теж як свічада) нагадує тобі, що твій вік уже відрізняється від віку твого сина чи доньки. Їм — квітнути і панувати в цей День молоді, нам - вчорашній Юності - підтримувати цвітіння цієї Юності. Не зупиняти її нестримність, не впливати на її перманентний креатив, не "ламати гру". Підтримувати напругу гармонії співіснування людських вікових категорій.

Але для цього все ще потрібен один невеличкий дар: залишитися трохи юним, трохи молодим. Трохи в темі цього свята Молодості!