Абсурд по-київськи

Несподіваний візит до Києва путінського посланця Бориса Гризлова нагадав мені аналогічний візит до Англії в травні 1941 року заступника Гітлера Рудольфа Гесса. Тільки в того візиту була інша, правильна кінцівка. Тоді заступник фюрера начебто таємно від нього прилетів до британців з пропозицією укласти мирну угоду і розпочати спільні дії проти СРСР. Черчілль "миротворчу" місію Гесса не оцінив і його відправили у в'язницю, де він просидів до Нюрбергського трибуналу. Німцям було офіційно повідомлено, що колишній заступник фюрера з'їхав з глузду. У 1946 році Гесс був визнаний трибуналом винним у злочинах проти людства і отримав довічне ув'язнення, яке відбував у тюрмі Шпандау. У 1987 році 93-літній Рудольф Гесс був знайдений мертвим у прогулянковому дворику тюрми з електричним проводом на шиї. Офіційна версія його смерті – самогубство.

Тепер повернемося до візиту Гризлова. Росія – такий самий офіційно визнаний агресор проти України, як Німеччина проти Британії. Але, на відміну від Гесса, путінський посланець Гризлов чомусь спокійно прилітає до Києва на урядовому російському літаку, проводить неофіційні переговори з Кучмою і так само спокійно повертається до Москви. Як логічно мала б діяти українська влада в цій ситуації щодо представників агресора? Гризлов мав би бути арештований і, як мінімум, обміняний на всіх наших в'язнів, незаконно утримуваних в Росії. А була б моя воля, я тримав би Гризлова як одного з головних свідків обвинувачення на майбутньому процесі проти Путіна. А такий обов'язково має бути, якщо українська влада не зіллє цю вкрай необхідну акцію. Британці тримали Гесса у тюрмі п'ять років, поки він не постав перед Нюрнбергським трибуналом.

Так вчиняють лідери, нації яких захищаються. Ми ж, українці, легковажно дозволили собі у час смертельних викликів для нашої нації обрати лідерами дрібних бариг, яким без різниці, чим торгувати – конфетами, банками чи національним суверенітетом. Тому Савченко, Сенцов, Клих та інші наші патріоти сидять у московських тюрмах, а путінські переговірники Гризлов, Сурков та інші почувають себе в Києві, як вдома.

Безумовно, переговори з агресором треба вести, без цього не буває. Але для цього є нейтральні території – той же Мінськ чи Женева. Але щоб представники країни-агресора спокійно приїжджали в столицю країни, в якої вони захопили частину території, а на іншій ведуть бойові дії – таких випадків світова історія ще не знала. Це ми, українці, встановлюємо погані прецеденти – то Крим без бою здаємо, то від Будапештського меморандуму добровільно відмовляємося, то для урядових літаків агресора власне небо відкриваємо. Ганьба, приниження і обурення!! Такі враження залишились від вояжу Гризлова до Києва.

Я вимагаю від Президента Порошенка, голови СБУ і глави МЗС пояснити необхідність приїзду путінського посланця саме до Києва і чому він не був затриманий?