Майбутнє українського експорту

Сильних людей перешкоди роблять тільки сильнішими. І це про українців. Песимістичні прогнози щодо економіки України та її експортної спроможності розбиваються об реалії. Ситуація з анексованим Кримом, блокадою окупованих районів Донецької та Луганської областей та згортання торгових зв’язків з Росією не стали катастрофою для українського експорту, а лише змінило його структуру. І Україна йде не тільки курсом відновлення, а й встановленням нових рекордів у обсягах експорту.

Проблема торгових відносин із Росією залишається проблемою самої Росії. Адже Україна активно шукає нові можливості та відкриває нові зовнішні ринки. Причому робить це доволі успішно. Чого вартий лише експорт сільгосппродукції, де Україна є ключовим гравцем на міжнародному ринку. На відчутне зменшення експорту до країн СНД, Україна відповіла зростом експорту продукції до США, в Азію та країни Євросоюзу. І прогрес відчутний не лише в експорті аграрної продукції. Загальні позитивні зміни відчутно прослідковувалися вже торік: у IV кварталі відносно того самого періоду 2015-го приріст становив 9% у євро. А з початком 2017-го настільки темпи пришвидшилося, що в березні експорт товарів з України (3,834 млрд євро) різко перевищив не лише тогорічний показник, а й на 5,1% більше довоєнного березня 2014-го, який складав 3,65 млрд євро. Звичайно, можна апелювати, що до загальної картини першоквартального довоєнного періоду Україна все ж ще не дісталася – 9,734 млрд євро проти 10,25 млрд євро. Проте ми говоримо про території, які підконтрольні Києву. А три роки тому ми мали поставки за кордон товарів з усієї Донецької та Луганської областей, частка яких у загальнодержавному вивозі тоді становила аж 23,4%. Більше того, можна навести приклади, які красномовно підтвердять те, що Україна переживає період стрімкого відновлення. Адже навіть у найкращих для українського експорту 2008-му та 2011—2012-му з урахуванням постачання з нині окупованих територій Донбасу й Криму він не приносив більше ніж 4—5 млрд євро в жодному місяці, а результат І кварталу нечасто перевищував 10—12 млрд євро.
Щоправда, ложкою дьогтю в бочці меду можна вважати валюту. Точніше, мова навіть не про коливання курсу, а про інше: офіційна статистика зовнішньої торгівлі Держстату ведеться виключно в доларах США. Тому саме через це картина позитивних змін в динаміці експорту українських товарів може виглядати дещо викривлено і не настільки позитивною. А все тому, що є місце для певних доопрацювань у цьому напрямку. За прикладом ходити далеко не потрібно. Адже сусідній Польщі вже давно практикується дублювання даних в національній та єдиній європейській валютах. Звичайно, так само, як Польща, Україна не може похизуватися більш стабільним курсом валюти, але вимірювати зовнішню торгівлю окрім долара, принаймні ще в євро, було б дуже доречно. Тим паче Україна впевнено йде курсом євроінтеграції. Та й понад третина ринків припадає саме на європейські країни, де, зрозуміло, що все прив’язано до євровалюти. Взагалі мова йде про обрахунок вітчизняної зовнішньої торгівлі в євро. Оскільки він би допоміг уникнути штучного погіршення її динаміки через суттєве подорожчання долара відносно світових валют і більшості товарів, особливо тих, які продає чи купує Україна. Адже важко знайти європейську країну, експорт якої за останні роки не скоротився б більш чи менш суттєво у доларовому еквіваленті. Хоча це не підстава говорити про падіння його реальних обсягів. Приміром, у тій же сусідній Польщі в доларах експорт нібито впав на 6,3%, тоді як у євро, навпаки, суттєва додав – 18,5%.

Сьогодні варто констатувати, що структура українського експорту переживає знакові зміни в географічній орієнтації на ЄС, Азію та Африку. І цей процес лише набирає обертів. Адже ці ринки також вимагають більше капіталовкладень. А в Україні довгострокове фінансування малих та середніх підприємств, принаймні поки що, залишається дефіцитним. Проте саме воно зможе допомогти країні повністю реалізувати свій експортний потенціал, який, у свою чергу, зробить серйозний внесок у відродження економіки України. І навіть в умовах війни ми досягаємо відновлення загальних обсягів експорту товарів, яких не було до анексії Криму та війни на Сході. Приміром, постачання українських товарів до Євросоюзу вже перевищило довоєнний рівень. На 19% збільшився експорт до ключової економіки ЄС — Німеччини (0,34 млрд євро у І кварталі 2017-го), на 6% — до Польщі (0,58 млрд євро). Суттєво зріс експорт і до інших країн світу. Зокрема, у 2,8 раза — до Ірану (0,24 млрд євро), у 2,5 раза — до Індії (0,7 млрд євро), більш ніж подвоївся — до США (0,19 млрд євро). Загалом варто підкреслити, що за останні роки Україна суттєва розширила географію експортно-імпортного співпраці і почала масово експортувати також в такі країни, як Бельгія, Нідерланди, Австрія, Чехія. А налагодження нових торговельних зв'язків з азіатськими країнами, взагалі, може відкрити для України фантастичні перспективи.

Зараз українським експортерам потрібно бути готовими до змін і бути у цьому плані гнучкими. Адже якщо дивитися на статистичні показники, то переважна частина втрат через понад двократне зменшення від І кварталу 2014-го до І кварталу 2017-го експорту в Росію та інші країни Євразійського союзу (1,18 млрд євро) була компенсована збільшенням постачання до Євросоюзу (на 4,5%, або 0,16 млрд євро; від 3,57 млрд до 3,73 млрд євро) та третіх держав (на 11,6%, або 0,5 млрд євро; від 4,3 млрд до 4,8 млрд євро). У результаті частка ЄС у вивезенні товарів з України зросла від 34,8% до 38,3%, Євразійського союзу — скоротилася від 23,2% до 12,3%, а решти країн світу наблизилася до половини загального обсягу вітчизняного експорту (49,6% у І кварталі 2017-го). Цікаво, що різке зменшення поставок у підконтрольний Росії Євразійський союз майже не торкнулося ще однієї сусідньої держави – Білорусі. Експорт вітчизняних товарів до Білорусі скоротився лише від 0,26 млрд євро у І кварталі 2014-го до 0,22 млрд євро у І кварталі 2017-го. Сукупне вивезення продовольства від І кварталу 2014-го до І кварталу 2017-го, попри просідання світових цін на більшість товарів сектору, зросло майже в півтора рази — від 2,96 млрд євро до 4,28 млрд євро. І хоча Україна вважається житницею Європи, драйвером того процесу був все ж не експорт зерна. Воно за цей час додало менш ніж 20% валютної виручки (0,26 млрд євро). Адже саме зернові виявилися чи не головними жертвами падіння цін на міжнародному ринку.

Хоча коливання цін не змінюють того, що останні роки у структурі українського експорту саме продукція АПК залишається ключовим гравцем. Ба навіть більше, саме працьовитість українських аграріїв фактично рятує зовнішньоекономічний торговий баланс держави. В структурі експорту товарів частка продукції АПК та харчової промисловості складає понад 42 %. Зростання експорту товарів відбулося завдяки збільшенню обсягу поставок, в першу чергу, цукру та виробів з нього (без урахування какао) – від 21,6 млн євро до 151 млн євро. Відмінну динаміку зростання доходів – у 2,4 рази – забезпечило також м'ясо – від 45,5 до 109,6 млн євро. Майже подвоїлася валютна виручка від експорту продукції олійно-жирової промисловості (0,62 до 1,2 млрд євро) та у 2,4 рази збільшився продаж за кордон насіння олійних культур (від 0,2 млрд до 0,47 млрд євро). Стрімко зріс експорт фруктів, овочів, продукції борошномельно-круп’яної промисловості. Також в Україні зафіксовано рекордний показник експорту курятини. Хоча основними товарами чистого експорту залишаються соняшникова олія, соя, пшениця, кукурудза та ячмінь. І хочеться дуже підкреслити той факт, що мова йде не лише про повторення попередніх об’ємів експорту, чи стрімкого відновлення експортних можливостей. Мова про те, що Україна демонструє не просто високі показники та цифрами, а рекордні. Попри все Україна встановила місячний рекорд експорту органічних зернових. В березні 2017 року Україна експортувала 20,6 тис. тонн органічної пшениці, що в 20 разів перевищило результат лютого і в 2 рази — березня 2016 року і стало новим місячним рекордом відвантажень зазначеної продукції. Експорт української соняшникової олії в березні досяг рекордних показників. Україна за підсумками січня-березня 2017 року експортувала 1,59 млн т соняшникової олії на суму 1,2 млрд доларів. Експорт з України за січень-лютий виріс на понад 32 % в порівнянні з показником за аналогічний період роком раніше.

Тішить також той факт, що сучасна Україна в міжнародному поділі праці спеціалізується не лише на продуктах агропромислового комплексу чи гірничо-металургійного комплексу. До ТОП-30 товарів чистого експорту (експорт мінус імпорт відповідної продукції) з України у І кварталі 2017 року також потрапили вироби електротехнічної, деревообробної, меблевої, тютюнової, легкої промисловості, а також електроенергія та шпалери. А серед продовольчої групи останнім часом дедалі помітнішим є зростання чистого експорту цукру, м’яса птиці та яловичини. Водночас нова товарна й географічна структура українського експорту залишається вразливою до цінової кон’юнктури на світових ринках та до потрапляння в окремих сегментах у залежність від нових ключових ринків збуту. Ідеться про ситуацію, коли за окремими групами товарів формується надмірна концентрація поставок на одній чи кількох розміщених поруч країнах. А відтак у разі економічних проблем там опиняється під загрозою й стабільність збуту відповідних українських товарів. Також серйозним ризиком для нашого експорту й досі є надмірно висока частка в його структурі сировини та напівфабрикатів, які мають украй нестійкі ціни на світовому ринку. А ми, як і раніше, продовжуємо експортувати саме більше сировини, ніж продукції з доданою вартістю. Тому саме нестабільність світових цін часто робить погоду для українському експорту. Для яскравого порівняння можна взяти зерно. Україна була, є і буде житницею Європи. Проте на прибутковій частині це не завжди відображається. Для прикладу візьмемо 2013 рік, коли 27,1 млн тонн українського зерна було продано за 4,8 млрд євро. І на противагу поставимо 2016-тий, коли продали значно більше – 40,25 млн тонн. Однак отримали за нього лише 5,49 млрд євро.

У сухому залишку хотілося б резюмувати, що навіть в таких непростих і десь навіть екстремальних умовах в України виходить демонструвати високі результати в експорті. І на досягнутому аж ніяк спинятися не потрібно. І не лише тому, що рухливі світові ринки такої розкоші не дозволять. Просто необхідно зміцнювати вже налагоджені канали збуту і розширювати географію українського експорту, виходити на нові ринки і переорієнтувати виробництво на товари, які там користуються попитом. Оскільки це лише початок нового шляху. Адже в структурі нашого експорту зменшилася частка металургійної продукції, плюс відбулося скорочення виробництва через війну на Донбасі. А щоб відновити цю частку, виробникам треба переглянути плани відповідно до зміни попиту на їх продукцію на світових ринках. І якщо раніше українців часто запитували, чи не бояться, вони конкуренції з європейськими виробниками, то вже у найближчому майбутньому відповідь має бути красномовною – головне, щоб самі європейці її витримали.