Розвиток сільських територій: стратегія на майбутнє

Українське село завжди було тією точкою опори, на яку спирається весь агросектор. Але за останні  роки ситуація докорінно змінилася. Сільське населення з року в рік зменшується, з карт зникають села, а самі особисті селянські господарства втрачають минулі джерела прибутку. Щоб зупинити цей процес, необхідний новий підхід до розвитку сільської місцевості, який включатиме, щонайменше, впровадження концепції сталого розвитку сільських територій,  стимулювання підприємницької активності та диверсифікацію зайнятості сільського населення. І нехтувати досвідом інших країн у цій сфері не варто. Особливо, коли в нас є такий сусід, як Польща, де село стало чи не найголовнішим рушієм економічного прогресу. Тим паче, що є в кого цей довід переймати. Представником Президента України у Кабміні та співголовою Групи стратегічних радників з підтримки реформ став відомий польський реформатор, ідейний натхненник успішних польських реформ та їх виконавець Лєшек Бальцерович.  Польща – чудовий приклад того, як цілісна політика із розвитку сільських територій та залучення інвестицій може привести до успішної модернізації сільського господарства.  І саме такий досвід державної політики може бути надзвичайно корисним для України.

При цьому хочу відмітити, що першочергову увагу треба приділити малому та середньому фермерству. Дрібні та середні товаровиробники найбільше потребують підтримки з боку держави. Тим паче, що саме вони формують економічні передумови розвитку сільських громад: у структурі валової продукції сільського господарства 53% займає середній та дрібний товаровиробник. З них 45% – це особисті селянські господарства і 8% – фермери.

Як бачите, підтримка середніх та дрібних виробників недарма вважається необхідною складовою відродження села та розвитку сільської місцевості. Особливої уваги заслуговує ініціатива створення сільськогосподарських кооперативів.

 Навіщо вони потрібні, спитаєте ви? В першу чергу, кооперативи забезпечують захист інтересів сільгоспвиробників. Наприклад, у відносинах із молокопереробними заводами, котрі часто занижують ціни на сировину. По-друге, кооперативні об’єднання дозволяють селянам залучати кредитні кошти, купувати сучасне обладнання та, що вкрай важливо, виходити на ринок без посередників. Саме тому я вважаю, що за кооперативами – майбутнє агросектору України.

Зважаючи на те, що від розвитку фермерства безпосередньо залежить майбутнє села, в 2015 році вдалося залучити на підтримку малого та середнього бізнесу, фермерства, створення кооперативів в Україні близько 10 млрд гривень. 

Зокрема нагадаю, що в минулому році виділені державою 300 мільйонів гривень бюджетних коштів на компенсацію ставок за кредитами дозволили 3 600 малих та середніх виробників отримати пільгове кредитування на суму майже 8 млрд гривень. Крім того, у 2015 році було розпочато та реалізовувалось біля 15 проектів міжнародної допомоги на суму майже 2 млрд грн. Ці кошти були спрямовані на проекти з розвитку сільськогосподарської кооперації, покращення сільської інфраструктури, модернізації та технологізації виробництва тощо.

Особисто мені вдалося на власні очі побачити результати подібного проекту. Я  відвідав молочні кооперативи, створені завдяки проекту "Розвиток молочного бізнесу в Україні", який реалізовується за підтримки уряду Канади, і пересвідчився, що такі об'єднання дійсно допомагають фермерам налагодити ефективне виробництво, відкривають їм широкі фінансові можливості, підвищують конкурентоздатність продукції, що особливо важливо для виходу на європейський ринок.  

Все це, без перебільшень, закладає міцний фундамент для відродження та розвитку. Адже допоки фермер буде забезпечений роботою та отримуватиме відповідний прибуток, він працюватиме на землі, а отже – село житиме. Саме цю ціль ставила моя команда, розробляючи відповідну нормативно-правову базу та програми розвитку сільської місцевості, залучаючи інвестиції та державні кошти у відповідну сферу. Я вірю, що будуть продовжені розпочаті ініціативи у цій сфері. Нам дійсно вдалося багато зробити. Ми збудували фундамент, але щоб добудувати будівлю, потрібно буде докласти зусиль. Залучення коштів на підтримку дрібних та середніх товаровиробників, розширення сфери зайнятості сільського населення, реалізація вже започаткованих програм з розвитку кооперації – частина того, що потребує завершення.

Особливо звертаю увагу на необхідність ратифікації та прийняття Верховою Радою низки важливих документів. Зокрема, прошу нову команду всебічно посприяти ратифікації угоди з Європейським Інвестиційним банком, що дасть змогу нарешті залучити 12 млрд грн кредитних коштів, спрямованих здебільшого на підтримку малого та середнього виробника. Це ті гроші, які з нетерпінням чекають українські фермери. Крім того, потребують узгодження та прийняття парламентом ще 37 важливих законопроектів. Вони вже розроблені і очікують на рішення парламентаріїв. Прошу звернути увагу на ці акти. Їх прийняття – важливе не лише для розвитку фермерства, але і для всієї галузі, майже кожного її напряму. Так, наприклад, законопроект №2739  про внесення змін до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" щодо оптової торгівлі алкогольними напоями, виготовленими з власного виноматеріалу (не придбаного), стосується галузі  виноробства. З його прийняттям для малих виробників відкриється багато можливостей – вони зможуть створювати унікальні вина місцевості, організувати нові робочі місця і, тим самим, збільшувати надходження до місцевих бюджетів.  Не менш важливим є законопроект №3808 "Про дитяче харчування". Він створює умови для подальшого розвитку вітчизняної галузі виробництва дитячого харчування та підвищує вимоги до якості та безпечності продукції, яка призначена для дітей грудного та раннього віку. Всі 37 законопроектів є важливими. Чим скоріше вони будуть прийняті, тим швидше аграрії відчують  результати реформ.

Сподіваюся, що розвиток сільської місцевості та зміцнення середнього класу на селі залишиться пріоритетним напрямом діяльності нового уряду.