Безцільні обмеження. Яка головна заборона має існувати на ринку землі?

Нарешті, через майже двадцять років, Україна практично перестала шукати відповідь на питання – чи доцільно відкривати ринок землі. Всі згодні, що так, доцільно. Але яким він має бути? Про це тривають суперечки.

Можна впевнено сказати одне – результат має відповідати меті. А із землею чомусь дуже важко це зробити. Так, головною метою мораторію було зробити людей власниками землі. Поки думали, як само це зробити, мораторій проіснував вже 18 років, а багато власників паїв померло. Щоб зрозуміти масштаб, скажу одне: ми орендуємо близько тридцяти тисяч гектарів і рідкий тиждень проходить без того, щоб до нас звернулися із допомогою для поховання когось з власників паю.

Зараз обговорюються різноманітні обмеження. Не буду навіть згадувати про абсурдне бажання продавати лише державну землю, але наразі багато хто пропонує на перших етапах впровадити обмеження на купівлю землі для юридичних осіб. Крім того, існує точка зору, що слід обмежити у правах на придбання українських земель іноземним компаніям.

Втім, якщо підійти до процедури впровадження ринку землі в Україні з позиції ефективності для економіки, а також для ключових стейкхолдерів, то слід звернути увагу на кілька ключових аспектів.

Найбільш ефективний ринок землі, який працюватиме на благо української економіки, функціонуватиме саме тоді, коли буде мінімум обмежень для ключових гравців. Більше того, слід зазначити, що ні для українського бізнесу, ні для іноземного не буде проблемою здійснити фактичну купівлю, просто оформивши угоду купівлі чи-то на фізичну особу, чи-то на компанію, зареєстровану в Україні. Ці процедури можуть бути проведені в рамках чинного законодавства і не матимуть фактичного обмежуючого впливу на ситуацію, проте можуть спровокувати виникнення на ринку тіньових ділків та так званих фіктивних латифундистів.

Обмеження на купівлю юридичними особами на користь виключно фізичних осіб не означатиме, що землю купуватимуть селяни, одноосібники, невеликі фермери. Скоріше, її купуватимуть ті, кому потрібно буде легалізувати кошти. Я вже зараз можу назвати декілька фізичних осіб, які володіють угіддями по 8-9 тисяч гектарів, і не кажучи вже про нечисленних можновладців на місцях, які також контролюють чималі ділянки. Так, українці мають право викупити свою землю. Але є реальність, яка говорить, що розподіл багатства у світі зазвичай стабільний: 70-80% людей бідні, 20-25% середні, а 5% людей концентрують капітал. Ми вважаємо, що в Україні все буде інакше? За 20 років ділки стануть біднішими, а фермери багатшими?

Якщо говорити про нашу компанію, то так, звісно, ми вважаємо, що в першу чергу доступ до землі мають отримати українські громадяни та українські компанії, бо все ж таки ми знаходимось у нерівних з іноземними гравцями умовах щодо доступу до фінансів. Але, в першу чергу, має бути одна, на мій погляд, ключова заборона, яка ефективно працює по всьому світу – це легітимність походження грошей. Якщо покупець в змозі довести, що кошти, витрачені на придбання земельного наділу, зароблені прозоро, а не надбані шляхом, скажімо, готівкових оборудок із зерном, то, значить, він має повне право здійснення купівлі. В результаті власник землі отримує фінансові надходження, держава – податки, а новоспечений власник – цінний актив, який і в подальшому буде генерувати прибуток, а значить і робочі місця, і відрахування до державного та місцевого бюджетів.

Мало хто звертає увагу на, мабуть, найбільш важливу для бізнесмена складову ефективного ринку, а саме – чітку та зрозумілу систему фіксації права власності. І, на мою думку, сьогодні це є одним із найбільших негативних факторів, які стримують бажання вкладати гроші в придбання землі. Залучення фінансування не може бути ефективним в умовах, коли інвестор не має впевненості у тому, що придбаний актив буде належати саме йому, що завтра не прийде шахрай і не зможе за хабар нотаріусу переоформити на себе право власності.

Але ми не можемо чекати, поки будуть виправлені всі недоліки законодавства, поки будуть виправлені всі проблеми та закриті всі шпарини. Для того, щоб економіка розвивалась, аграрії мали можливість дійсно розпоряджатись землею, на якій працюють, а люди отримали можливість нарешті розпорядитися своїм майном, треба запустити ринок якомога швидше та виправляти проблеми, коли вони виникнуть. Цитуючи Адама Сміта: вільна рука ринку скоректує все.