Чому зміна ставок НБУ важлива і як вона стосується простих людей?

Чому зміна ставок НБУ важлива і як вона стосується простих людей? Бо ставка НБУ впливає на:

- ставки по банківським кредитам,

- темп зростання цін,

- курс національної валюти.

Як ставка НБУ впливає на ставку по кредитах?

Якщо ставка НБУ дуже висока, взяти кредит стає дуже складно, а ставка по ньому стає захмарною. Банкам стає вигідніше покласти кошти своїх вкладників на депозитні сертифікати в НБУ: ризику там майже немає, на відміну від кредитів підприємствам чи населенню – їх легко можуть не повернути. Зараз кожні 6 з 10 гривень, які банки видали в кредит підприємствам, назад навряд чи повернуться. З виданих населенню валютних кредитів в банки прогнозують повернення лише 5 доларів з виданих 100 доларів.

Але ж зовсім не пропонувати підприємствам та населенню кредити банки не можуть – бо втратять свою долю ринку та клієнтів. Тому вони пропонують кредити по ставці, вищій, ніж ставка НБУ. Різниця між цими ставками називається "премія за ризик" і відбиває очікуваний рівень неповернення кредитів.

Зараз ставка НБУ складає 12.5%, і банки можуть придбати за такою ставкою депозитний сертифікат на три місяці. Для бізнесу кредити коштують приблизно 20% річних, для населення – 30% річних. Здається, це доволі дорого – але кредити все одно беруть: за 8 місяців 2017 року обсяги гривневих кредитів компаніям зросли на 25%, населенню – на 14%. При цьому НБУ, банки та підприємства явно зробили висновки з валютної кризи: валютні кредити компаніям, навпаки, знижуються (-20% за 8 місяців 2017 рік). Натомість, населенню валютні кредити не видають взагалі.

Крім того, банки – за визначенням не добрі самаритяни, а працюють для отримання прибутку. Ставка НБУ впливає на вартість кредитів, які самі банки беруть в Нацбанку, коли їм потрібні гроші. Такі кредити називають "кредитами рефінансування". Вони не можуть віддати ці гроші в кредит бізнесу чи населенню дешевше (за нижчою ставкою), ніж взяли самі.

Уявімо, якби продавець на ринку продавав речі дешевше, ніж він їх купив – він би швидко розорився. Так і тут. Якщо уявити, що банки не мають інших джерел коштів, крім рефінансування НБУ (насправді мають), то ставка по кредитах мала би дорівнювати ставці рефінансування НБУ плюс прибуток банків.

Рефінансування – це чи не останній та найменш бажаний спосіб для банка знайти гроші, адже це означає, що в нього є певні проблеми із звичайним бізнесом. Зазвичай ресурс банків – це кошти клієнтів на депозитах, капітал акціонерів та іноземні кредити, його називають пасивом. Цей ресурс також не безкоштовний, і ставка по кредитам підприємствам залежить (а) від вартості пасивів (б) від їх структури (скільки в банку дешевих пасивів, і скільки дорогих). Часто вартість пасивів для банків більша, ніж вартість рефінансування.

На ставку по кредитах звісно впливає також інфляція. Через інфляцію гроші знецінюються в часі, і на ті самі 100 грн через рік можна буде купити менше, ніж на 100 грн сьогодні. Тому номінальна річна ставка по кредитах майже завжди вище інфляції. Якщо порахувати реальну ставку, тобто відняти від номінальної ставки індекс інфляції, виявиться, що реальна вартість кредитів для бізнесу 5%, а для населення – приблизно 15% річних.

Як ставка НБУ впливає на зростання цін?

Зараз в Україні інфляція становить близько 16% річних. Саме на стільки здорожчали основні товари, які ми споживаємо, у порівнянні із серпнем минулого року. Це погано, бо людям, не лише доводиться витрачати більше на ті самі товари та послуги, їм стає важко планувати, наприклад, накопичення коштів на пенсію чи освіту дітей.

Компанії при цьому потерпають від зниження споживчого попиту (адже за ту саму суму грошей люди тепер можуть купити менше), а також через певний час через зростання цін будуть змушені піднімати зарплати працівникам.

Ще гірше, коли інфляція стрибає туди-сюди: бізнес не знає, скільки закупити сировини, не може планувати продажі чи закладати у бізнес-плани вартість оренди або робочої сили. Висока та нестабільна інфляція дуже негативно відбивається на бізнес-кліматі.

До чого тут процентна ставка?

Справа в тому, що гроші – це певною мірою теж товар, і до нього теж можна застосувати закони попиту та пропозиції. Наприклад, якщо гроші миттєво зробити дешеве (знизити ставку НБУ) – люди будуть охоче брати їх у кредит (грошова маса збільшиться) і купувати товари та послуги. Механізм цього схожий із механізмом "друку грошей", наприклад, під державні облігації або пряме кредитування уряду Нацбанком. В обох випадках в обігу стає більше гривні, яку можна витратити на товари та послуги. В короткостроковому періоді підприємства зможуть адаптуватися, завантаживши вільні потужності виробництва та розпродаючи залишки, але надовго цього не вистачить, і, якщо не будувати нові потужності, виникне дефіцит. А значить, зростуть ціни на товари та послуги – тобто підвищиться інфляція.

Цей механізм працює і навпаки. Підвищення відсоткової ставки НБУ робить гроші дорожчими для банків, якщо вони хочуть взяти їх у кредит рефінансування (грошова маса в обігу зменшується через те, що банки починають брати менше коштів в НБУ), а також робить депозитні сертифікати більш привабливими для банків, вони несуть вільні гроші в НБУ і грошова маса знову ж таки зменшується. Це називається "стерилізація грошової маси". Із зменшенням грошової маси призупиняється зростання цін: адже попит на товари та послуги вже не підживлюється надлишком грошей.

Як ставка НБУ відбивається на курсі гривні?

У відкритій економіці висока ставка НБУ – і відповідно, висока ставка доходності за інвестиціями – привабила би в Україну іноземних інвесторів. У них в Європі та США ставки зараз нижче 2% річних, і вони активно полюють на вищу дохідність. Вони завели б в Україну валюту, і запропонували б її на ринку для продажу. А якщо на ринку з’являється більше пропозиції валюти при незмінному попиті на неї (валюта для валютного ринку – той самий товар) – то ціна на валюту падає. Ціна валюти як товару на валютному ринку – це і є валютний курс. Таким чином, при вході валюти в країну гривня дорожчає.

Нажаль, зараз рух капіталів в Україні не можна назвати вільним, а інвестиційний клімат – привабливим, тому іноземні інвестори до нас не поспішають. Але на зовнішніх ринках вже купують навіть гривневі інструменти, саме через високі у порівнянні із розвиненими країнами, процентні ставки.

Якщо просто різко знизити відсоткову ставку, кількість гривні в обігу виросте, а валюти не побільшає: іноземні інвестори вже не будуть так зацікавлені в Україні (низька ставка означає, що вони не зможуть багато заробити, а ризики залишаться суттєвими) і не будуть вкладати. До речі, приблизно те саме відбувається щоосені, коли державне казначейство випускає на ринок багато гривні, а валюти не додається. В країні бюджет планується лише на один рік, і розпорядники похапцем закінчують свої інвестиційні проекти, щоб встигнути до кінця року освоїти кошти. Відповідно, через зростання гривні в обігу, ціна гривні як товару у валютному вимірі впаде (курс послабиться). А курс, у свою чергу, відіб’ється на зростанні інфляції – адже імпортні товари у гривневому вимірі стануть дорожче.

Висновок

Зниження відсоткової ставки називають м’якою, або стимулюючою монетарною політикою. Підвищення відсоткової ставки – жорсткою, або стримуючою монетарною політикою.

В короткостроковому періоді монетарну політику (підвищення чи зниження відсоткових ставок чи зміну кількості грошей в обігу) можна застосовувати для стимулювання чи стримування економіки, але цей інструмент несе інфляційні та девальваційні ризики і має бути скальпелем, а не сокирою, щоб не завдати економіці шкоди через стрибки цін та курсу.

Отже, головний дієвий шлях зменшення ставки по кредитах – зниження ризиків інфляції та кредитних ризиків. Необхідно зробити надійнішою економіку, створити сприятливий бізнес-клімат для підприємств, захистити права кредиторів через закони та справедливу судову систему.