Продолжая просмотр сайта, вы соглашаетесь с тем, что ознакомились с обновленной политикой конфиденциальности и соглашаетесь на использование файлов cookie.
Соглашаюсь
Сделать стартовой
26,98
30,46
УКР

Володимир Шульга

Народний депутат VІІ скликання

Відродити довіру до виборів чи "перезавантажити" демократію?

мнение
Відродити довіру до виборів чи "перезавантажити" демократію? //smm.ollcdn.net/img/article/11211/45_main_new.1520673585.jpg //smm.ollcdn.net/img/article/11211/45_tn.1520673585.jpg Володимир Шульга

Що важливіше: щоб суспільство мало право голосувати, чи було впевнене в тому, що кожен голос буде враховано саме так, як його було віддано? Чи, може, взагалі варто відроджувати принципи демократії, починаючи за шкіл та вишів?

Такі питання – звичні у політичній площині. Проте насправді – це питання не політики, а громадянської свідомості, прав та свобод, відповідальності та можливостей майбутнього. Адже мова не про політичні партії, а про реалізацію громадянського права обирати та брати участь у перетвореннях суспільства чи громади, в якій живе та здійснює свою діяльність кожна людина.

І сьогодні я говорю про вибори ректорів, що пройшли, проходять та ще проходитимуть в українських вишах.

Чому це насправді так важливо, навіть у чомусь важливіше, аніж вибори на загальнодержавному рівні? А тому, що саме у вишах студенти отримують перший досвід реалізації свого громадянського права обирати. Саме у вишах молоді українські громадяни зіштовхуються з проблематикою, під впливом якої потрібно зробити вибір та згодом нести за нього відповідальність: агітація, осмислення, аналізування, розуміння того, що відбувається та можливих наслідків. Подекуди навіть тиску. Саме під час виборів ректорів у вишах зароджується свідомість виборця.

Хочу зробити невеликий екскурс в історію. На початку 90-х років минулого століття, після отримання Україною незалежності, у багатьох українських школах було проведено експеримент. А саме – створювалися шкільні парламенти, до складу яких входили представники 6-11 класів, а також обирався шкільний президент зі складу старшокласників. У кожному класі проходили вибори свого "депутата", із дебатами, обговоренням кандидатур на шкільних борах і так далі. А згодом проходили і вибори учнівського президента. До цих виборів долучалися вже й вчителі.

Що робили ці парламенти та президент? А вчилися демократії. Зокрема, створювали свої шкільні "закони", "дружини" для охорони порядку, прибирання і таке інше. І кожен "депутат" мав право голосу, радився зі своїми "виборцями".

Цей експеримент завершився дуже швидко. Адже на той час ані вчителі, ані, тим більше, учні – не знали, що робити з правом голосу та якою повинна бути принаймні шкільна демократія. А суспільство лише починало відходити від тоталітаризму.

Сьогодні, чверть століття по тому, тодішні школярі вже стали дорослими громадянами, що брали участь у багатьох загальнодержавних виборах. І саме вони сьогодні розчаровані тим, що громадянське право вільної людини віддавати голос та обирати – спаплюжується.

Саме тому вибори ректорів у вишах сьогодні – це саме той шанс "перезавантажити" українську демократію. Адже сучасні студенти народжені та зростали у вільній державі. І вони не просто хочуть, а вимагають, відстоюють своє право голосу. Оскільки право вільної людини в них вже, якщо хочете, закладено генетично.

Так, існує безліч об’єктивних факторів, як то: сім’я, погляди рідних та близьких, що формують громадянську свідомість сучасної молоді. Проте сьогодні ці фактори мають найменший вплив на остаточне прийняття рішень у молодого покоління.

Гортаючи новини про вибори ректорів в українських вишах, доволі часто стикаюся з тим, що вибори були або непрозорі, або підроблені результати, або чинився тиск. Так, тиснути можна на викладачів та працівників вишу (на превеликий жаль, такі факти не поодинокі), але тиснути на студентів – остання справа у виборах ректора. Адже у сучасному світі електроніки можливість фіксації будь-якої спроби тиску чи залякування та розголос цієї проблеми стануть "надбанням" суспільства.

До речі, у НАУ також днями пройшли вибори. Участь у голосуванні взяли 2645 осіб з 3088 виборців. А у виборчій комісії повідомили підсумки виборів ректора Національного авіаційного університету. Проте наразі я говорю не про те, хто став чи стане ректором. Адже обраність цієї посади апріорі передбачає величезну відповідальність перед громадою вишу.

Я кажу про те, навіть закликаю до того, аби всі українські виші, їхнє керівництво, усвідомило: саме з таких виборів починається "перезавантаження" української демократії. Оскільки саме на цьому рівні формується довіра молоді до демократичного права – обирати, реалізуючи своє право вільної людини віддати голос.

До речі, дещо повертаючись до змальованого вище експерименту у школах. У сучасному світі у багатьох країнах існує такий вид шкільного самоуправління – у вищих школах обирають шкільний парламент та його керівника. Більше того, такі функціональні органи є у деякому розумінні "опозицією" до адміністрації шкіл, а головне – засобом до діалогу між молоддю та старшим поколінням.

В Україні існує студентське самоуправління. Яке воно, – хороше чи погане, що вирішує – я зараз не оцінюватиму. Проте вкотре наголошу: "перезавантаження" української демократії можливе саме із вільної реалізації сучасною молоддю свого громадянського права вільної людини: обирати. А разом із тим – реалізації обов’язку вільної людини: нести відповідальність за свій вибір.

Читайте самые важные и интересные новости на наших страницах Facebook, Twitter, Telegram

Источник:

Сегодня

Если вы нашли ошибку в тексте, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter
Орфографическая ошибка в тексте:
Послать сообщение об ошибке автору?
Сообщение должно содержать не более 250 символов
Выделите некорректный текст мышкой
Спасибо! Сообщение отправлено.
Загрузка...