Вибір, ціною в життя

Вибір, вибирати, вибори… Ці спільнокореневі слова сьогодні майже до оскоми "пережовуються" ледь не кожним українцем. Але я, наразі, не про політику. Точніше не про ту політику, про яку всі звикли.

Є, наприклад, геополітика, що проявляється у фрагментах, новинах, якихось деталях. Я називаю це геополітикою досить відносно, оскільки мова про українців, котрі опиняються у різних точках планети, потрапляючи дуже часто у якісь складні ситуації. 

Я не даремно почав цю розмову, оскільки однією з найгучніших подій останніх днів чи навіть тижнів стала катастрофа з судном біля берегів Туреччини, в якій загинули та постраждали українці. Ні, я не став морським експертом. Але я бачив оприлюднене у мережі відео, на якому показано, як за допомогою гелікоптерів рятували життя людей. Наших співвітчизників. Сказати, що я захоплений вправністю та фаховістю рятувальних вертолітних служб, які зберегли людські життя – це нічого не сказати. І ці відео – то були не кадри із голівудського блокбастеру, фільму-катастрофи.

То були кадри реальної відшліфованої до тонкощів, злагодженої роботи рятувальників гелікоптерного загону, який попри складні погодні умови прийшов на допомогу людям.

Політика, друзі, в цьому випадку, доволі проста: влада країни створила рятувальні гелікоптерні загони, які рятують людей. Я не знаю, чи у кожному окремому випадку під час творення таких загонів в інших країнах хтось кричав про те, що вони зайві, чи хтось заявляв про розбазарювання коштів і таке інше. Проте я знаю інше: ці спецзагони врятували вже не одне людське життя. А людські життя не можна порівнювати із жодними політичними перипетіями. 

Принагідно хочу згадати і про "політику", коли після урагану "Катріна" у США третина Нового Орлеану була зруйнована а сотні тисяч людей по всьому штату Луізіана постраждали. Сотні людей загинули, залишившись у воді чи на дахах домівок. А все через те, що у місцевих силовиків не було гелікоптерної служби порятунку у належній кількості. А доки мобілізували національну гвардію з їх гелікоптерами – було занадто пізно. Саме після 2005 року у США почалося масштабне створення рятувальних авіазагонів. А згодом і Європа долучилася до створення таких загонів. Там хоч і немає таких ураганів, проте пошук та порятунок туристів чи лижників в Альпах та Піренеях – це справа не сезонна, а триває протягом усього року. Так, навіть у педантичній Європі часто трапляються такі випадки.

Ви, друзі, напевно, зрозуміли, до чого я веду. Так. Я знову про гелікоптерну авіаслужбу, а точніше про цілий підрозділ, що створено в МВС України. Мені днями дорікнули, мовляв, навіщо ти про це говориш, тут незабаром в Україні такі події будуть…

Так, будуть. Але група туристів, що заблукали нещодавно в Карпатах та потрапили під лавину, загиблі та майже тиждень пошуків тих, що вижили – хіба це не важливі події? А врятовані українські моряки – не важливі? А сотні автівок у заметах на засніжених дорогах, де є дорослі та діти, котрі потребують негайного доправлення до лікарень? А човни чи відпочивальники, котрих регулярно відносить від берегів штормами у Чорному морі? А рибалки, котрі "полюбляють" регулярно дрейфувати на крижинах по дніпровським водосховищах, і зняти їх можна лише тоді, коли крижину приб’є до берега? А патрулювання кордонів…? Перелік можна продовжувати. Невже все це – не та важлива "політика"? 

Саме тому цей вибір, ціною якого є людське життя, і є важливим. І саме тому, друзі, я вкотре наголошую: вибір – це наше з вами ставлення до ситуації, що склалася та може вплинути на наше з вами майбутнє.

Політики передових країн вже давно зробили вибір на користь створення таких рятувальних гелікоптерних загонів. А в Україні такі загони потрібні не те, що сьогодні, – вони були потрібні ще десятки років тому. 

Так, у ДСНС є кілька гелікоптерів. Але ж вони великі та задіяти їх можна лише в особливих випадках. А якщо в Карпатах люди під лавиною, на Чернігівщині автівки в заметах, на Херсонщині рибалки на крижинах дрейфують, а під Одесою суденце з рибалками штормом від берега відбило – і все це одночасно? Тоді як чинити? Тому, друзі, у системі МВС і створено цілий новий підрозділ, де гелікоптери будуть і у рятувальників, і у Нацполіції та Нацгвардії й прикордонників. І тоді навіть вищеописані паралельні проблеми можна буде вирішити.

Напевно, все це коштуватиме чималих грошей для бюджету. Проте нагадаю ще раз: людське життя безцінне. І, до речі, у кожному окремому випадку можна буде відшкодовувати якусь частину. Скажімо: ДСНС попередило про лавинну небезпеку, а туристи проігнорували та пішли в гори. Втрапили у халепу, їх врятували. Будьте ласкаві, – відшкодуйте певну вартість пального. Те ж саме з рибалками на крижинах чи рибалками, що під час штормового попередження виходять в море. Саме так це працює за кордоном. Але це зовсім інша історія і напевно в Україні буде розглядатись на законодавчому рівні.

Повертаючись до початку та підсумовуючи все вищесказане. Вибір, ціною в життя – це вибір кожного з нас бути убезпеченим та знати, що в Україні існує модернова служба – авіаційний підрозділ МВС. Але це зовсім не означає, що треба перекладати всю відповідальність за свою безпеку на них, мовляв, створили за кошти платників податків, тепер рятуйте мене, бо я, йолоп, у халепі через власну необачність. Ні. Ми маємо обирати безпеку та бути певними, що у разі небезпеки тепер шанси на порятунок будуть набагато вищі.