Владимир Шульга

Проректор Харьковского национального университета внутренних дел, доктор исторических наук

Взлет всегда можно отменить, а посадку – никогда (укр.)

28 сентября, 16:30

Невимовна жахлива трагедія з Ан-26 біля Чугуєва на Харківщині, в якій загинули 26 людей, викликала в суспільстві хвилю обурення стосовно того, що українських пілотів вчать літати на ледь не старовинній техніці, яка мала б давно бути утилізована. Реагуючи на запит суспільства, влада заборонила експлуатацію літаків Ан-26 для навчальних польотів.

Реклама

Не беруся засуджувати чи розслідувати трагедію. Проте маю кілька слів сказати про літаки та, зрештою, про принципи.

Те, що навчальні польоти проводять на літаках Ан-26 та інших модифікаціях – безумовно має сенс. По-перше, на озброєнні української армії стоять саме такі чи схожі моделі. Принципи керування турбогвинтовимии "Антоновими" майже скрізь однакові, тобто схожі для всіх турбогвинтових моделей "Ан". Звісно, є нюанси в габаритах, проте закони аеродинаміки незмінні. Тому для тих, хто кричить про навчання на старих залізяках, хочу сказати: починати треба не з навчання. Точніше – це питання комплексне. Так, як не можна спочатку оновити навчальний парк новими високотехнологічними літаками а після цього саджати пілотів на умовні дирижаблі, точнісінько так не можна спочатку оновити авіапарк "робочий" у ЗСУ чи цивільній авіації на новітні літаки, а навчати пілотів на "етажерках".

Винесемо за дужки питання про забезпеченні паралельного переоснащення новітніми літаками українських вишів та лав силових структур. Це питання державницької розбудови. Проте варто переглянути самі принципи навчання та практики. Наразі доти, доки не відбудуться кардинальні зміни, про які я казав вище.

Принагідно згадаю, як це зробили у МВС. Уклавши договір на закупівлю нових гелікоптерів для щойно створеної єдиної авіаційної системи МВС, та уклавши договори з ДП "Антонов" на виготовлення літаків "Ан-178" для цих же підрозділів, було створено (а точніше реформовано) навчальну систему. Пілотів почали готувати не лише для гвинтокрилів "Мі", а й для французьких Airbus. Що ж стосовно Ан-178, то новітні моделі на дві третини складаються з високотехнологічних американських комплектуючих та є ідентичними до систем в літаках такого класу інших виробників. Тобто навчання та практичні польоти можуть бути та будуть уніфіковані.

В тренде
"Адище" и угроза международного скандала: в Раде отреагировали на решение КСУ о декларациях
Реклама

Що ж стосовно Ан-26, то цей майже легендарний літак багатоцільового призначення за свої 50 років існування отримав 25 модифікацій та використовувався практично у всіх галузях: від аграрної до військової. Звісно, поважний вік у півстоліття – це забагато для машин з максимальним ступенем небезпеки для життя людини. І навіть ті, що були виготовлені в середині 80-х років минулого століття – і ті вже можна вважати застарілими. Проте, повторюся: змінити навчально-практичний авіапарк у вишах без зміни "робочого" чи навпаки – це абсурд. Адже в обох випадках ми готуватимемо фахівців невідомо навіщо.

Який має бути вихід із ситуації, що склалася? Звісно, заборона навчальних польотів на цих літаках – як тимчасовий варіант до детальної перевірки їх надійності – має право на існування. Але ж постає питання: "Що далі?" Ну, припустимо, половину авіапарку забракували, списали, як такий, що не підлягає відновленню. Чим його замінити? Закупити за кордоном імпортні моделі? Нові? Чи бувші у використанні? А де взяти викладачів та інструкторів, щоб навчали та практикували? А що робити з тією рештою, що придатні для ремонту? Ремонтувати? А де взяти запчастин? ДП "Антонов" навряд чи випускає їх в такій кількості, тому ремонт затягнеться на десятиліття, якщо взяти до уваги нинішні можливості підприємства.

Ще раз підкреслю, – я не намагаюся порожньо критикувати. Я намагаюся зрозуміти, адже специфіка авіації в тому, що новітні технології випереджають надзвукову швидкість літаків. А специфіка української авіації в тому, що ми лише на картинках бачимо те, на чому за кордоном вже давно літають.

Як виправити цю ситуацію? Можливо, настав рушійний час для впровадження найамбітніших планів з реформування авіаційної освіти та галузі в цілому? Можливо, варто шукати нестандартні підходи, робити розподіл, впроваджувати конвергенцію цивільної та військової авіації, тощо. Що б не було, але це треба робити терміново. Інакше час втрачається в геометричній прогресії.

Подпишись на наш telegram

Только самое важное и интересное

Подписаться

Реклама

Читайте Segodnya.ua в Google News

Реклама

Новости партнеров

Загрузка...

Новости партнеров

Загрузка...
загрузка...

Мы обновили правила сбора и хранения персональных данных

Вы можете ознакомиться c изменениямы в политике конфиденциальности. Нажимая накнопку «Принять» или продолжая пользоваться сайтом, вы соглашаетесь с обновленными правилами и даете разрешение на использование файлов cookie.

Принять