Згори видніше, але туди ще треба долетіти

Очільник столичної поліції Андрій Крищенко днями на Kyiv Smart City Forum анонсував впровадження у Києві системи відеонагляду, зокрема встановлення так званих розумних камер.

Абсолютно сучасна та реальна річ, яка діє вже давно у розвинених країнах і від пильного ока правоохоронців не сховається жоден (ну, майже жоден) вуличний злочин. Грабіжники, автовикрадачі, хулігани, вандали… Всіх їх має це зупинити.

Чудова та своєчасна система. Згадайте-но, як у голівудських фільмах про поліцію майбутнього правоохоронці лише спостерігають на моніторах за порядком. Але до цієї системи не вистачає єдиного компонента – мобільності та масштабності. І мова не про кількість "розумних камер".

Якщо згадати знову ж таки футуристичні ідеалізовані уявлення про правоохоронну систему майбутнього, то в першу чергу згадується використання не стаціонарних відеокамер (вони також є), а застосування безпілотних літальних комплексів для охорони громадського порядку в містах і не лише.

Гаразд, тезу про міста та можливість в них застосовувати безпілотники – відсунемо та поговоримо пізніше. Але сьогодні в Україні є БЕЗЛІЧ місць, об’єктів, сфер людського життя, де використання БПЛА просто необхідна складова у роботі правоохоронної системи, – всіх без винятку структур МВС та армії.

Про використання безпілотників у зоні бойових дій вже йдеться давно. Якийсь час ця тема була однією з основних у медіа-просторі. АЛЕ! Маємо де-факто чотири роки війни, протягом яких у жодному українському виші не впроваджено повноцінну підготовку фахівців-операторів керування безпілотними літальними комплексами. Себто маємо якісь курси "операторів", виробництво безпілотників на майже "гаражно-гуртковому" рівні і все!

Перепрошую, шановні, але ж такий підхід до проблеми – це зовсім не той рівень, на який здатна наша держава.

Навіть якщо взяти аспект використання БПЛА у зоні бойових дій, то окремі види безпілотників, що виконують певний вид завдань, можуть коштувати, як легкомоторний літак. І для того, щоб керувати таким безпілотником, потрібно не просто закінчити курси "з володіння іграшками на дистанційному керуванні". Адже безпілотні літальні комплекси – це повноцінні високотехнологічні пристрої.

Проте зоною бойових дій, як вже говорилося, використання БПЛА не обмежується. Точніше, використання безпілотників, тобто повноцінне застосування усього спектру безпілотних літальних комплексів, – від квадрокоптерів до потужних міні-літаків, це в першу чергу цивільна сфера життя та охорона правопорядку.

Повертаючись до можливості застосування безпілотників у структурі МВС. Сьогодні Міністерство внутрішніх справ, – це не лише поліція, а й Державна служба з надзвичайних ситуацій, Держприкордонслужба, Національна гвардія. Навіть не хочу уявляти, що сьогодні, у вік четвертої індустріальної революції та високих технологій є люди, котрі вважають роботу вищезгаданих служб можливою без використання високих технологій.

Але, якщо зважити на сьогоднішній рівень використання безпілотників у вищезгаданих структурах, то складається враження, що таки хтось вважає це можливим.

Себто з використанням безпілотників: патрулювання кордонів України у важкодоступних місцях та на небезпечних ділянках, в тому числі й над морем, охорона стратегічних військових та цивільних об’єктів, виявлення джерел пожеж та ймовірних осередків загоряння, реагування та проведення спецоперацій, зрештою, – банальне, але таке необхідне спостереження за порядком на автошляхах… Фантастика? НІ! Це вже не просто реальність, а давно застосовані технології у розвинених країнах! І сьогодні там вже питання стоїть не просто про використання БПЛА, а про комунікацію між безпілотниками за допомогою штучного інтелекту та збір інформації за допомогою інтегрованих програм у єдину безпекову систему.

То чом ж цього немає в Україні? Ні, зовсім не тому, що бракує коштів чи розробок. Ті ж таки розробники безпілотників, котрі створили чудові, навіть унікальні БПЛА для українських вояків, готові створювати, та навіть вже створили безпілотники для цивільного застосування. Про рівень українських програмістів, здатних розробити ПЗ, – взагалі мовчу. І держава здатна все це взяти під протекцію та забезпечити умови. Питання, як я вже казав, – у фахівцях, котрі повинні керувати безпілотними літальними системами. А така робота в умовах, наближених до ідеальних, – це цілодобове керування, високопрофесійна координація та належний рівень необхідних знань.

Повторюся: жоден український виш не впровадив і, на скільки мені відомо, досі не мав у планах впроваджувати бодай паралельні спеціальності із навчання фахівців для роботи із безпілотними літальними комплексами.

Для тих, хто ще не зрозумів, просто приведу порівняння: у нас будь-який виш чомусь вважає за потрібне готувати журналістів, менеджерів (найширшого спектру діяльності), юристів і так далі. Проте ані українська журналістика, ані торгівля, ані юриспруденція не потребують такої кількості "фахівців". Адже це ті сфери, що вже давно сформовані, і кожна з них потребує невелику кількість нових працівників, але досить високого рівня фаховості. Про нестачу таких кадрів – розмова окрема. А от галузь ІТ – високі технології та їх впровадження, – це нова потужна галузь, що вже сьогодні потребує величезну кількість фахівців. До того ж ця галузь досить сегментована, і у кожному сегменті поруч із базовими знаннями є вимоги до певних навичок.

І автомобіль, і селянська гарба мають чотири колеса, що, обертаючись навколо базових осей, уможливлюють рух. Проте принципи приведення в дію автомобіля та гарби – абсолютно різні. І будь-який, навіть найкращий коваль чи тесля, що здатні відремонтувати гарбу, не зможуть відремонтувати автомобіль. Саме тому потреба у спеціальностях, що готуватимуть фахівців, у тому числі й моделювання, керування та використання безпілотних літальних комплексів – це вже питання не майбутнього, а сьогодення.

Повертаючись до початку, де я згадав про смарт-камери, що планують встановити у Києві, зазначу, що коли до цих смарт-камер додати відеоспостереження за допомогою безпілотників, – то вирішення питання із охороною правопорядку просуватиметься у якісно новому вимірі.

Насамкінець хочу дещо, як то кажуть, додати інтриги. За моєю інформацією незабаром в Україні з’явиться навчальний заклад, який буде готувати саме фахівців, котрі будуть "на ти" і з безпілотниками, і з програмним забезпеченням для них, і з моделями використання та галузевим застосуванням БПЛА. Що це буде за навчальний заклад, яких ще фахівців в ньому готуватимуть – розповім згодом. Але повірте, друзі – підготовка там буде на найвищому рівні. А про використання безпілотників у кожній сфері задля забезпечення охорони та спокою наших співвітчизників, також поговоримо незабаром. Бо говорити є про що і тема ця сьогодні одна із найактуальніших.