Газові війни: до розв’язання проблеми транзиту далеко, зима близько

30 жовтня, після двох з половиною років опору, Датське енергетичне агентство схвалило заявку російського "Газпрому" на будівництво газопроводу "Північний потік – 2" своєю територією. Таким чином, був знятий останній бар'єр для добудови російського газопроводу по Балтійському морю, який має постачати російський газ до Європи безпосередньо, в обхід України.

У тому, що рано чи пізно це станеться, схоже, ні в кого не було сумнівів. Через затяте небажання Данії йти на поступки в питанні будівництва North Stream 2 Росії довелося тричі міняти варіанти маршруту газопроводу. Останній варіант припускав, що трубопровід проходитиме на південний схід від острова Борнхольм – за межами територіальних вод Данії, але датським континентальним шельфом (це територія спільного використання). І тут головний аргумент Данії щодо безпеки вже "не працював", тож твердження заявки Росії ставало суто технічним питанням.

Все було вирішено

Після звістки про згоду Данії на будівництво "Північного потоку – 2" українська влада заявила, що знала про те, що це рано чи пізно станеться. І запевнила, що була готова до цього.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

"Ми розуміли, що так може статися... Зі свого боку скажу, що і я особисто, і наш уряд були готові до такого рішення", – сказав в четвер президент Володимир Зеленський на прес-конференції після зустрічі з генсеком НАТО Єнсом Столтенбергом.

Голова НАК "Нафтогаз України" Андрій Коболєв також запевнив, що рішення Данії не стало несподіванкою.

"Ми очікували цього рішення протягом осені. Принципова позиція Данії затримала проект на деякий час, але геополітичну зброю неможливо зупинити інструментами, які регулюють виключно торгові відносини", – написав він у Facebook.

Ціна питання

Голова "Газпрому" Олексій Міллер заявив, що добудова 147 км газопроводу, що залишилися, займе близько 5 тижнів. Закінчити роботи Росія планує ще цього року.

Запуск "Північного потоку-2" означає якщо не припинення, то істотне скорочення обсягів транзиту газу через Україну. А отже, втрату Україною близько 3 млрд "транзитних" доларів.

Це не означає, що саме такої суми не дорахується бюджет країни – гроші отримував "Нафтогаз", а до бюджету він як державна компанія перераховував відсоток від прибутку – дивіденди. Ну і, звичайно, податки. Як неодноразово заявляли експерти, саме за рахунок "транзитних" грошей "Нафтогазу" вдавалося балансувати свій корпоративний бюджет, обтяжений, зокрема, боргами споживачів і, можливо, не завжди вигідними йому умовами ПСО (спецзобов’язаннями поставляти газ побутовим споживачам за регульованою ціною і незважаючи на заборгованості).

І все-таки втрата цих грошей буде досить відчутною для України. Все ж "Нафтогаз" є одним з найбільших наповнювачів бюджету. Наприклад, за підсумками 2018 року компанія перерахувала до державної скарбниці 136,5 млрд грн у вигляді податків і дивідендів. Цього року за 9 місяців сума відрахувань становила, за підрахунками компанії, 83,7 млрд грн. Та й взагалі, 3 млрд доларів – це більше 2% ВВП країни, і відсутність цих грошей в економіці не може пройти безболісно для неї.

Тому, як не раз заявляли українські чиновники, вони мають намір продовжувати боротися за транзит. Зокрема, коментуючи рішення Данії, Андрій Коболєв заявив: "Ще важливішим стає завершення реформи ринку газу і повне впровадження європейського енергетичного законодавства в Україні. Це законодавство захищатиме нас так само, як захищає споживачів Євросоюзу. Зберігається значення арбітражних і судових розглядів між "Нафтогазом" і "Газпромом", а також якісний анбандлінг, який дозволить Україні залучити потужного західного партнера до управління українською ГТС".

Європа налякана

У питанні збереження транзиту нас підтримують США, не зацікавлені в прямих поставках російського газу до Європи через надлишок власного сланцевого газу. Та й Європа заявляє, що транзит російського газу через Україну та інші європейські країни повинен тривати – як мінімум заради диверсифікації поставок. А ще більше, напевно, тому, що Європа не впевнена, що "Північний потік – 2" запрацює до Нового року і вона в розпал зими не зіткнеться з дефіцитом "блакитного палива".

"Самі розробники проекту сказали, що вони закінчать всі роботи, пов'язані з будівництвом, протягом першого кварталу 2020 року. Потім повинен бути тестовий період експлуатації. А контрактне прокачування, я думаю, буде вже в другій половині наступного року", – коментує експерт в нафтогазовій сфері, директор спеціальних проектів науково-технічного центру "Психея" Геннадій Рябцев.

Однак з продовженням транзиту у нас виникають не менші проблеми, ніж з його відсутністю. Нагадаємо, що 31 грудня припиняється дія існуючого багаторічного контракту з Росією на транзит газу, а про умови нового контракту країни ніяк не можуть домовитися. Крім того, з 1 січня 2020 року в Україні має запрацювати незалежний газовий оператор, який і повинен займатися транзитом. А процес створення цієї структури ще далеко не завершений.

Тому, чим ближче до Нового року, тим частішими стають зустрічі тристоронньої групи щодо розв’язання газового питання – представників України, Росії та Єврокомісії. Так, ця група збиралася на початку цього року, потім у вересні і жовтні. Наступна зустріч запланована на листопад.

Черговий раунд тристоронніх газових переговорів відбувся у Брюсселі якраз напередодні оголошення рішення Данією. Його результати у викладі "Нафтогазу" виглядають як мінімум продуктивними.

"Єврокомісія представила детальну пропозицію про укладення нового довгострокового контракту на транзит російського газу територією України після 2019 року. Українська сторона підтримала цю пропозицію як конструктивну. Серед ключових положень спільної позиції – укладання нової угоди на значний термін і фіксація обсягів транзиту, які забезпечать надійну роботу української ГТС. Контракт повинен бути укладений з новим оператором української ГТС, який з 1 січня 2020 року виведений з групи "Нафтогаз". При цьому відносини між оператором ГТС України і "Газпромом" мають будуватися на основі вимог європейського енергетичного законодавства, яке Україна впроваджує як член Енергетичного співтовариства", – йдеться в повідомленні "Нафтогазу".

А ось з уст представників Єврокомісії хід переговорів виглядає не таким вже безхмарним. Зокрема, після бесіди з головою енергетичного сектора Євросоюзу Маросом Сефковічем агентство Reuters написало, що "останній раунд переговорів... не дав прогресу".

"Параметри, які я представив, були прийнятні для українських партнерів... на жаль... російська делегація не була готова зробити те ж саме", – цитує агентство Сефковіча.

За його словами, російська сторона вимагає, щоб в новому контракті було використано рішення Стокгольмського арбітражу, антимонопольні рішення і майбутні обсяги прямих поставок газу до України. Україна ж не має наміру "прощати" "Газпрому" борг в 3 млрд доларів, присуджений Стокгольмським арбітражем.

"Ми всі погодилися з тим, що припинення поставок неможливо. Тим не менш, ми в ЄС повністю готові до будь-якого сценарію" , – прокоментував Сефковіч хід газових переговорів, що відбулися.

Три сценарії, один іншого гірше

Як розвиватиметься ситуація далі? Геннадій Рябцев вважає, що можливі три сценарії.

"За зменшенням імовірності. Перший сценарій – показове перекриття транзиту Російською Федерацією на початку січня після заяви про те, що Україна краде газ. Як це було 2009 року. Другий варіант за ймовірністю – що буде технічне рішення про продовження контракту 2009 року доти, доки сторони не домовляться і поки не буде підписано нову угоду. І третій сценарій – якщо Україна перекриє транзит, мотивуючи це тим, що домовитися з Росією не вдалося", – перераховує Геннадій Рябцев.

При цьому він вважає, що жоден з цих сценаріїв не є вигідним для України. Всі варіанти припускають компроміси, різниця тільки в масштабах ризиків і наслідків. А найгіршим Геннадій Рябцев вважає третій сценарій – перекриття транзиту українською стороною.

"У нас є міжнародні зобов'язання, які зобов'язують нас поставляти безперебійно російський газ європейським споживачам. Дві статті про це є в угоді про асоціацію з ЄС, і в договорі про приєднання до європейського енергетичного співтовариства також записані такі норми", – нагадує Геннадій Рябцев.