Игорь Уманский: "Мы договорились с МВФ, что шоковых реформ не будет"

Перший заступник міністра фінансів розповів в інтерв'ю "Сегодня" про те, чи вистачить Україні кредиту МВФ для підтримки економіки на плаву, як влада збирається вибиратися з "боргового ярма" і що чекає країну у разі воєнного стану або дефолту.

- Ігоре Івановичу, січнево-лютневі переговори України з МВФ були непростими. Які теми були найбільш гострими?

- Далеко не з усіх питань вдалося домовитися. Але нам вдалося змінити підхід Фонду до філософії програми, адже вона була жорстко фіскальна. І це класична методологічна помилка підходу Фонду до реципієнтів, одержувачам їхньої допомоги. Зазвичай МВФ допомагає країнам, які мають проблеми з платіжним балансом бюджету. Як правило, вирішується це в короткостроковий період шляхом скорочення витрат, соціалки. Але у випадку з Україною виключно цей шлях виходу з кризи недоцільний. Мало займатися вирівнюємо ситуації на монетарному терені – потрібно вирішувати системні економічні проблеми, які тягнуться з 2009 року. І реалізація завдань ускладнюється, тому що на сході країни йде війна. Тому нам і знадобилася чотирирічна кредитна програма МВФ.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Тепер з економічної кризи Україна буде виходити інакше: реформи будуть складними, але менш шоковими. Нам вдалося домовитися з Фондом прибрати з Меморандуму МВФ багато вимог щодо скорочення зарплат, соцвидатків.

Зараз Україна нарешті зможе говорити про можливості залучення інвестицій. Адже якщо Фонд продовжує співпрацю з проблемними країнами – це зелене світло для інших джерел, оскільки іноземці отримують підтвердження платоспроможності країни-боржника.

- У бюджеті-2015 повинен бути змінений курс долара – з 17 грн до 21. Наскільки реально повернути гривню до цієї позначки?

- Думаю, коли ми отримаємо валютний ресурс МВФ, в Україну прийдуть анонсовані раніше кредити Світового банку, ЄБРР, США, ЄС, Японії і цілого ряду інших наших партнерів. Цей приплив валюти вплине на курс і заспокоїть ситуацію в банківській сфері. Адже сьогодні на фінринок, моє глибоке переконання, впливають негативні очікування і фізична відсутність валюти.

За нашими прогнозами, середньорічний курс долара буде на позначці 21,7 грн.

Але важливо, щоб і уряд, і НБУ, і ВР проводили розумну економічну, фіскальну, валютно-кредитну політику.

- Боротьба з дефіцитом "Нафтогазу" – не менш болюча тема. У ході переговорів з МВФ обговорювалося питання зростання комунальних тарифів для населення...

- Уряд розглядає питання про підвищення цін на газ, тарифів ЖКГ. І це правильно. За статистикою, населення України – а це, за різними оцінками, 42-44 млн осіб – споживає близько 15 млрд кубів газу на рік. Це більше, ніж вся економіка Польщі: 38 млн поляків споживають близько 13,6-13,8 млрд кубів газу на рік – але це і населення, і промисловість, і "комуналка" разом. Ці цифри змушують замислитися. На мою думку, нібито 15 млрд кубів щорічного споживання газу українцями є добрим ґрунтом для зловживань. Тим більше з урахуванням різної цінової політики для промисловості і населення.

Коли підприємства платять дорожче, а люди – в кілька разів менше, виникає природне бажання поманіпулювати. Можна, наприклад, оформити газ як для населення, а продати його промисловості. У підсумку в чиюсь кишеню йдуть мільярди.

І поки не буде вирівняна ця цінова ситуація, колосальні корупційні схеми в газовому сегменті не закінчаться.

- Але тарифи на ЖКГ можна піднімати до безкінечності з урахуванням того, що долар росте, а ми закуповуємо газ у валюті...

- Ціна повинна бути актуальною. Газовий ресурс закуповується у валюті не весь, частина – близько 40% від потреб споживання – видобувається в Україні. Вирішити проблеми енергоринку, тільки підвищуючи тарифи на газ, неможливо. Потрібно реформувати систему "Нафтогазу" в цілому. Для цього потрібен закон про ринок газу, який ліквідує в Україні монополію. А то сьогодні "Нафтогаз" об'єднує в одній особі імпортера, транспортувальника, гарантованого постачальника, добувача.

- Але як уникнути соціального вибуху, реформуючи енергосектор? Адже подорожчання "комуналки" б'є по кишенях людей.

- Сформувати нормальний енергоринок неможливо за місяць. Тому процес доведення цін на газ для населення до рівня ринкових буде поступовим. Не виключено, що на це піде два-три роки. Багаті зможуть платити за "комуналку" в будь-якому випадку, адже для них місячний платіж за послуги ЖКГ часто не перевищує суму оплати, скажімо, обіду в ресторані. А ті, хто не може потягнути комунальні платежі, повинні оформити субсидії.

До речі, далеко не всім потрібні пільги. Ось я маю пільги як багатодітний батько – у мене троє дітей. Я чорнобилець, кандидат наук. Але навіщо мені субсидії на "комуналку", якщо я в змозі оплатити це? Тому, вважаю, допомагати треба тим, хто потребує, а не всім поспіль. Пільги бажано замінювати адресною допомогою. Тоді витрати бюджету будуть оптимізовані і стануть цільовими.

- Не можна не торкнутися теми дефіциту Пенсійного фонду. Чи хочуть вирішувати цю проблему шляхом підвищення пенсійного віку?

- На жаль, на системне вирішення політичні сили поки не вийшли. Багато цієї теми бояться. Але радикальні рішення доведеться приймати. Причина проста: нинішня солідарна система пенсійного забезпечення України можлива тільки в умовах, коли обсяг грошей, що надходить у Пенсфонд від працюючого населення, достатній для покриття виплат пенсіонерам. А сьогодні, на жаль, ПФ відчуває серйозний дефіцит коштів, тому боротися з цим доведеться. В системі нарахування пенсій залишається одна невирішена проблема – зараз для забезпечення одного пенсіонера повинні працювати дві людини. Це пов'язано зі старінням населення України. Тому, думаю, потрібно піднімати питання про підвищення пенсійного віку. Можна піти іншим шляхом – покращувати демографічну ситуацію. Для цього в різних країнах проводиться активна політика щодо стимулювання народжуваності або через міграційні потоки. Наприклад, поляки відкрили кордони для іноземців, які мають польське коріння. Але якщо залучаєш трудові ресурси, потрібно створювати нові робочі місця. І тут важливо поліпшувати інвестиційний клімат, створювати сприятливе податкове поле, реалізовувати нові бізнес-проекти. Цим шляхом може йти й Україна.

- Але поки рано говорити про перехід, наприклад, на накопичувальну пенсійну систему?

- Про це постійно всі говорять, але мало розуміють, як це зробити. Сьогодні у нас солідарна система не забезпечує повне покриття пенсійних виплат. Як наслідок, держбюджет фінансує дефіцит Пенсфонда. І якщо в цих умовах хтось дуже розумний прийме рішення про перехід на накопичувальну систему, до чого це призведе? Працююче населення буде відправляти соцвнески на свої рахунки, але де тоді взяти ресурс, щоб забезпечувати виплати нинішнім пенсіонерам. Виходу тут два. Або кожен працюючий українець, якщо хоче, може відкладати частину зарплати на депозити для забезпечення спокійної старості. Або потрібно прагнути виходити на профіцитний Пенсійний фонд і вже тоді поступово впроваджувати накопичувальну систему, але на цю реформу підуть десятиліття. Адже щоб українці змогли отримувати нормальну пенсію, яку вдалося накопичити за період трудової діяльності, бажано стартувати зі студентської лави.

Тому для впровадження повноцінної накопичувальної системи знадобляться тривалі перехідні періоди, можливо, в 20-30 років.

- На яку суму кредиту МВФ Україна може розраховувати? Коли отримаємо перший транш?

- Президент, прем'єр, міністр фінансів і голова НБУ підписали Лист про наміри – це формальний запит на нову кредитну програму. У доповненні до документа містяться Меморандум і Технічний меморандум, де прописані наші зобов'язання з виконання програми. Потрібно прийняти зміни до Держбюджету, Податковий кодекс, пенсійне законодавство і т. д. Тільки після цього збереться Рада директорів МВФ, щоб прийняти остаточне рішення. Потім ми вийдемо на підписання. Тоді й можна буде говорити про графік виділення грошей МВФ.

Загальна сума озвучувалася главою фонду Крістін Лагард – $40 млрд. Більшу частину України отримає в 2015-му. Ми хотіли б, щоб розмір першого траншу був в районі $10 млрд.

Коли надійдуть гроші, залежить від України. Якщо виконуємо всі умови, то рішення Ради директорів МВФ може бути вже 11 березня, а в середині березня реально отримати фінансування для виплати, у тому числі за зовнішніми та внутрішніми боргами. В цілому у нас є чітке завдання – протягом трьох років Україна має вийти на бездефіцитність бюджету.

- Коли МВФ надавав нам кредит, аналітики Фонду будували економпрогноз для України на підставі сценарію, що війна завершиться взимку. Але військові дії тривають, так що Фонд повинен був змінити прогноз. Які нові макропоказники?

- На підставі нових макропоказників підготовлені і зміни до бюджету-2015. Номінальний ВВП – 1,850 трлн грн, реальний ВВП – мінус 5,5%, інфляція – 26,7% (грудень до грудня). Цей сценарій гірше того, від якого відштовхувалися в листопаді. Тоді номінальний ВВП склав 1,720 трлн грн, реальний ВВП – мінус 4,5%, інфляція – 13,4%. Але у нас є можливості поліпшити економічну картину навіть в умовах війни.

- А якщо оголосять військовий стан, взаємини МВФ і Україною будуть заморожені? Фонд адже не кредитує країни, які ведуть військові дії.

- Введення воєнного стану створило б нам серйозні проблеми. Але є винятки. Наприклад, виключення зробив МВФ для України, коли визначив розмір допомоги, що в рази перевищує ліміт, який Фонд може нам надати. За методологією, розмір допомоги визначається як відсоток від ВВП, і цей ліміт зараз став ще менше, адже курс гривні впав.

- Як МВФ контролюватиме хід реформ? Якщо будуть зірвані якісь реформи, чи варто очікувати "санкцій" Фонду?

- У Меморандумі та Технічному Меморандумі є технічні маяки, які потрапляють під моніторинг. Приміром, в реформах у сфері енергетики є два маяка – прийняття нової тарифної політики по комунальних послугах і процес демонополізації ринку газу. Залежно від того, як буде Україна справлятися, МВФ та інші партнери вирішать, кредитувати нас далі чи ні. Все просто. Спочатку реформи – потім гроші. Додаткові санкції не знадобляться.

- Наскільки критично Україні отримати кредит МВФ? Чи можна було вибратися з "економічної ями" самим, а не на роки застрягти в "борговому ярмі"?

- Це дуже складне питання. Ми занадто довго жили "на кредитній голці", тому не можемо різко з неї зістрибнути. На жаль, рівень закредитованості України сьогодні досяг порога. Позбавлятися від звички жити в борг потрібно поступово.

Судіть самі: після перегляду бюджету-2015 видатки тільки з обслуговування боргу зросли до 92 млрд грн. А було в минулому році близько 48 млрд грн. І це тільки відсотки з обслуговування боргів держави. Звичайно, на зростання боргу вплинула девальвація гривні. Це приблизно стільки ж, скільки в 2015-м, в умовах воєнних дій, довелося направити на оборону – на всі силові відомства, а це і Міноборони, і МВС, і Нацгвардія, і СБУ.

Чому в нас така закредитованность? Ми не вирішували системні проблеми української економіки, тому їх доведеться ліквідувати зараз. Але як? По-перше, провели бюджетну децентралізацію, щоб раціоналізувати взаємини столиці та місцевих адміністрацій. По-друге, будемо вирішувати проблему обслуговування держборгу. Вже оголосили, що почнемо переговори з кредиторами про реструктуризацію боргів. По-третє, потрібно скорочувати непродуктивні популістські соціальні витрати. Ми не можемо собі дозволити не забезпечувати мінімальний рівень соціального захисту населення. Але ми не можемо надавати однаково соціальний захист як бідним, так і багатим. Соцзахист повинен надаватися тим, хто його потребує.

- Серйозне скорочення соціальних витрат держбюджету може завершитися соціальними бунтами...

- Ми всі стоїмо перед складними рішеннями. Або скорочуємо соціальне навантаження, вирішуємо боргові проблеми і виходимо на бездефіцитність держбюджету. Або може початися повернення в 90-і.

Пам'ятайте гіперінфляцію десять тисяч відсотків? Зараз ми вже на межі гіперінфляції, коли рівень інфляції "скаче" вище 25%. І якщо цей процес не взяти під контроль, то українська економіка може увійти в штопор і не вийти.

І що ж буде зі звичайними людьми? Сьогодні у народу немає запасу міцності, який був у 90-ті. Тим більше це складне питання в умовах війни. А ще не забуваємо про кризу, яка тягнеться з 2008-2009 років. У цій ситуації ми не можемо вирішити наші проблеми самостійно. Потрібна допомога кредиторів, чіткий план по виходу з кризи, прогнози траєкторії зростання економіки. Але є й альтернатива, яку я б Україні не побажав. Досить згадати досвід інших країн – Аргентини, Венесуели. Для них оголошення дефолту закінчилося повним колапсом всіх систем, не тільки бюджету та державної служби, перестали працювати банки, магазини, комунальні організації. Два роки Аргентина жила в повному колапсі всіх систем. Кам'яний вік. Уявляєте соціальний вибух на цьому тлі який? У Венесуелі танками придушували демонстрації. А у нас вже йде війна. Я би сценарій з дефолтом не розглядав.

- Але ж зараз кредитні рейтинги України і так переддефолтні...

- Так, але це не означає, що завтра Україна оголосить дефолт. Чому у нас такі рейтинги? Справа в тому, що коли Україна оголосила про старт переговорного процесу з кредиторами, рейтинги наших цінних паперів впали в самий низ. І це нормально, оскільки весь фінансовий світ перебуває в очікуванні, чим же завершаться наші переговори з МВФ та іншими міжнародними партнерами. Після того як ми підпишемо папери з кредиторами, іноземні інвестори оцінять ці домовленості. Упевнений, кредитні рейтинги України підуть вгору.

- Крим і Донбас. Чи оцінки, скільки втратив бюджет через цих проблем?

- Від анексії Криму та військових дій на Донбасі страждає українська економіка. Багато коопераційних зв'язків порушені, так як призупинення роботи підприємств на Донбасі впливає на суміжників і партнерів, які можуть перебувати в інших регіонах України. Тому, як тільки ситуація на Сході заспокоїться, все економічні взаємини доведеться відновлювати. Приміром, енергосектор. Україна відчуває величезний дефіцит по енергоносіях, в тому числі по вугіллю. Більшість запасів вугілля антрацитної групи, які використовуються для виробництва тепла в нашій країні, зараз знаходяться по той бік лінії військового зіткнення. Енергосистема та теплові станції втратили можливість це вугілля отримувати. А проектування наших котлів було зроблено виключно під це вугілля. І коли почали шукати його десь у світі, зрозуміли – немає більше ніде такого вугілля. За великим рахунком, тільки Донбас і Кузбас.

Питання в задачнику: а як же працюють теплові станції у світі? Вони спочатку проектувалися і будувалися так, що може бути використане вугілля різної якості. У нас пішли шляхом найменшого опору, взяли тільки цю групу. Чому з африканським вугіллям вийшов скандал? Тому що за якісними характеристиками він не підходить для наших котлів. І тепловики опинилися в безвихідній ситуації. Тому доводиться брати вугілля донбаське і африканське, змішувати його і пускати на тепло. Це хоч якось дозволяє вирішувати ситуацію. Що буде в наступний опалювальний сезон, невідомо, адже частина шахт для України поки втрачені, а це означає втрати сировини для тепловиків і т. Д. Сподіваюся, військова кампанія скоро закінчиться і ми зможемо відновити коопераційні зв'язки, виробничі потужності, вугільний потенціал країни.

Досьє

Ігор Уманський народився 9 січня 1975-го в Прип'яті, Київська область, Україна.

У 1997 році закінчив Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана. Спеціальність – економіка підприємства. Кваліфікація – менеджмент проектів і консалтинг, магістр ділового адміністрування.

У 2012 році отримав ступінь кандидата економічних наук. Володіє англійською мовою.

Працював у Міністерстві економіки, Національному банку України, Державній іпотечній установі, ВАТ "Укртранснафта", Державному агентстві з інвестицій та інновацій. Обіймав посаду члена ради Gase Energy, Ltd (USA). Викладав на кафедрі економіки підприємства та корпоративного управління в Одеській національній академії зв'язку ім. А. Попова.

У 2008 році призначений на посаду першого заступника міністра фінансів України. Виконував обов'язки міністра відомства в 2009-2010 роках. Восени 2014-го знову продовжив діяльність на посаді першого заступника міністра фінансів.

Політик одружений, разом з дружиною виховує трьох доньок. Каже, що у вільний час любить багато читати і спілкуватися з членами родини.