Таємниці анбандлінгу: чи потрапить Україна знову в газову залежність від Росії

"На честь" вересневого раунду тристоронніх газових переговорів Україна ще на крок просунулася у вирішенні проблеми анбандлінгу "Нафтогазу", обіцяного Євросоюзу в рамках угоди про асоціацію, і подальшого використання своєї газотранспортної системи (ГТС). Якраз напередодні переговорів, 18 вересня, Кабмін на своєму засіданні затвердив нову модель анбандлінгу НАК "Нафтогаз України", яка, судячи з захоплених повідомлень Кабміну і "Нафтогазу", влаштувала обидві сторони.

"Нарешті ми відокремили транспортування природного газу від його видобутку і поставок. Це те, чого не могли зробити протягом останніх трьох років", – так прокоментував рішення прем'єр-міністр України Олексій Гончарук.

"Нова модель дозволяє створити незалежного оператора в повній відповідності з вимогами європейського законодавства. Я вдячний Секретаріату Енергетичного співтовариства, українському уряду і НКРЕКП за конструктивну співпрацю, підготовку та затвердження нової моделі в дуже стислі терміни", - заявив голова правління "Нафтогазу" Андрій Коболєв.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Що являє собою нова модель анбандлінга, як це вплине на переговори про транзит російського газу і які, взагалі, перспективи відкриває перед Україною, розбирався сайт "Сьогодні".

Різні цілі – різні моделі

Незважаючи на те, що слово "анбандлінг" з'явилося в нашому побуті всього пару років назад, Євросоюз радив, а потім і наполягав (в парі з МВФ) на проведенні анбандлінгу (поділу за функціоналом) української газотранспортної системи набагато раніше. Ще в 2009 році були прийняті низка нормативних актів Євросоюзу, що отримали назву "третій енергопакет", які мали на меті створити прозорі правила гри і чесну конкуренцію на газовому ринку. Вони, зокрема, вимагали від європейських і від партнерських компаній чітко розділити виробництво, постачання і транспортування газу, забороняючи виробникам і постачальникам будь-яким чином регулювати або впливати на питання транспортування.

Анбандлінг "Нафтогазу України" передбачав, зокрема, створення незалежного оператора української газотранспортної системи. Особливо актуальним це питання стало напередодні закінчення договору про транзит газу з Росією, оскільки Європа погоджувалася допомагати тільки за умови гармонізації українського законодавства з "третім енергопакетом". Але все вперлося в різне бачення анбандлінгу українським урядом і керівництвом "Нафтогазу".

У законі "Про ринок природного газу", прийнятому ще в 2015 році, говориться про можливість проведення анбандлінгу за однією з двох моделей: OU (Ownership Unbundling, тобто "поділ власності"), або ISO (Independent System Operator, або "незалежний системний оператор"). За словами експертів, найпоширеніша в ЄС модель – IТO, що передбачає, в першу чергу, фінансову самостійність транспортного оператора – не знайшла відображення в законі. А з двох, що залишилися, в ЄС більш популярна модель OU.

Кабмін був згоден на анбандлінг за моделлю OU, яка передбачала створення окремої компанії – оператора ГТС, що одержує на баланс всю інфраструктуру: мережі, сховища тощо. "Нафтогаз", в свою чергу, наполягав на моделі ISO, тобто на створенні компанії, яка фактично буде лише керувати ГТС, а самі активи при цьому залишилися б на балансі "Нафтогазу".

Боротьба, зрозуміло, велася за самі мережі, а за грошові потоки, які приносить їх експлуатація. Транзит газу – справа прибуткова. Сьогодні часто можна почути, що без транзиту бюджет України недоотримає близько 3 млрд доларів на рік. У гривнях – це десятки мільярдів. І це тільки та сума, яка залишається після балансування витрат "Нафтогазу" і після вирахування прибутку самої компанії.

"Уряд хотів виділити ГТС в окрему структуру і "кермувати" нею окремо від "Нафтогазу", а "Нафтогаз", навпаки, хотів зберегти фінансові потоки, тому що 3 млрд доларів, які отримує від транзиту Україна, – це основний фінансовий потік, який балансує всі фінансові показники "Нафтогазу", – каже економіст Олексій Кущ.

"Нафтогаз", хоча і державна компанія, однак перш за все – це суб'єкт господарювання, основною метою якого є отримання прибутку", – нагадує експерт з питань енергетики, директор спецпроектів НТЦ "Психея" Геннадій Рябцев.

Сторони не могли прийти до єдиної думки кілька років. А тепер ось нібито знайшли компромісну модель анбандлінгу, що задовольняє всіх. Як же вдалося вирішити суперечності?

"Компромісний варіант"

В постанові Кабінету міністрів №840 "Про відділення діяльності з транспортування природного газу і забезпечення діяльності оператора газотранспортної системи" чітко говориться: "Вибрати модель відділення діяльності по транспортуванню природного газу, передбачену статтею 27 Закону України "Про ринок природного газу". Стаття 27-а цього закону називається "Особливі вимоги про відокремлення і незалежності оператора газотранспортної системи (модель відділення ISO)". А в "Плані заходів щодо виконання вимог щодо відділення та незалежності оператора газотранспортної системи", який також був затверджений постановою Кабміну №840, міститься пункт про передачу ТОВ "Оператор газотранспортної системи" майна, яке використовується в процесі транспортування газу магістральними трубопроводами, "в управління ... безвідклично терміном на 15 років на правах господарського відання". При цьому саме ТОВ, як планується, "Укртрансгаз" (а фактично – "Нафтогаз") продасть АТ "Магістральні газопроводи України" "з відкладальною умовою про перехід з 1 січня 2020 року прав на частку в статутному капіталі і на умовах розстрочки платежу терміном на 15 років і встановленням динамічної ціни, розрахованої відповідно до результатів діяльності ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" за узгодженою зі сторонами формулою". АТ "Магістральні газопроводи України" – державна компанія, яка вже знаходиться у веденні Міністерства фінансів.

Передбачається, що повністю нова схема повинна запрацювати з 1 січня 2020 року, коли закінчиться дія транзитного контракту з Росією.

За запевненням українського уряду, затверджена модель анбандлінгу повністю відповідає вимогам ЄС, тому дозволить посилити позиції України на газових переговорах з РФ і забезпечити безперебійний транзит газу до країн Євросоюзу після закінчення нинішнього транзитного контракту. Чи так це сприймають в самому ЄС, поки не відомо, однак віце-президент Єврокомісії Марош Шефчович назвав зустріч позитивною. "Ми пояснили Росії, як Україна імплементує енергетичні правила ЄС, і ми погодилися, що майбутній контракт повинен поважати всі європейські правила", – відзначив він.

Тим часом, експерти, до яких сайт "Сьогодні" звернувся за коментарями щодо нової схеми анбандлінгу, оцінюють її зовсім не так позитивно, як українські чиновники.

"Компроміс полягає в тому, що майно таки передають з балансу "Нафтогазу" на баланс нового оператора. Але "Нафтогаз" залишає за собою контроль за фінансовим потоком. Так що можна сказати, що цей компроміс – в його користь", – пояснив суть нової схеми Олексій Кущ.

При цьому аргумент "Нафтогазу" щодо того, що анбандлінг за моделлю OU зруйнував би позиції України в Стокгольмському арбітражі і ми не змогли б отримати виграні 3 млрд доларів від "Газпрому", експерти вважають надуманим.

"Це мильна бульбашка, яка спеціально запускається "Нафтогазом" для того, щоб максимально продовжити контроль над газотранспортною системою. Насправді жодного прямого зв'язку тут немає. Там була прив'язка до газового контракту, не можна було проводити анбандлінг до його завершення. Але повністю провести технічну роботу, виконати всі юридичні процедури ніхто не забороняв", – говорить Олексій Кущ.

"Я не бачив спочатку ніякого ризику, і ця теза про неможливість анбандлінгу через позови, щонайменше, дивна. Судові розгляди можуть тягнутися якщо не десятиліттями, то п'ятирічками точно. За основними позовами можуть слідувати апеляційні, нові позови, справи можуть бути об'єднані, роз'єднані – це нескінченний процес. Досить згадати справу ЮКОСа. Тому можна було зробити так, як чинять на Заході: якщо якась компанія веде судові справи з іншою компанією і це заважає розвитку бізнесу, то створюється якась нова компанія, яка бере на себе виконання всіх зобов'язань, крім позовних заяв. Грубо кажучи, залишається поштова скринька, яка працює виключно на юристів чи на судові позови. Тобто юридична відповідальність, операційна, якась фінансова, політична – вони можуть бути розділені так, як вимагає момент", – вважає і Геннадій Рябцев.

Часу мало

Незважаючи на оприлюднення постанови про поділ "Нафтогазу", говорити про деталі запропонованої схеми ще рано, вважають експерти. Адже для проведення самого анбандлінгу потрібно підготувати багато додаткових документів, і суть поділу стане зрозуміла саме з деталей. Крім того, щоб почати "грати за європейськими правилами", Україна повинна прийняти відповідні законодавчі зміни, і тут також можливі варіанти.

"Наскільки мені відомо, ще нічого точно не вирішено. Власність поки не передана, зараз ще йдуть консультації, засідає робоча група. Досить імовірно, що можливе корегування цього рішення як наслідок результатів переговорів про транзитний контракт. У Facebook викладали деякі драфти документів, і щодо них тут же виникали питання. Наприклад, з'являлася інформація, що планується підписати угоду про взаємодію операторів – таку, як зараз існує, наприклад, з румунами і угорцями. В якому саме вигляді буде здійснюватися ця взаємодія – зараз незрозуміло. Існує ціла низка різноманітних пропозицій", – каже Геннадій Рябцев.

"Консенсус щодо схеми анбандлінгу повинен був досягнутий ще навесні. А крім того, потрібно було прийняти ще цілий пакет законодавчих актів, які узаконять нову модель газового ринку і функціонування цього оператора. І пройти ліцензування оператора за європейськими стандартами. Тоді можна було вести предметні переговори. А зараз ми вийшли в ролі сторони, яка не виконала домашнє завдання. Тому що ми говоримо: ось, у нас є оператор, але він не ліцензований, у нас є модель ринку, але закони не прийняті. А Росія відповідає: добре, будемо розмовляти тоді, коли отримаєте ліцензування і приймете закони, а поки не можемо прийняти будь-яке рішення про транзит, тому що не знаємо, які це будуть закони і який це буде оператор", – пояснює малу результативність вересневих переговорів Олексій Кущ.

Наступний етап тристоронніх газових переговорів призначений на кінець жовтня. В Україні вважають, що встигнуть підготувати все вчасно і таким чином знімуть бар'єри для підписання наступного транзитного контракту з Росією на вигідних нам умовах.

Але експерти кажуть, що Україні важливий не стільки сам майбутній контракт, скільки закладені в ньому умови.

Ризики залишаються?

Одним із завдань анбандлінгу – розділення газових компаній за сферами діяльності – було захистити Україну від можливого політичного тиску з боку Росії. Наскільки прийнята модель дозволить досягти цієї мети? Чи немає ризику повторення сумного досвіду 2009 року?

Експерти, на жаль, не заперечують такої ймовірності.

"В даному випадку корпоративні інтереси "Нафтогазу" були поставлені вище, ніж інтереси державні, тому такий ризик, звичайно, є", – вважає Олексій Кущ.

Геннадій Рябцев навіть більш категоричний:

"Звичайно, є ризик. Причому, на мій погляд, цей ризик більш серйозний, більш істотний. Тому що тоді ГТС і українським споживачам, за великим рахунком, нічого не загрожувало. І то підписання домовленостей, м'яко кажучи, викликало питання. Адже було підготовлено зовсім іншу угоду, і тільки розбіжності у верхівці країни призвели до того, що ми отримали те, що отримали. Дуже не хотілося б, щоб протиріччя між "Нафтогазом" і органами державної влади – вірніше, різні цілі, які вони ставлять між собою – призвели до того, що ми отримаємо настільки ж сумнівну по справедливості угоду, що і в 2009 році. Я не впевнений, що всі її умови будуть коли-небудь повністю оприлюднені, оскільки договір підписується суб'єктами господарювання, і це комерційна таємниця. Тоді, в 2009 році, текст відверто "злили". Зараз же нас можуть просто проінформувати, що переговори пройшли конструктивно, сторони дійшли згоди, і ця угода влаштовує всі сторони, ну, і якісь загальні мазки. Типу 60 млрд кубометрів на 10 років і т.д. і т.п. А на яких умовах, за якою ціною, які гарантії? У мене немає впевненості в тому, що ми побачимо що-небудь, крім політичних заяв, за підсумками чергового раунду переговорів", – каже Геннадій Рябцев.

Олексій Кущ вважає, що найбільш вдалою для України була б модель створення газового хаба всередині країни.

"Ця модель передбачає, що ми переносимо вузли комерційного обліку з західного кордону на східний, і вся наша ГТС виявляється включеною в єдину європейську систему. Управління нашої ГТС і підземних сховищ переходить в руки географічного хаба, який в реальності є ринковою оболонкою, в яку заходять газові трейдери та укладають контракти з постачальником газу, тобто заповнюють цю оболонку конкретним змістом. В такому випадку переговори з Росією вели б вже не наші чиновники, а європейські трейдери. За такою моделлю йде, наприклад, Польща, яка намагається стати газовим хабом центральної Європи. За цією моделлю йде Туреччина, яка намагається стати газовим хабом Південної Європи. Газовий хаб став би запобіжником від політичного тиску", – каже він.

За такої системи не було б необхідності в транзитному контракті України з Росією, вважає економіст.

"Росія хоче, щоб за столом переговорів з нею сиділи не європейські трейдери, а українські чиновники. Тому що європейські газотрейдери для них – це та курка, яка несе золоті яйця, вони ніколи не будуть висувати їм політичні вимоги. А українським чиновникам можна під газовими приводами висувати політичні претензії. Для чиновників це зручно: вони стають фігурами, з якими складаються якісь пропозиції. Але для країни в цілому це абсолютно невигідна модель. Це повторення ситуації 2009 року, коли під приводом порятунку країни будуть підписуватися абсолютно невигідні угоди", – каже Олексій Кущ.