Хроніки президентської гонки – звіт за тиждень

До президентських виборів залишилося менше двох місяців, а не один з кандидатів поки так і не розгорнув "повномасштабних бойових дій". Ані тобі помпезних факельних ходів, атракціонів небаченої щедрості, гучних обіцянок і скандальних викриттів. А де ж добрі й пронизливі погляди кандидатів, які традиційно в такі часи дивляться з усіх білбордів та сітілайтів? На жаль, нічого цього поки немає.

Не дарма глава ЦВК Михайло Охендовський нарікає, мовляв, кампанія поки "віртуальна" – дійшло до того, що будь-який іноземець, по дорозі з Борисполя в центр столиці може і не помітити, що в Україні в розпалі передвиборча гонка.

Так-то воно так, але дечим на цьому тижні кандидати все ж відзначилися.

Бійки, сутички та інші події

Найбільше цього тижня здобувачі на посаду голови держави запам'яталися участю в різного роду зіткненнях. Тренд задав в понеділок, 7 квітня, вічно молодий вождь українських комуністів Петро Симоненко. З'їв не одну собаку на демагогічній риториці, Петро Миколайович з парламентської трибуни вміло і гучно звинуватив "Свободівців" мало не в розвалі країни і пособництві окупантам.

Ось, гарячі шанувальники Шевченка та Бандери і не витримали, і дали бій своїм кривдникам, на захист яких, до слова, встали залишки колись великої і незламної Партії регіонів.

Бійка вийшла на славу. У відео, яке розлетілося по інтернету, кожен бажаючий міг розглянути всі подробиці цього невеликого парламентського побоїща. Найбільше захоплення серед глядачів викликали кадри того, як одна палка комуністка вміло нокаутувала одного з "свободівців". Того ж дня депутати домовилися більше в стінах парламенту не битися.

Як виявилося, бійка в Раді була тільки початком. У середу, 9 квітня, до недавнього часу одіозний проросійський "регіонал", а нині безпартійний самовисуванець Олег Царьов відвідав Миколаїв. Ось, тільки зустріли борця за "російський світ" місцеві жителі не "піснями і танцями", а "яйцями і стусанами". Відео з побитим Царьовим стало хітом в інтернеті.

Не оминула "яєчна доля" та офіційного кандидата від Партії регіонів Михайла Добкіна. Екс-губернатор Харківської області, який активно позиціонує себе, як головний парламентер між новою українською владою і борцями за федералізацію (читай сепаратистами) на південному сході, явно не очікував, що Луганські борці з "київської хунтою" зустрінуть його рідного, можна сказати, практично, земляка, яйцями да добірною лайкою. Несподівано, а, можливо, і прогнозовано.

Сергій Тігіпко, на відміну від Михайла Марковича, знайшов шлях до серця Луганських сепаратистів – він не тільки провів з ними переговори, а й був допущений в захоплену будівлю Луганського СБУ. Ось вам і самовисуванець.

Від баталій кулачних і яєчних перейдемо до поєдинків словесних

Крім бійок тиждень, що минає також запам'ятався першими, поки ще неявними ознаками майбутнього протистояння двох головних конкурентів за президентське крісло.

У середу, 9 квітня, заступник Віталія Кличка по партії, а також, за сумісництвом, голова виборчого штабу Петра Порошенка Віталій Ковальчук запропонував Юлії Тимошенко зняти свою кандидатуру. Аргументація проста: у Петра Олексійовича зараз найвищий рейтинг, і, якщо Юлія Володимирівна, як другий за популярністю кандидат, зніметься з гонки, то вибори можуть пройти і в один тур. Таким чином, в країну прийде мир і спокій. А про такий широкий жест екс-прем'єра, звичайно ж, не забудуть.

Формулювання гарне, але тільки навряд чи хтось серйозно розглядає можливість, що ЮВТ зніметься з виборчої гонки.

У четвер, 10 квітня, екс-прем'єр відкрито заявила, що кандидатуру свою знімати не має наміру. Далі, хоча двічі побувала за гратами, але звільнена від усіх звинувачень, Леді Ю., не називаючи конкретних імен, сповістила громадськість про те, що олігархи використовують президентські вибори, щоб поставити своїх ставлеників на чолі держави. До слова, політик визнала, що допускала в минулому помилки, правда не конкретизувала, що вона мала на увазі – можливо "газові угоди" з Путіним. Можливо так, а, можливо, і ні.

Ще одна подія, яка заслуговує на увагу в контексті президентської гонки – це виключення Сергія Тігіпка з Партії регіонів 7 квітня. 

Цьому передувало і самовисування Сергія Леонідовича кандидатом на вибори, і відкрита критика керівництва партії, і заяви про готовність очолити оновлену і очищену політсилу.

Чи було це свідомим дистанціюванням партії, яка втрачає рейтинг, або ж це була спроба взяти під контроль ослаблену останніми колотнечами структуру, сказати складно. Але факт залишається фактом – Тігіпко пішов у вільне плавання і буде головним конкурентом "регіонала" Добкіна на південному сході.

Заяви: від популізму до конструктиву і навпаки

Найулюбленіший спосіб кандидатів сподобається виборцям – публічні заяви і обіцянки.

Так, риторика Порошенка на тижні, що минає більше стосувалася практичних і традиційних для України питань: отримання Україною безвізового режиму з ЄС, реверс газу з Європи і перегляд нехай навіть у судовому порядку ціни на російський газ. Крім того, він обіцяє у разі своєї перемоги зберегти парламентсько-президентський устрій в країні, а також створити ефективний механізм громадського контролю за діями влади. Проти чого Петро Олексійович виступає – так це перенесення виборів. Така позиція цілком логічна – зараз "шоколодний заєць" має найвищий рейтинг, але що буде, наприклад, через півроку?

А, от, Тимошенко варіант з перенесенням виборів цілком би влаштував – поки вона ще суттєво відстає в рейтингах від свого конкурента, але динаміка зростання її популярності очевидна. Нічого дивного, Юлія Володимирівна обізнаний і досвідчений гравець – і каже вона не про перенесення виборів, а про боротьбу з корупцією, олігархами, недопущення реваншу бандитського режиму.

Сепаратистів Тимошенко ділить на дві категорії: агентів ФСБ і "проплачених", і впевнена, що "Кримський сценарій" на Донбасі не пройде. При цьому вона підтримує посилення покарань за сепаратизм.

І, звичайно ж, ЮВТ не забуває нагадати про свою трагічну долю "політичної ув'язненої № 1". Так уже повелося, що Леді Ю. завжди і скрізь намагається бути першою і дуже часто їй це вдається.

Сергій Тігіпко, який прийшов третім на минулих виборах в цій президентській гонці, по всій видимості, постарається стати опозиціонером № 1 до чинної влади, а також головним чаятелем і захисником інтересів південного сходу: він не має наміру вступати в коаліцію з чинною владою, і вимагає амністувати сепаратистів на південному сході.

"Регіонал" Добкін готовий представляти жителів сходу на чотиристоронніх переговорах "Україна-Росія-ЄС-РФ" по українській кризі. Не біда, що Луганські сепаратисти яйцями закидали, а в ЄС повідомили, що переговори будуть на рівні міністрів закордонних справ – головне ж благі наміри. 

У цілому ж риторика Михайла Марковича проста: влада повинна змінити ставлення до жителів південного сходу і відмовитися від мови ультиматумів з протестуючими, так, і відновити мовлення російських каналів не завадило б.

Колишня караюча длань "злочинного режиму" Ренат Кузьмін мислить більш глобально. Він обіцяє перемогти САМУ бідність, і зробити так, щоб українці жили краще, ніж жителі ЄС, а назве він свою країну – Об'єднані землі України. Як мінімум оригінально. Чи не правда?

У Симоненка все простіше – він хоче, щоб Україна жила без президента і в союзі з Росією.

На фоні глибокої економічної кризи, загрози військової агресії з боку Росії і бурхливого південного сходу багато українців пов'язують надії на стабілізацію з новою головою держави. Дійсно країні потрібен президент. При чому, хто б не переміг, це буде кандидат, за якого проголосують як на сході, так і на заході, як у Луганську, так і у Львові.

Кандидати це чудово розуміють і ті, хто дійсно, має намір поборотися за президентське крісло, найближчим часом повинні запропонувати своє бачення майбутнього країни і, безумовно, вони це зроблять. Але так уже повелося, що в нашій країні у політиків слова традиційно розходяться зі справами. Можливо, Майдан чогось всіх нас навчив? Можливо ...