Інтерв'ю з Віктором Морозовим, людиною, яка перекладає світові бестселери: "Ніхто не хотів друкувати українського "Гаррі Поттера"

Про свою методику "незнання", чуйку на книги, специфіку заробітку перекладачів і про те, як два роки переконував українських видавців надрукувати "Гаррі Поттера"

Ім'я: Віктор Морозов
Народився: 15.06.1950, м Кременець, Тернопільська область (Україна)
Кар'єра: співак, композитор, перекладач

Автор численних пісень на вірші сучасних українських поетів, зокрема Ліни Костенко і Юрія Андруховича. Музична дискографія складається з 20 альбомів. На початку 70-х років XX століття Віктор Морозов створив одну з перших в Україні "біг-бітових" гуртів Quo vadis. Також він – засновник однієї з перших українських рок-гуртів "Арніка" (1972). Лауреат першої "Червоної Рути" в 1989 році.

Реклама

У 1988-му разом з Андрієм Панчишиним і Юрієм Винничуком заснував львівську театр-студію "Не журись!", яка стала відомою завдяки яскравій політичній сатирі і відродженню заборонених в СРСР пісень січових стрільців. Під час однієї з вистав театру "Повіяв вітер степовий" 5 жовтня 1989-го зі сцени вперше був виконаний нелегальний в той час гімн "Ще не вмерла Україна".

Сьогодні активно займається перекладами книг. Третій раз в шлюбі, виховує чотирьох дітей.

У ці дні в Києві проходить фестиваль "Книжковий Арсенал", на який прилетів відомий український перекладач і музикант Віктор Морозов. Вже 6 років він живе у Вашингтоні. Саме з-під його пера вийшли українські переклади світових бестселерів Пауло Коельо, Джеремі Стронга і Джоан Роулінг. На "Книжковому Арсеналі" він презентує переклади нових книг – ілюстроване видання "Гаррі Поттера і філософського каменя", а також дві дитячі книги "Груфалло" і "Де моя мама" британської письменниці Джулії Дональдсон, які встигли стати одними з найбільш продаваних в історії. "Сегодня" дізналася у Морозова про труднощі перекладацької діяльності і про пригоди Пауло Коєльо у Львові.

Реклама

- Пане Вікторе, у вас за плечима не один десяток пісень, сотні гастролей, кілька перемог на різних музичних фестивалях, зокрема перемога на першій "Червоній Руті". Як же ви раптом стали перекладачем?

- У 17 років я вступив до Львівського університету на спеціальність "Іноземна філологія", хоча тоді не планував бути перекладачем. Просто хотів вивчити англійську мову, щоб розуміти, про що співають іноземні рок-гурти. Мову опанував, але під час навчання так захопився музикою, що в підсумку став музикантом. А вже коли відбувся як музикант, життя взяла і перекинула мене на переклади. Почалося все з абсурдної і дуже смішної ситуації. Першим моїм перекладом стала стаття... з журналу Playboy. Ви ж знаєте, що в Союзі "сексу не було" і, ясна річ, еротична література була заборонена. Але музиканти, які їздили на концерти за кордон, мали можливість привозити подібні журнали. І ось на початку 1980-х мій хороший друг Іван Попович привіз свіжий номер цього чоловічого видання. І я для сміху переклав друзям кілька статей.

- А коли ж переклади стали для вас чимось по-справжньому серйозним?

Реклама

- Другою спробою перекладу стала книга, яка мене дуже захопила. Пам'ятаю, як з тим же Поповичем ми поїхали на фестиваль дружби в Індію. Там я купив книгу жахів The Exorcist – "Той, що виганяє диявола" по-нашому. У ті роки ця книга стала світовим бестселером. Ця історія про те, як гнали біса з тіла маленької дівчинки. Коли купив книгу, то, повернувшись в готель, засів за читання. У номері жив один, а в книзі описувалися такі страшні речі, що я не на жарт почав боятися. Включив світло в кімнаті і не міг заснути до самого ранку. Це так мене розлютило, що я вирішив переркласти книгу і дати почитати своїм друзям-музикантам. Тоді у мене навіть в думках не було цю книгу десь видавати. Хоча б тому, що в Радянському Союзі жахи не котирувалися. Але так сталося, що мій хороший знайомий Микола Рябчук, який на той момент працював в київському журналі "Всесвіт", сказав: "А давай спробуємо її видати!". І ми ризикнули. Це була середина 1980-х. І саме ця книга стала першим романом жахів у СРСР. Фактично її можна вважати початком моєї кар'єри перекладача. Однак після неї я взяв перерву на 15 років – повернувся до музики, тому що дуже багато часу займали гастролі.

new_image2_56

У Львові. Українки зацілували Пауло Коельо і подарували йому вишиванку.

- Як вийшло, що ви переклали "Алхіміка"?

- В кінці 1990 років знайома дала мені почитати цю книгу Пауло Коельо англійською мовою. Мені дуже сподобалося: така цікава притча, так красиво і легко написана. Я став розпитувати своїх друзів-літераторів, хто такий цей Коельо. Виявилося, що про нього абсолютно ніхто нічого не чув. Це мене ще більше заінтригувало, і я раптом вирішив, що потрібно перекласти цю книгу. Так співпало, що якраз на той час у Львові після чергових гастролей я давав інтерв'ю якійсь місцевій газеті. У бесіді з журналістом мова зайшла про знаки і взагалі про долю. І між іншим я сказав, що зараз на цю тему якраз перекладаю цікаву книгу "Алхімік". Потім благополучно забув про це інтерв'ю і повернувся додому.
Газета з цим інтерв'ю потрапила в руки директору львівського видавництва "Класика" Володимиру Дмитерку. Він уже десь чув, що "Алхімік" – цікава книга, навіть встиг замовити її перекласти одному київському перекладачеві. Коли Дмитерко прочитав, що я працюю над "Алхіміком", то спочатку подумав, що це якась помилка, адже він знав мене як музиканта. Але таки вирішив відшукати мої контакти. Він написав мені листа (я тоді жив в Канаді), в якому запитав, чи правда, що я перекладаю "Алхіміка" і звідки взагалі знаю португальську.

Коли я побачив, що видавець сам на мене вийшов і націлений надрукувати книгу, то зрозумів, що це знак. Відчув, що будь-що-будь повинен перекласти її. І пішов на блеф – наплів Володимиру купу дурниць. Я адже на той момент встиг перекласти лише сторінок 15, а написав, що вже закінчую роботу. Про португальську ж збрехав, що у мене була няня португалка, і я з молоком всмоктав її прекрасну португальську мову. Сказав, що постійно їжджу по світу, спілкуюся іноземними мовами, зокрема по-португальськи. А сам швиденько взявся за переклад книги з... англійської. У підсумку "Алхіміка" ми таки видали, але вона не користувалася успіхом. Популярність Коельо ще не встигла дійти в наші краї. Пам'ятаю, як зайшов у книгарню і не знайшов на полицях "Алхіміка". Підійшов до продавця запитати, де книги. Невже все розкупили? Та відповіла: "Та що ви! Всі повернули до видавництва – ніхто їх не купує!". Вже потім був сплеск його популярності і почався книжковий бум.

- Вам настільки сподобалося переводити, що ви взялися за "Гаррі Поттера"?

- Після "Алхіміка" я остаточно зрозумів, що перекладати – це моє. І задумався, яку б книгу взяти в роботу наступною. А дружина якраз почула, що величезну популярність на Заході набуває книга про якогось Гаррі Поттера. Тоді у мене з'явилася ідея фікс – зробити його українську версію. Але коли почав шукати видавця, то зіткнувся з проблемою – вони відмовлялися брати в друк мій переклад. В один голос говорили, що дитяча література в Україні не актуальна. Ніхто не вірив в успіх цієї книги.

В першу чергу звернувся до Дмитерка, почав переконувати його, що книга буде популярною і принесе йому гарний прибуток. Потім звернувся до Івана Малковича – власника і директора видавництва "А-ба-ба-га-ла-ма-га". Він знав мене виключно як музиканта, тому відразу скептично поставився до моїх здібностей перекладача. А коли я розповів йому сюжет книги, Малкович навідріз відмовився: "Ні! Я християнин, і про магію і чарівників точно не хочу нічого видавати". Мені знадобився цілий рік, щоб переконати його. А потім ще один рік був втрачений, поки Малкович переконував агентів Джоан Роулінг, що "А-ба-ба-га-ла-ма-га" – гідне видавництво.

На жаль, через всього цього ми втратили цілих два роки і, звісно, упустили момент першості – Росія встигла видати навіть другу книгу. Однак всі наступні книги ми видавали першими. А шоста навіть була першою в світі! ЗМІ тоді писали, що перший світовий переклад був саме українською мовою. Це було дуже приємно.

new_image4_42

Дебют "Гаррі Поттера". З Іваном Малковичем (ліворуч) на презентації.

- А з самою Джоан Роулінг ви знайомі?

- До Джоан Роулінг доступу немає нікому. Вона дуже закрита. Спілкується виключно через своїх літературних агентів. Вона не зустрічалася ні з одним перекладачем її книг. Існує спілка перекладачів "Гаррі Поттера" – в нього входять перекладачі всіх країн, в яких були видані книги. Спочатку всі ми контактували між собою по електронній пошті, а з появою соцмереж перебралися туди. Скільки ми вже пробували – і окремо, і всі разом, достукатися до Роулінг – все марно. Вона ігнорує абсолютно всіх. Не відповідає навіть на листи, які стосуються суто перекладу, де ми уточнюємо якісь важливі нюанси. Через таку її дивну позицію перекладачі всього світу обурені.

- А як же ви все-таки вирішуєте проблемні нюанси з перекладом?

- Власне, з цією метою і було створено це товариство, щоб перекладачі спілкувалися між собою і могли погоджувати певні моменти. Нам нічого не залишалося, як знаходити вихід самим. А такі моменти були. Взяти хоча б останню книгу "Гаррі Поттер і Смертельні реліквії" (Harry Potter and the Deathly Hallows). Справа в тому, що слово Hallows має дуже багато значень в англійській мові. І щоб знати, який саме з них вкладено, треба знати хоча б сюжет книги. А Джоан Роулінг ніколи і нікому не давала читати тексти заздалегідь. Перекладачі могли отримати текст тільки в той день, коли книга виходила в світі англійською мовою. У свою чергу, видавці вимагали у перекладачів назву, тому що їм потрібно було анонсувати і рекламувати книгу. Тому нам залишалося тільки вгадувати, що означає слово Hallows.

- Скільки часу вам знадобилося на переклад першої книги про Гаррі Поттера? Скільки часу в принципі йде на переклад?

- Першу книгу я перекладав не поспішаючи і паралельно шукав, хто візьметься її друкувати. Тому на переклад пішло кілька місяців. А вже далі, коли ми почали намагатися зробити так, щоб український переклад вийшов раніше від російського, треба було працювати дуже серйозно. Особливо коли з четвертої книги кількість сторінок почала досягати 700-т. Я складав собі графік роботи, адже фактично на роботу у мене був місяць-півтора. Я ділив кількість сторінок на дні, які залишалися до дедлайну. Так за розрахунком на день я повинен був перекласти по 15 сторінок. Тоді мені доводилося вставати о 6:00, вимикати всі мобільні телефони, щоб ніхто мене не відволікав, і працював до 3:00. І так півтора місяці.
Ви навіть не уявляєте, як я зрадів, коли закінчив переклад сьомої книги і зрозумів, що Роулінг більше нічого не напише з цієї серії. Потім був шок, коли дізнався, що вона таки видасть восьму книгу. Правда, це не зовсім книга, а сценарій п'єси, дія якої відбуваються через 20 років після подій "смертельних реліквій". Називається "Гаррі Поттер і проклята дитина" або "прокляте дитя" – ми ще точно не вирішили, яким залишимо переклад. Десь під кінець липня буде презентація цієї вистави в Лондоні і приблизно в ці ж дні виходить книга з цим сценарієм. Між собою ми називаємо її "Восьмий Гаррі Поттер".

- Як ви вибираєте книги для перекладу? Повинна бути якась чуйка на потенційні бестселери?

- Безумовно, чуйка бути повинна, і саме вона спрацювала з книгами Коельо і "Поттером". А вже сьогодні видавці полюють за мною. Пропонують книги, а я вже вирішую, варто за них братися чи ні, "заходять" вони мені чи ні. У мене досить незвичайна методика "незнання". Мені важко змусити себе сісти за переклад твору, якщо я його вже попередньо читав. У такому випадку мені буде нудно працювати. Тому я завжди поєдную перекладацьку роботу з азартом читача. Сюжет книги сам по собі захоплює працювати. Коли мені пропонують взятися за переклад нової книги, я сідаю перекладати першу сторінку. Якщо текст мене приваблює, беруся за роботу. Якщо йде туго – відмовляюся.

- Як заробляють перекладачі?

- Коли я спілкувався з колегами з різних країн, які теж переводили "Поттера", з'ясувалося, що всім їм так само, як і українським перекладачам, платять тільки за конкретний переклад – тобто певну договірну ціну за виконану роботу. І навіть якщо книга в результаті стає світовим бестселером і видається багато разів, ніяких відсотків від прибутку видавництва перекладач не бачить. Я вважаю, що це абсолютно несправедливо.

new_image3_44

Автограф-сесія. Стверджує, що у нього є чуйка на бестселери.

"Я НАВЧИВ КОЕЛЬО ЛАЙКИ"

Мало хто знає, що саме завдяки Віктору Морозову в 2004 році в Україну приїхав Пауло Коельо:

"Перша наша з ним зустріч відбулася в Москві, коли я вже переклав його дві книги. На книжковому ярмарку обережно підійшов до його агента і представився. Агент тут же щось шепнула письменникові на вушко, і те, що відбувалося далі, мене неабияк здивувало. Коельо всіх розштовхав і радісно попрямував до мене, потиснув мені руку і обійняв. Звичайно ж, ми подружилися.

Вже потім директор форуму видавців у Львові попросила мене запросити його в Україну. У Львові з ним сталося багато веселих історій. Пам'ятаю, наприклад, розпал відкриття форуму. Як завжди, все красиво і пафосно. А Коельо сидить, і йому явно нудно. Він як раз познайомився з Малковичем і запропонував поїхати в місце веселіше. У підсумку вони тихенько змилися в хороший львівський ресторан, куди я повинен був підійти пізніше. Організатори в цей момент урочисто оголошують: "А зараз на сцену вийде дорогий і дуже поважний гість, який приїхав до нас спеціально з Бразилії, – Пауло Коельо". Звичайно ж, зал зривається оплесками, але на сцену ніхто не виходить.

До речі, тоді в ресторані ми чудово відпочили. Львів'яни дізнавалися Коельо, просили автографи. Потім дівчата запросили його грати в танцювальний хустинку – і Пауло перецілував всіх дівчат в ресторані. В Україні йому дуже сподобалося. А ще він попросив навчити його української лайки. Я вирішив, що йому найближче по сприйняттю буде слово "курва".

Читайте також:

Реклама
Найважливіші та найцікавіші новини завжди під рукою
“Сьогодні” в Telegram Пiдпишись на RSS-канал
Всі новини
Останні новини
Показати ще
Реклама
Коротко про головне
Історія однієї фотографії
Більше знакових фотографій
Пряма трансляція ukraine24
Податками по цифровізації
Що буде з 4G та 5G в Україні
Лови зв'язок!
Щоденник незалежності 🇺🇦

21 жовтня 1991. Відбулася телефонна розмова між заступником голови Верховної Ради України Іваном Плющем та президентом Росії Борисом Єльциним

Зануритись у той день
Короновірус за тиждень

104 325

захворіло за тиждень в Україні

+5%

Вакцинація
Станом на 21 жовтня 2021 р.
Люди, які пройшли повну вакцинацію
6 829 174
Люди, які отримали мінімум одну дозу
8 557 657
Детальніше
Погода
Прогноз на сьогодні
Дізнатися
ЗАПРАВКИ
Паливо сьогодні
95+
95
ДП
ГАЗ
30,45
29,95
29,00
17,60
30,50
30,00
29,00
17,67
31,58
30,35
28,63
18,47
32,29
32,09
30,59
18,79
33,49
31,33
28,97
18,23
35,38
32,56
31,35
18,34
35,50
32,56
31,35
18,97
35,50
32,56
31,35
18,98
35,59
31,60
28,89
18,28
35,97
32,56
33,97
18,97
Обмінка
Курс гривні Сьогодні

Валюта

Ціна (грн)

Долар США ($)

26.2

Російський рубль (₽)

0.3676

Євро (€)

30.49

Вибір киян
Самі популярні станції метро
"Академмістечко" - 5,86 млн пасажирів
"Академмістечко" - 5,86 млн пасажирів
"Лісова" - 5,26 млн пасажирів
"Лісова" - 5,26 млн пасажирів
"Вокзальна" - 4,59 млн пасажирів
"Вокзальна" - 4,59 млн пасажирів
"Лівобережна" - 4,45 млн пасажирів
"Лівобережна" - 4,45 млн пасажирів
"Мінська" - 4,33 млн пасажирів
"Мінська" - 4,33 млн пасажирів
1/2

Калькулятор зарплати

Калькулятор зарплати
Куди поїхати з дітьми на осінніх канікулах
5 місць, які сподобаються усім
Їдемо!
Гороскоп
Твій гороскоп на сьогодні
Читати гороскоп
Анджеліна Джолі на обкладинці ELLE
Сприятливі та небезпечні дні у жовтні
Місячний календар
Як Місяць впливає на наше життя

Натискаючи на кнопку «Прийняти» або продовжуючи користуватися сайтом, ви погоджуєтеся з правилами використання файлів cookie.

Прийняти