Трагічне ДТП з капітаном СБУ: як живеться його учасникам рік потому

22 червня 2014, 11:10

Олександр Марущак Олександр Марущак

Крапка в гучній справі досі не поставлена

Трагедія. Після зіткнення з двома іномарками і автобусом від Infiniti практично нічого не залишилося. Фото: ГУ МНС у Києві

Трагедія. Після зіткнення з двома іномарками і автобусом від Infiniti практично нічого не залишилося. Фото: ГУ МНС у Києві

У неділю, 22 червня, виповнюється рівно рік з дня трагедії на Інтернаціональній площі. О 6:45 ранку джип Infiniti FX35, за кермом якого був капітан СБУ Михайло Римар, проїхав на червоне світло і на великій швидкості зіткнувся з легковиками Opel і Toyota, після чого врізався в пасажирський автобус маршруту № 14 ("Ст. м."Нивки"- Лісорозсадник"). У результаті аварії загинули двоє пасажирів Infiniti – 21-річна Тетяна Шашенко померла на місці, а 27-річний СБУшник Сергій Матковський помер у лікарні. Медикам вдалося врятувати ще одну пасажирку джипа, подружку Тетяни, Ірину Єгорову – вона отримала серйозну травму і до цих пір знаходиться на реабілітації. На лікарняних ліжках також опинилися водій автобуса і 6 його пасажирів.

Минув рік, але крапка в цій гучній справі так і не поставлена. Справу передали до суду восени і засідання тривають. У військовій прокуратурі нас запевнили, що за скоєне ДТП Михайлу Римару загрожує від 5 до 10 років в'язниці. З кінця липня минулого року Римаря взяли під варту – він знаходиться на гауптвахті Центрального військового гарнізону, камеру покидає лише для відвідування суду у супроводі 2-3 конвоїрів. Як стало відомо "Сегодня", нещодавно Михайлу продовжили термін утримання під вартою ще на два місяці. "Три тижні тому суддя дав дозвіл на побачення з Мішею. Він, як і колись, пригнічений. Жалкує про те, що трапилося, кожен раз просить вибачення у потерпілих і батьків загиблих. Ми передаємо йому банани, апельсини, воду. Те, що дозволено за правилами гауптвахти", – розповіли "Сегодня" родичі Римаря.

До речі, через напружену ситуацію в країні на гауптвахті скоротили час прогулянок. "Міша каже, що якщо раніше дозволялося гуляти під наглядом конвою півгодини, то зараз – всього 5-10 хвилин, не більше. Дружина передає йому книги, журнали. Він багато читає, каже, що займається спортом. У Міші є в камері телевізор, але що він думає про ситуацію в країні, ми не знаємо, – не говоримо в кімнаті для переговорів про такі речі", – кажуть рідні. У Римаря після ДТП проблеми з ногою: "Він досі пересувається на милицях. Йому вживили в ногу металеву пластину. Кістка погано зрослася і потрібно проводити операцію, але лікар поки не видав дозвіл". Наступне засідання у справі відбудеться 7 липня в Подільському суді.

Реклама

Довелося заново вчитися ходити

Пенсіонери Євдокія та Микола Радченко їхали на дачу. "Була субота. Ми сіли з чоловіком в перший автобус, їхали на дачу в Берківці. Присіли на передньому сидінні, спиною до водія, за кабіною. Я своїми очима бачила, як джип мчить на нас, а далі – удар і сильний біль. У мене був перелом тазостегнового суглоба. Чоловік відбувся порізами і синцями. Я пролежала нерухомо півтора місяці. Потім заново вчилася ходити, довго була на милицях", – згадує пенсіонерка. "З чоловіком я їздила на перше засідання суду, але потім відмовилася. Написала заяву, що не можу цього робити – мені важко було добиратися на милицях. А з приводу водія джипа, то в житті всяке трапляється... Що сталося – те сталося. Добре, що ми залишилися живі, і це – головне. Його родичі відшкодували нам компенсацію за лікування та моральну шкоду, скільки саме – я говорити не буду, але сума невелика. Вони до нас приходили, цікавилися самопочуттям. Мені дуже сподобалася дружина водія джипа, приємна жінка. Та й сам Римар на засіданнях суду вибачався перед нами, ставав на коліна. Що тут можна і сказати... Зла на нього я не тримаю – Бог йому суддя. Хоча, можливо, родичі загиблих і хочуть, щоб його покарали за всією суворістю закону. Їм дуже важко, адже вони втратили своїх діток. Мені теж було непросто, але я викарабкалась, почала займатися спортом, навіть бігаю!", – Розповідає "Сегодня" Євдокія Радченко.

Коли ми спілкувалися, пенсіонерка була разом з чоловіком на дачі. "Займаємося дачею, працюємо. А в автобуси мені досі страшно заходити. Я не сідаю більше біля вікна – подалі від скла", – сказала нам жінка.

"Після ДТП нога лежала поруч"

В тренді
Міст Метро перекривали через загрозу вибуху: всі подробиці

Реклама

"Пам'ятаю, все як зараз, той кошмар забути неможливо. Я сів у автобус № 14 і їхав в свій автопарк на роботу. На Інтернаціональній ми зупинилися, дочекалися "зеленого", і шофер почав рух. Я стояв за кабіною і почув, як він волає: "Джіпяра, куди ти летиш!". А далі – все як в сповільненій зйомці. Бачив кожну тріщинку, яка утворювалася на склі... Хоча, потім, коли дивився відео ДТП – автобус від удару відкинуло вбік, як футбольний м'яч. Я впав. Двічі намагався встати. Мені здалося, що провалилася підлога. А коли подивився вниз – обімлів. Моя нога лежала збоку. Вона трималася на сухожиллях і шкірі... Усюди кров. Поки виповз з автобуса, хтось вкрав мій телефон... Ох, як мені було боляче... Вже рік минув, а все стоїть перед очима", – розповідає "Сегодня" Сергій Поляновський, колишній водій автобуса № 155, який у момент аварії їхав в салоні.

Через отримані травми він більше не може керувати автобусом. "Я став інвалідом другої групи. Отримав подвійний перелом лівої ноги, перелом ключиці у двох місцях, і десять великих порізів від битого скла по всьому тілу... Мені зробили три операції. Коли оформляв групу, лікар радив робити повторну. Нога не зростається, тільки на 40% – доводиться ходити на милицях. На нову операцію треба приблизно 30 тисяч гривень. Де я візьму такі гроші? Роботу я втратив, довелося влаштуватися охоронцем. А у мене сім'я і квартира в кредиті", – каже чоловік, додавши, що родичі Римаря повернули йому витрачені на операцію 30 тисяч гривень. "На суди я їздив. Але мені важко на милицях, написав заяву і попросив викликати мене на останнє засідання. Поки не дзвонять. Думаю, Римар отримає мінімалку. Постраждалі написали заяву, що не мають до нього претензій. Я теж пожалів його", – говорить Поляновський.

Кондуктор: "Я боюся Інтернаціональної"

Кондуктор "фатального" автобуса Алла Кожевнікова каже, що не постраждала в ДТП дивом. Отримала кілька ударів. Керівництво автопарку виплатило їй компенсацію, на яку вона поїхала на море, після цього відразу ж вийшла на роботу. Тільки трудиться вона тепер на іншому маршруті... "Коли проїжджаю по Інтернаціональній – досі моторошно стає, мурашки по тілу", – каже жінка. "У момент аварії я сиділа біля середніх дверей. Давати квитки було нікому – одні пенсіонери, тому я до них і не підійшла. Це, напевно, і врятувало мене", – згадує кондуктор. "Я помітила, як на нас летить чорний джип. Був сильний удар. Прокинулась вже під сидінням, присипана склом. Пасажири почали кричати і я відкрила їм двері. Коли вибралася, то на вулиці побачила нашого водія, який стояв весь в крові. Це був кошмар!", – говорить Алла Володимирівна. "Про водія джипа говорити нічого не хочу. Він не думав про людей, коли їхав після нічних гулянь на такій швидкості. Його батьки приходили, пропонували гроші. Я їм сказала: допомагайте тим, хто став інвалідами, а мені від вас нічого не треба. Заяву, що претензій не маю, я написала, але вони все одно залишили на тумбочці 400 гривень", – говорить вона.

Реклама

Підпишись на наш telegram

Лише найважливіше та найцікавіше

Підписатися

Реклама

Новини партнерів

Загрузка...

Новини партнерів

Загрузка...
загрузка...

Ми оновили правила збору та зберігання персональних даних

Ви можете ознайомитисЬ зі змінами в політиці конфіденційності. Натискаючи на кнопку «Прийняти» або продовжуючи користуватися сайтом, ви погоджуєтеся з оновленими правилами і даєте дозвіл на використання файлів cookie.

Прийняти