Борис Колесніков: "Україні для розвитку потрібна нова Конституція"

- Борисе Вікторовичу, вчора Україна відзначила День Конституції. Відомо, що ви і ваші колеги пропонуєте прийняти новий Основний Закон країни. Розкажіть про це докладніше.

- Нашій Конституції всього 21 рік. Термін невеликий, але в Україні відбулися величезні зміни. І сама Конституція 1996 року, і зміни 2004 року, на наш погляд, не дають країні ефективно розвиватися. Згадані зміни 2004 року привели до дуалізму влади в країні. Це, в свою чергу, спричинило за собою те, що якщо президент і прем'єр в коаліції, але не члени однієї партії, замість конструктивного діалогу починається протистояння. На жаль, ні наша команда, ні нинішня тут нічого кардинально не змінили.

Що нас спонукало взятися за свій варіант Основного Закону? Це два головні моменти: децентралізація влади і створення в Україні парламентської республіки (але з більш ефективним, ніж нинішній, парламентом).

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Про децентралізацію: всі 25 суб'єктів в країні повинні мати рівні права (реінтеграція Донбасу в Україні – це окрема тема, надання йому окремого статусу може бути, але лише як тимчасовий захід). Оборона країни, національна безпека і зовнішня політика, звичайно, залишаються за центральною владою, так прийнято у всьому світі. Не може бути ніяких місцевих "збройних сил" або посольств окремих областей в окремих країнах. Інакше це буде посміховисько... Все інше має бути віддано на місця, де і відбувається все життя.

Сьогодні багато країн, які динамічно розвиваються, показують, що управління країною можливо навіть по планшетному комп'ютеру.

Одну з таких програм, до речі, ми зараз вже використовуємо в Опозиційному уряді. Так що потрібно, скажімо, 25 грамотних управлінців в центрі, які навчать кілька десятків фахівців в кожній області. І за півроку реально можна перейти на віртуальне управління навіть такою величезною країною, як наша. Тоді можна відмовитися від багатомільярдних витрат на утримання влади. З одного боку, це і відхід від бюрократії, яка заважає і бізнесу, і просто громадянам при оформленні, припустимо, пенсії тощо. З іншого – зекономлені кошти можна направити на допомогу тим, хто цього дійсно потребує.

Про парламентську республіку: в нижню палату ВР обираються 150 депутатів виключно за партійними відкритими списками. Їх потрібно опублікувати за рахунок партій і розіслати кожному виборцю, нехай вибирає. А прив'язка цих списків до округів, на наш погляд, просто маскування, по суті, це та ж "мажоритарка". У верхню палату – обираються "сенатори", по одній людині від мільйона виборців, оскільки у нас унітарна країна і ми не можемо це робити по областям. Ось і буде все в парламенті 185 депутатів.

Я б ще ввів такий закон на найближчі 10 років: перемогла на виборах партія отримує відразу 50% плюс один мандат, інші діляться пропорційно набраним партіями голосам. Це позбавляє від корупції на найвищому рівні. Бо, інакше, коли починає формуватися коаліція, неминуче відбуваються якісь торги. Не хочу нікого звинувачувати, так було завжди. А партія, що перемогла, повинна відповідати за результат, вона ризикує більше всіх, тому і треба їй дати можливість чинити, як вважає за потрібне: або формувати коаліцію, або діяти самостійно. Роль опозиції повинна бути прописана конституційно, щоб ніякий президент, прем'єр або парламент не міг це положення змінити.

У такій республіці, де парламент призначає прем'єра, власне, керує країною, президент буде носити в основному лише церемоніальні функції і, відповідно, обиратися в парламенті. Він не буде керувати обороною або зовнішньою політикою, але зможе, в разі потреби, розпустити парламент.

Оскільки наше суспільство зараз не сприймає федеративний устрій країни (хоча найбагатші країни світу, США і ФРН, як раз федерації), ми будемо залишатися унітарною державою. Як приклад, можна взяти політичний устрій Італії. Є унітарна країна і є найпотужніше місцеве самоврядування.

Що є мірило успішності країни? Не якісь абстрактні цифри, я вважаю. Ось за американським паспортом стоїть черга в усьому світі. Якщо років через 15-20 така ж черга буде за нашим паспортом, значить, Україна стала успішною країною.

- Наскільки реально прийняття такої Конституції, про яку ви говорите, в наших нинішніх умовах?

- Скажу так: всі країни, які опинялися в ситуації, подібної до нашої, або вирішувалися на радикальні зміни, або закінчували повним дефолтом. У президента сьогодні є і влада, і можливості зібрати всі конструктивні сили, висунути нову Конституцію і переконати парламент її прийняти. Якщо парламент на це не піде, що ж, у президента найбільша фракція в ВР, він може розпустити нинішній склад парламенту і винести питання про Конституцію на всенародний референдум. Власне, обговорити Основний Закон всенародно потрібно в будь-якому випадку.

Переговори з владою про нову Конституцію носять уповільнений характер, але ми вважаємо, що її прийняття – єдиний вихід із в Україні ситуації.

Переконання: "Роль опозиції потрібно прописати конституційно"

- Який вихід з конфлікту на Донбасі ви бачите? Мінські угоди або щось інше?

- Якщо говорити про Мінські угоди, то там є одне "але". Немає чіткої, зрозумілої, якщо хочете, погодинної дорожньої карти. Коли наступна дія настає при повному виконанні попередньої. Наприклад: отримали контрольований Україною кордон з РФ на Донбасі – протягом 10 днів провели там вибори. І так далі. Відомо, що є люди, з усіх боків, що наживаються на тому, що твориться в регіоні. Я не вірю, що це може бути вигідно президенту чи прем'єру, тому саме вони повинні бути якорем беззаперечного виконання Мінських угод. Але, повторю, при наявності чіткої дорожньої карти, за участю міжнародних посередників. Без таких дій, я глибоко переконаний, у нас не буде єдиної країни, до чого ми всі прагнемо.

- Нещодавно екс-президент Леонід Кучма різко негативно відгукнувся про стан економіки країни. Ви з цим згодні?

- Так, я згоден з Леонідом Даниловичем – все погано. І вже нікого не цікавить, хто винен. Головне питання – що робити? Є світові догми залучення інвестицій. Це, перш за все, верховенство права. І безумовна повага до приватної власності, від маленької квартири до мегазаводу. Прийдуть інвестиції, буде можливе зростання продуктивності праці, відповідно, зростання доходів населення. Ось приклад Польщі. 39 мільйонів поляків створюють ВВП майже в 600 мільярдів доларів. А 40 з невеликим мільйонів українців створюють лише 80 мільярдів доларів ВВП. Це треба міняти терміново, думаю, у влади є всі можливості, щоб зробити Україну найбільш привабливим інвестиційним майданчиком у Східній Європі. А там можна говорити і про цілий світ...

- Зрозуміло, що потрібні інвестиції. А що стосується позикових грошей, як, по-вашому, варто їх залучати? Та ще з виконанням ряду умов від того ж МВФ і інших міжнародних інституцій...

- Я був учасником багатьох переговорів і з МВФ, і з Світовим банком, з іншими шанованими інституціями. І я б не сказав, що хтось із них висуває до України жорсткі вимоги. Всі світові кредитори кажуть нам: або підніміть доходи, або знизьте витрати. А краще і те, і інше. Коротше, збалансуйте бюджет. А для того, щоб економіка працювала, ми вам пропонуємо ось це, це і це ... Ви ж вибирайте самі, що вам підходить. Взагалі, не можна займати нескінченно, адже доведеться віддавати. Тому я проти нескінченної співпраці зі світовими кредиторами. Тут треба розділяти позики. Якщо гроші вкладаються в розвиток економіки країни, в можливість всім українцям заробити, це розумний займ. Але просто проїдати позикові гроші не можна.

- І все ж, однією з вимог наших кредиторів залишається питання продажу сільськогосподарських угідь. Ви за чи проти?

- Я – за ринок землі. Але хотів би, щоб всі українці, власники паїв, отримали максимум коштів від їх продажу. Тому, вважаю, потрібно законодавчо затвердити мінімальну орендну плату за землю. Причому зробити її помісячно, як при здачі в оренду, скажімо, квартири. І ввести п'ятирічний мораторій на продаж землі, з уже згаданою помісячною орендною платою за гектар.

Люди повинні відчути справжню вартість своїх угідь. І тоді ринкова вартість землі, за оцінками фахівців, виросте в 3-4 рази.

Сьогодні при довгостроковій оренді плата за гектар складає 500-700 доларів. І за такою ціною її хочуть купити ті, хто ратує за негайне введення ринку землі. А потім, нічого не вкладаючи, через кілька років продати, скажімо, за 2000-2500 доларів, потроївши капітал. Але це призведе до остаточного зубожіння українського села. Тому ми і пропонуємо згаданий мораторій. А потім, коли вартість землі буде вже ринковою, кожен господар вільний або продати пай за гідні гроші, або отримувати щомісячну оренду (закріплену законом), скажімо, 100 доларів за гектар на рік.

- Колись говорилося, що до нинішнього часу зарплата українців може досягти 1000 доларів на місяць. На жаль, так не сталося. А станеться?

- Упевнений в цьому. Але справа не в абстрактній сумі. Головний показник успіху – це чек на вартість життя громадянина країни. Якщо у наших співгромадян йде 57 відсотків доходів на їжу, 30 на "комуналку", то просто на життя, відпочинок, освіту майже нічого не залишається, треба ще позичати. А що тоді говорити про пенсіонерів? За світовими мірками, вони повинні отримувати приблизно 50% від середньої заробітної плати. Але в наших умовах їм навіть на їжу не вистачить ... А за рахунок чого у нас може вирости зарплата? Адже навіть до війни продуктивність праці в Україні становила 19% від американської. Головна проблема – відсутність основних фондів, що дозволяють виробляти на одного працюючого продукції від 100 тисяч доларів і вище. А щоб побудувати надсучасні підприємства, потрібні інвестиції. І ми повертаємося до того, про що вже говорили.

- Раз вже торкнулися питання про пенсіонерів, розкажіть про ваше ставлення до проведеної пенсійної реформи.

- Я не бачу в ній головної відповіді: яким чином буде забезпечена пенсія, що дорівнює половині середньої зарплати? Повинно бути 18-20 мільйонів працюючих при відрахуванні роботодавцем до Пенсійного фонду 28 відсотків від зарплати за кожного працюючого. А поки цього немає, я не бачу сенсу в підвищенні віку виходу на пенсію та інші зміни, що пропонуються владою.

- Ще одна реформа на слуху – медична. Як би ви перетворили цю найважливішу галузь?

- У 2012 році на прохання уряду Фонд Ріната Ахметова "Розвиток України" запросив і оплатив консультантів світового рівня. Так ось: медицину, образно, можна уявити як рівносторонній трикутник. В одному кутку пацієнти, в іншому – лікувальні установи, а вершина – фінансовий центр. Пацієнт за допомогою йде в лікарню та виставляє рахунок фінцентру. А як його наповнювати? Очевидно, що за пенсіонерів, які не можуть оплатити страховку, має внести гроші держава. Ті, хто працює на державу, повинні мати спочатку соцпакет, куди входить і медстраховка. А як бути з найсерйознішим сегментом – працівниками бізнесу? Я вважаю, що держава повинна простягнути бізнесу дружню руку допомоги і зробити таку модель на 5 років. Перший рік – роботодавець платить 20% вартості медстраховки, держава – 80%. Другий рік – 40 на 60 і так далі. У підсумку через 5 років всі виплати ляжуть на плечі роботодавця. Але ці витрати можна відносити до валових, тим самим зменшуючи базу оподаткування.

А як створити нові госпітальні мережі? І тут при владі, в тому числі місцевій, є маса важелів. Скажімо, земля під центри виділяється безкоштовно, податок на землю не береться 20 років, а податок на прибуток медустанови не платять 10 років... А держава буде вливати в госпітальні мережі (крім приватних, зрозуміло) необхідне обладнання і взагалі створювати інфраструктуру державної медицини. Але тільки всі ці пільги треба давати не вибірково, а всьому сектору медицини. Там, де пільги вибірковими, там починається корупція ... А якщо хабар нема за що дати, то і корупції немає.

- Давайте трохи відійдемо від політики і макроекономіки. Чим зі зробленого за минулі роки ви сьогодні пишаєтеся найбільше? Стадіонами або, може, поїздами Hyundai, про які, до речі, було сказано чимало і критичних слів? І що, може бути, ставило вас в глухий кут, хоча б на час?

- Коли я вперше приїхав на стадіон "Олімпійський" на початку березня 2010 року, чесно, думав, ми цю споруду ніколи не побудуємо... Я вмію будувати нові речі, швидко і якісно. А ось реконструкція – це складніше... Але вже до ранку у нас склався план, як все зробити. І 40 тисяч фахівців разом з півмільйоном суміжників вчасно все побудували. Це невеликий успіх, але він наш, український. А яка була атмосфера тоді, під час чемпіонату Євро-2012! Подібної не було ні до, ні після. І хотілося б жити в такій атмосфері постійно.

Якби у мене було більше часу, я б взагалі зніс стадіон "Олімпійський" і побудував новий, не гірший, ніж домашній стадіон "Арсеналу" в Лондоні.

А чим пишаюся? Аеропортами, теж побудованими або реконструйованими до Євро-2012. Адже на момент початку підготовки до турніру в Україні не було жодного аеропорту (включаючи "Бориспіль") в західному розумінні цього слова. І привести наші аеропорти, в тому числі приватні, в порядок коштувало, прямо скажу, нелюдських зусиль.

Особливо важко було з львівським стадіоном. Адже там були, по суті, одні кілочки... В УЄФА є градація об'єктів за ступенем їх готовності до ігор: червоний, жовтий, зелений колір. Так ось для львівського стадіону ці кольори не підійшли взагалі, його "пофарбували" у чорний ... І запропонували всі ігри зі Львова перенести на інші стадіони. Але ми не погодилися і спільними зусиллями все ж побудували і здали вчасно стадіон.

Що стосується поїздів Hyundai, то я вислухав про них, дійсно, масу критики. Однак треба пам'ятати, що ця корпорація – єдина в світі, яка взялася за 15-17 місяців збудувати поїзди для широкої колії (для порівняння, проект Сіменс-Сапсан зайняв в Росії 5 років). А на впровадження їх в Україні у мене взагалі було 5 тижнів! В середині квітня прийшли поїзди в Одесу, а на 27 травня по всьому світу в інтернеті вже продавали квитки на їхні рейси. Причому за 20-25 доларів на 700 км, в той час як на Заході це коштує в 5-7 разів дорожче.

Так, спочатку були конструктивні недоліки, пов'язані з нашими погодними умовами взимку. Але в основному це була все ж інформаційна атака, галас, причому з боку деяких наших же однопартійців, які обіймають високі посади. Але, що цікаво, варто було мені з Кабміну піти в парламент, як поїзди перестали ламатися...

За реальні проблеми я в свій час вибачився перед усіма пасажирами. Але поїзди вже ходять шостий рік і приносять людям незаперечну користь.

- Традиційне питання в кінці інтерв'ю: ваше хобі сьогодні?

- Хобі у мене не змінюється багато років. Це футбол і хокей. З футбольним клубом "Шахтар" я з дитинства, з 1971 по 1992 рік не пропустив жодного їхнього домашнього матчу. А перший виїзд мій був в 1978 році на фінал Кубка СРСР між "Шахтарем" і "Динамо" (Київ). Я був в 9-му класі, але пам'ятаю той матч досі... Також з дитинства люблю хокей. Ви знаєте, що нині очолюю хокейний клуб "Донбас", який домігся, на мій погляд, досить вражаючих, в тому числі міжнародних, успіхів. А всередині країни, починаючи з 2010 року, ми виграли п'ять чемпіонатів України.