Прослухати інтерв'ю з Альоною Гудковою:
–
- Зараз "Кураж Базар" – це культова івент-платформа в Києві. Таким він став за роки свого існування. Чому спочатку ви захотіли створити саме барахолку, як з'явилася назва?
- Ми створили "Кураж Базар", тому що в Києві на той момент не було класних керованих барахолок. Я виросла на Відрадному (район в Києві. – Ред.) і моя бабуся – психіатр – возила мене на Сінний ринок. Там ми продавали різні непотрібні речі – ті, що були у нас, або ті, що мама привозила з Польщі. Ця атмосфера продавців зранку, їх кава з коньяком, хто у кого купить ще до того, як почнуться продажі, – для мене це завжди було дуже цікаво.
У мене з’явилося і оголилося величезне бажання віддавати
Я прийняла рішення займатися благодійністю, коли почалася війна, коли побили студентів на Майдані. Я ніяк не могла заспокоїтися, не могла повірити, що це відбувається в моїй країні. У мене, як і, напевно, у багатьох людей на той момент з’явилося і оголилося величезне бажання віддавати. Я взагалі бачила себе волонтером. Але в моєму колі була людина, яка одного разу сказала мені, що волонтерство – це не моє. І якщо у мене є така серйозна амбіція зайнятися благодійністю, то краще зробити що-небудь масштабніше, ніж просто "нарізати бутерброди". Я розуміла, що мені потрібно займатися чимось, що я вже вмію робити, щоб не вчитися нічого нового. Оскільки я івент-фахівець з чималим стажем, я розуміла що саме у мене вийде класно. Ось так і народилася ідея створення барахолки.
- Ви говорите про благодійність. Але на той момент вже було багато різних благодійних організацій. У цьому середовищі є конкуренти? Або ніша благодійності існує заради благодійності?
- Ми спочатку були не "Кураж Базаром", а називалися The New Old. Ми були дійсно першим магазинів не "нового", а "мотлоху" – тобто магазинів, де можна було продати вживані речі. Тоді взагалі не було різниці, кому допомагаєш. Це вже зараз, як мені здається, є якась конкуренція, яка виникає між формами благодійності, що само по собі неправильно. Це виникає, тому що наш ринок ще абсолютно молодий для благодійності, і всім здається, що це неймовірна "золота жила", і що всі відразу стануть добрими і популярними..
Будь-який бізнес повинен бути соціальним.
Наприклад, в Америці благодійність – це такий must have: ти і працюєш, і будь-який бізнес робиш соціальним. Це те, що я зараз пропагую. Будь-який бізнес повинен бути соціальним. Не буває бізнесу, який не може 5-10% віддавати на благодійність, і допомагати розвивати країну, в якій він працює. Тому для мене це досить болюча тема. Зараз є уявна форма благодійності, це все поки поверхнево. Найважливіше – до якої мети ми йдемо.
- З самого початку в барахолці були закладені певні цінності. Як вони еволюціонували з роками і пройденим досвідом?
- Найцікавіше, що у нас відбулося за роки існування барахолки, – це конституція "Кураж Базару". Це закритий документ, хоча я про нього дуже часто говорю. Там є певна кількість правил, які команді не можна порушувати. У нас виплачується премія за результатами KPI – наскільки кожна людина впоралася зі своїми завданнями. Навіть якщо все було виконано якісно, але була порушена конституція, тобто внутрішні правила буття і дружби, то бонуси не покладаються. А порушувала людина конституцію чи ні, вирішує вся команда. Ми зациклили принципи роботи і цінності на всю команду. Тому я дуже спокійна за людей, з якими працюю. Я можу будь-яку людину зі своєї команди відправити на інтерв'ю і вона говоритиме те саме, що і я.
Я не можу сказати, що наші цінності сильно еволюціонували. Змінювалися якість, кількість, а цінності залишилися базовими.
Спочатку, наприклад, було складно. Тому що доводилося пояснювати, чому ми відкрито підтримуємо ЛГБТ-спільноту (ми були першим фестивалем, який підтримав Марш рівності, і запросили всіх на afterparty). Наші цінності прищеплювалися дуже важко, тому що були гості, які не розуміли наших рішень, були продавці, які нешанобливо ставилися до інших продавців, а у нас це заборонено. Ми намагаємося зробити так, щоб будь-яка людина, який прийде на "Кураж Базар", почувалася легко, нічого не соромилася, і щоб після відвідування залишався післясмак, як ніби побував в гостях у найкращої подруги.
Ми змінилися дуже якісно і кількісно: ми зросли в середньому вп'ятеро за кількістю відвідувачів, а команда зросла вдвічі. Зараз нас 11 осіб, включаючи завгоспа і фінансового директора.
Ми також дотримуємося трендів. Ми прибрали пластикові пакети з барахолки ще минулого року, заборонили продавати хутро, у нас немає пластикових трубочок на фуд-корті. Але загалом це вже не цінність, а більше інструмент. Цінності як були, так і залишилися.
- Як уникнути нерозуміння в організації роботи? Відповідь Альони Гудкової дивіться на відео:
- Ваш девіз і основна цінність?
- Будь різним!
- Це ж і девіз "Куражу"! Яка історія цього девізу?
- Загалом наші цінності в одну фразу склали студенти КАМА (Kyiv Academy of Media Arts) Сергій та Ані Вовк. Вони колись запропонували нашому проекту взяти участь в екзаменаційній роботі 11 команд-стратегів, які розбирали наш кейс, придумували нам інші способи позиціонування. Одна з команд запропонувала цю фразу, яка стала для нас просто вибухом, тому що в ній взагалі вся історія нашого заходу, наших цінностей, команди.
- Зараз ваше велике дітище – це "Кураж Базар". Чи виникало бажання зробити щось грандіозніше, щоб перевершити саму себе?
- Таке бажання є постійно. Я вже звикла до "Куражу" і зараз у мене така команда, яка дає мені можливість творити, креативити і розвиватися трошки в інших напрямках. Я, можна сказати, консультую людей, тому що я хороший кризовий менеджер, я бачу, як можна вирішити проблему не так складно, і не так дорого. Тому що ми весь "Кураж" робимо недорого, хоча він дуже дорогий. Якби його робили не ми – знатні торговці (від слова "торгуватися") – то він би коштував набагато дорожче.
"Кураж Базар" – це унікальний феномен об'єднання людей навколо однієї ідеї, яка виникла у мене в голові.
Хотілося б мені займатися чимось іншим? Так! Але цього року я зрозуміла, що "Кураж Базар" набрав таку круту крейсерську швидкість, що я можу зробити level up самого "Куражу". Я планую його зробити під час Night Market наприкінці червня. Ми робимо Night Market в цирковому стилі, і я думаю, що це буде неймовірно. Я в передчутті, чесно кажучи, і живу цим зараз. А потім подивимося. Є ще один таємний проект зі знаменитими бізнес-леді і дівчатами з шоу-бізнесу, який, найімовірніше, буде реалізований за підтримки також крутих партнерів. І цілком ймовірно, що це буде у вересні.
- Києву, в якому є "Кураж Базар", можуть позаздрити багато інших міст. Вам надходили пропозиції про майстер-класи, франшизу?
- Надходять щотижня!
- А як ви справляєтеся з пропозиціями, що вирішуєте?
- Я відмовляю!
- Чому?
- Тому що "Кураж" – це я. Буквально. Я не можу його масштабувати наразі і, напевно, не зможу. Кураж – це моя команда. "Кураж" – це унікальний феномен об'єднання людей навколо однієї ідеї, яка виникла у мене в голові. Мені здається, що останній рік він належить навіть не мені, він належить людям. Люди нас перевезли на ВДНГ, розбили лід, прибрали листя, прийшли після роботи і зробили декорації. Люди рухають процесом. "Кураж" саме такий через команду. Його не можна просто так продати або масштабувати. Потрібно писати конституцію, за цим потрібно стежити. У мене в пріоритеті не гроші, не заробіток, а якісний продукт, який є легендарним. Ось це мені подобається.
У мене в пріоритеті не гроші і заробіток, а якісний продукт, який стане легендарним
- Створюючи "Кураж", помічали ви, чого у нас не вистачає в суспільстві?
- У нас люди нещасливі за визначенням. Наведу приклад. Коли тільки починався "Кураж Базар", ми з чоловіком полетіли до Берліна і потрапили на місцеву барахолку. Вхід там коштував п'ять євро, а у нас на той момент (вхід на "Кураж Базар". – Ред.) було 50 гривень (1,5 євро). Там, в Берліні, не було туалетів, електрики, всюди був бруд під ногами. Люди просто прийшли на барахолку поритися і поспілкуватися. Мені навіть друзі з Америки розповідають, що на таких заходах ніхто ні над чим особливо не заморочується.
Так ось, для того, щоб у нас люди були щасливі від того, що відбувається, їм потрібно дуже багато всього. Але для того, щоб почали все висловлювати невдоволення, потрібна одна маленька недоробка або неправильна дія. І ось це для мене парадокс. Це культура оціночного мислення, і у нас вона дуже розвинена. Кожна людина – це експерт у всьому, обов'язково потрібно порахувати чужі гроші. Це іноді ранить.
А загалом, країна у нас класна, люди продуктивні і креативні, особливо порівняно з іноземцями. Наші люди вміють з нічого зробити кулю, і я знаю це на власному досвіді.
Альона Гудкова розповіла про те, як затверджуються теми "Кураж Базаров" і хто створює неймовірні сторіс для Instagram. Детальніше на відео:
- Ви жорсткий керівник?
- Так!
- Як ви набирали людей до команди? Чи був віковий критерій або, наприклад, підбирали людей, які могли б працювати на знос?
- А у нас немає такого, щоб люди працювали на знос. Я людина, яка вважає, що якщо робота має бути встановлена, то вона повинна закінчуватися о 18:00-19:00. У нас вільний графік і можна працювати з дому, якщо дуже хочеться. Але цим рідко хто користується, тому що у нас дуже класний командний дух. У нас є дні, коли ми не працюємо, а дивимося, наприклад, кіно про івент-менеджмент, їмо.
Почую плітки за спиною – звільню, навіть якщо це буде дуже крута людина.
До того ж я дуже чесна людина і я не можу змушувати працювати команду на знос, не будучи готовою працювати на знос самостійно. Тому що це буде лицемірством. Для мене вище довіри команди взагалі нічого не придумаєш. Хіба що довіру чоловіка.
Я не підбирала людей за віком. У нас наймолодшій дівчинці 20 років, найстаршій – 54. Я вибираю виключно за цінностями. Я навчаю і "вирощую" вже тих, у кого є гарний інтелектуальний і ментальний розвиток, які не ображатимуться на мене, якщо я робитиму зауваження. Я такого терпіти не можу. Я відразу кажу, що якщо ви в моїй команді, то я вас люблю і приймаю. Але якщо ви погано зробили роботу, я вам про це скажу, і для вас це повинно бути кроком до змін, а не до образи. Не люблю брехню, не люблю плітки. Цього року з'явилося нове правило: якщо почую плітки за спиною – звільню, навіть якщо це буде дуже крута людина.
– Що б ви хотіли побажати читачам Сьогодні.Lifestyle?
- Побажання всім у мене зараз одне – будьте різними в рамках закону. Я б дуже хотіла, щоб люди перестали рівняти всіх під одну гребінку. Будьте різними і нікому не дозволяйте нав'язувати, що і як має у вас бути.
Бліц-опитування з Альоною Гудковою:
Також читайте ексклюзивне інтерв'ю з Аревік Арзумановою, засновницею головного українського фестивалю для мам "Мамаслет".
Головні теми