Володимир Грисюк
Редактор 15 листопада в український прокат виходить фільм "Фантастичні тварюки: Злочини Грін-де-Вальда" (Fantastic Beasts: The Crimes Of Grindelwald, реж. Девід Єйтс).
Хто, кого, коли і навіщо, дізнавався кінокритик Володимир Грисюк в "Жовтневому палаці" під час офіційної прем'єри.
"Грін-де-Вальд – гей. Дамблдор теж. Так, ми всі були в шоці. Хоча прямим тестом ніхто з героїв фільму про це не говорив, мовляв: "Грін-де-Вальде, ти гей?". Ні, такого не було. Але ось фраза Дамблдора про те, що вони з Грін-де-Вальдом більше ніж брати, змусила глядачів в залі "Жовтневого палацу" погудіти кілька секунд. Хтось сміявся, хтось плакав. Діти їли попкорн. Уявіть собі картинку: затишне містечко, атмосфера – напівтемрява, пара чоловіків тримаються за руки... Хоча справа, звісно, не в цьому.
За сюжетом, ці двоє на новому етапі відносин вже цілком готові вбити один одного, але їх пов'язує закляття крові (якщо я правильно зрозумів), тобто вони поклялися жити в мирі. Тому підшукують сірих кардиналів, який і поставлять крапку в цьому складному питанні: хто помре, а хто виживе, щоб знищити весь світ.
Коли дивишся фільм, складається враження, ніби тобі хтось не дуже знайомий розповідають про шістдесят п'ять років свого бурхливого сексуального життя. Звідси – постійні флешбеки, дуже багато незрозумілих і не зовсім потрібних персонажів з важкими історіями. Потрібно бути фанатом Роулінг, щоб орієнтуватися в цьому всім хоча б якось.
І це взагалі не зовсім фільм. Початку немає, та й фінал ні про що нам не говорить, а навпаки, примножує і без того величезну кількість запитань. Таке відчуття, що дивишся 15 хвилин мексиканського серіалу, про який колись щось чув або тобі тільки здається, що чув. Тому особисто мені було дуже складно розібратися, хто кому брат, сестра і двоюрідна тітка.
Найімовірніше, після першого перегляду вам теж буде складно розмотати весь цей "метрополітен проблем". Але найголовніше під час перегляду "Фантастичних тварюк 2" – надихатися картинкою. І потрібно віддати належне: графіка і операторська робота пророблена на рівні. На екран хотілося дивитися, не відриваючи очей.
Акторів, спецефекти, костюми, саундтреки взагалі немає сенсу обговорювати. Коли йдеться про багатомільйонні бюджети, це відпрацьовують до дрібниць, щоб влучало прямо в точку. Питання є до сюжету. Він дуже заплутаний і не продуманий. На прем'єрі весь зал засміявся, коли Кріденс під час родинних розбірок на паризькому кладовищі в істериці закричав "А я тоді хто?", не зумівши розібратися в генеалогії.
Навіщо настільки розгортати історію і відверто придумувати там, де не придумується? Чи ми плануємо знімати кіно і про матір Невіла Довгопупса?
Заплутаність сюжету не робить його цікавим. Краще розкрити дві-три лінії, але так, щоб все було зрозуміло. Не потрібно надмірностей. Адже люди хочуть просто спостерігати за цим неймовірним світом, де монстра можна приручити брязкальцем з пір'ям, де можна жити в валізі, яка миттєво переміщається в просторі на величезні відстані. Все і так розуміють, хто переможе. А всі ці фокуси з перевтіленнями покидьків в жертв, а жертв у тиранів вже відверто викликають сміх. Якщо людина – редиска і егоїст по своїй суті, тоді не варто штовхати її на самопожертву заради миру в усьому світі.
І ще. Париж, Лондон – це неймовірно красиві міста, але в світі є й інші. Може, не потрібно намагатися викликати у публіки ефект "вау", показуючи Деппа на тлі Ейфелевої вежі? Це так безглуздо виглядає. Не можна ж ну просто у всьому йти накатаними схемами.
Фільм "Фантастичні тварюки: Злочини Грін-де-Вальда" зроблений дуже грамотно і в ньому все максимально прораховано. Не продуманий тільки сюжет. Він до абсурдності замучений.
Але загалом – задовільне продовження франшизи, не більше. Від мене – 7/10".
Головні теми