Аліна Бонд
редактор Цього тижня в українських кінотеатрах можна подивитися чергову адаптацію казки Е. Т. А. Гофмана "Лускунчик і Мишачий король". Картина обіцяла стати прекрасним сімейним фільмом, наповненим різдвяним і новорічним затишком і чарами. Однак, на жаль, ні чарівництва, ні затишку в цьому фільмі не було, а сама картина провалилася в прокаті. Сегодня.Lifestyle пропонує розібратися, чому фільм "Лускунчик і чотири королівства" став провальним фільмом у грудні.
"Лускунчик і чотири королівства": сюжет
Головна героїня фільму Клара Штальбаум на перше Різдво, яке вона зустрічає без мами (та померла) отримує від неї незвичайний подарунок. Однак, до подарунка потрібен ключ. Золота нитка, яку дає їй хрещений батько Дроссельмеєр на щорічній різдвяній вечірці, приводить її до цього ключа, але його одразу ж краде маленька мишка.
Клара потрапляє в чарівний світ, зустрічає солдата по імені Філліп Хоффман, він Лускунчик, банду мишей і добрих регентів, які правлять в трьох королівствах: Країні снігів, Країні квітів і Країні солодощів. Клара і Філліп мусять вирушати в зловісне четверте королівство, будинок тирана Матусі Жигонь (в українському перекладі Мама Коржик), щоб забрати ключ і врятувати три королівства. Як виявилося, весь цей світ створила її мати – Марія.
Сценарій і драматургія
Ось тут саме час поговорити про те, що хотіли донести творці фільму, адже оригінальну казку Гофмана вони порвали практично на шматки, а для повнометражної картини ввели нових персонажів і зав'язали сюжетні лінії в абсурдні вузлики.
Перш за все варто сказати про те, що першим режисером "Лускунчика" був Лассе Халльстрем, номінант на премію "Оскар", відомий своїми роботами "Що гнітить Гілберта Грейпа?", "Шоколад" та "Хатіко". Чи він "здувся", чи студія Disney вирішила, що у фільмі чогось не вистачає і нові додаткові зйомки очолив уже інший кінематографіст – Джо Джонстон, який зняв "Джуманджі" і "Першого месника". Нібито не найостанніші картини, але в "Лускунчику" не змогли намацати ту саму нитку до сердець глядачів.
Хоча, справедливості заради, варто сказати, що у фільму досить глибокий, якщо не сказати, філософський підтекст. Основний посил – навчитися жити далі і радіти життю після втрати близької людини, не замикатися на своїх бажаннях, а помічати тих, хто тебе любить. Це видно в сценах розмови батька з Кларою, фінальних сценах, де регент Карамелька кричить, що королева Марія їх кинула і вона моторошно зла на неї. Адже це одне з почуттів, якої часом поборюють люди, які втрачають рідних. З іншого боку, тут є спроби показати, що Різдво – сімейне пора, період чарівництва. На жаль, чарівництва не відчували, а за красивою обгорткою – порожнеча ялинкової іграшки. Сценаристи вже занадто "перезавантажили" класику Гофмана, забувши, що це історія для всієї родини.
Актори та драматургія фільму
Головну героїню зіграла Маккензі Фой. Так-так, це та сама дівчинка з "Сутінків". Хоч вона грала і в інших проектах, запам'яталася також роллю у фільмі "Інтерстеллар", але в "Лускунчику" абсолютно нічим не зачепила. Ну, не вірю їй і все. Так, за сюжетом у неї померла мати, але зараз чомусь такий сюжетний поворот вважається не поганим тоном, а практично необхідністю.
Найбільших метаморфоз зазнав саме Лускунчик – він став пишногубим чорношкірим ... солдатом на ім'я Філіп. Його зіграв Джейден Фавора-Найт. І ніякої любовної лінії між ним і Кларою. Ну як, одні намітки на це. А ось Моргану Фріману дісталася, мабуть, найврівноваженіша роль – хресного Дроссельмеєра. Фріману не звикати грати добрих/злих геніїв і з роллю в цьому фільмі він теж впорався блискуче.
Що стосується Кіри Найтлі і Хелен Міррен, то їхні персонажі, здається, забули продумати, прописати до кінця. Найтлі зіграла регента карамельки, яка постійно була на межі істерії і сплеску гніву і манією величі. Окремо від фільму – персонаж практично ніякий, але у всьому сумбурі картини знайшов своє місце. Та й виглядала вона не дуже – стара Кіра Найтлі в безглуздому рожевому вбранні з зефіром у волоссі. Міррен ж зіграла Матусю Коржик, більш чіткий персонаж, але їй не дали до кінця його розкрити.
Варто окремо виділити парочку солдатиків, які своїм гумором і безглуздими ситуаціями розбавляли монотонність фільму. Disney не пошкодував грошей на костюми і декорації, графіку, але тут зовсім не було цілісності, завершеності картинки, синергії між персонажами і різкими сценами.
"Лускунчик і чотири королівства" однозначно претендував на статус сімейного фільму, проте не залишив після себе жодного присмаку, хіба що музика Чайковського. Кінострічку сміливо можете надсилати до списку тих фільмів, які ні за що не захочеш переглянути вдруге.
Нагадаємо, раніше ми писали огляд фільму "Будинку з годинникому стінах"
Головні теми