Олександр Ільченко
Катерина Степаненко
редактор Про морське піратствро років п'ять не було чутно. Зухвалі сомалійські розбійники, захоплювали з метою викупу екіпажі суден, немов залягли на дно – як відрізало. Але відрізало не назовсім. Нещодавно беззаконня нагадали про себе: що йшов з Джібуті в Могадішо під прапором Коморських островів танкер "Аріс-13" з ланкійським екіпажем був атакований швидкісними катерами. А після того, як берегова охорона перехопила човен з продовольством для піратів, заручників відпустили. Причому без викупу. Чого раніше не бувало. Зазвичай все і затівалося з єдиною метою – будь-яким шляхом вибити мзду, і чим більше, тим краще.
Ми вирішили пригадати події 2006-2010 років, коли зведення новин починалися повідомленнями про захоплення чергового торгового судна з українською командою на борту. І сьогодні на слуху красиві назви "Фаїна", "Панагія", "Аріана", "Марафон", "Сіріус Стар", "Леманн Тімбер", і – драматична тривала боротьба за звільнення моряків.
Ті події, часто від інсайдерських, але непогано обізнаних джерел (офіційні структури ухилялися від коментарів або зовсім замовчували інформацію) регулярно висвітлювала і наша газета.
Генерал-лейтенант Василь Вакарюк зараз на пенсії. У 2008-2010 роках він був заступником глави Служби зовнішньої розвідки України, і протидія міжнародному тероризму, організованої злочинності було його основним "коником".
- Нам не доводилося так близько стикатися з піратством в найжорсткіших його проявах, – розповідає "Сегодня" Василь Іларіонович. – Без чіткої взаємодії СЗР, ГУР Міноборони, СБУ зі спецслужбами цілої низки країн годі було сподіватися на ефективність роботи зі звільнення українських громадян, полонених сомалійськими морськими розбійниками ...
Після захоплення. Пірати не церемонилися, вели себе нахабно
Все добре розуміли: якщо діяти розрізнено і кожен буде гнути свою лінію – виграють тільки бандити.
- Велику допомогу, хоч і не відразу, надала кенійська розвідка – військова та цивільна, – продовжує Вакарюк. – За нашою групою там був закріплений офіцер, через якого вирішувалися питання, що виникають. Жили в готелі в столиці Найробі, де був невеликий, але мобільний, оснащений хорошою зв'язком оперативний штаб. Він координував і організовував роботу.
За сприяння кенійських партнерів вдалося встановити контакт з вождем одного з сомалійських племен, які прибули в Найробі з США. У міру сил ця людина теж допомагав штабу, незважаючи на те, що співвітчизники не завжди йшли йому назустріч – мовляв, абориген, а прийняв лінію білих, чужих.
- Давала знати про себе мовна проблема, – згадує генерал. – Нерідко доводилося вдаватися до подвійного і навіть потрійного перекладу, з урахуванням досить своєрідного, далекого від оригінальної англійської та рідкісних місцевих діалектів. Але це були другорядні нюанси. Головне ж завдання – домогтися безумовного звільнення наших моряків. Люди перебували у вкрай важких умовах. Не вистачало елементарного – їжі, води, медикаментів. Не всі витримували спеку, тісноту. Виявлялися хвороби. У деяких відмовляли нерви. Зрозуміла була і тривога рідних.
Хтось в Україні вважав, що вони нічого не роблять, і приїхали мало не на курорт, тоді як штаб працював в цілодобовому режимі, з поправкою на різницю в часі по Києву, Лондону, Вашингтону ... Хтось вимагав негайної реакції на ультиматуми піратів, від яких і без того можна було чекати чого завгодно. Ситуація перебувала на постійному контролі у президента Віктора Ющенка і глави СЗР Миколи Маломужа.
Загалом, працювати довелося в умовах, наближених до бойових. По суті, це і були ігри в морський бій. Тільки не на сторінках зі шкільних зошитів в клітинку, а в реальній обстановці за тисячі кілометрів від України. І за кожним судном були людські долі ...
Найуспішнішими операціями Вакарюк вважає звільнення екіпажів "Фаїни" і "Аріани".
- Високопоставлений чиновник тамтешнього міністерства, який має диплом українського вишу, здорово допоміг в переправленні українським морякам продуктів харчування, води, ліків, – каже генерал. – В силу ряду обставин він змушений був покинути батьківщину, але встиг чимало, підключивши і родича для спрощення контактів з піратами ...
Небалакучість керівників СЗР, СБУ, ГУР, вкрай скупо ділилися інформацією з пресою, Василь Вакарюк пояснює джентльменськими домовленостями з кенійської та іншими спецслужбами.
- Ми були пов'язані їх проханнями, щоб з нашого боку не було допущено витоку про хід переговорів, суми викупу, умови звільнення, інших деталях операцій, – додає він. – Інша справа, що пірати ініціативно знаходили виходи на західні інформагентства, а ті, вільно чи мимоволі, йшли у них на поводу, поширюючи то одні вимоги, то змінюючи на інші. Це ускладнювало роботу. Тому і доводилося відмовчуватися, хоча нам було що сказати. Але одне необережне слово звело б нанівець зусилля сотень людей ...
Повернення. Звільнених з полону моряків зустрічали як героїв
Для протидії піратам планувалося залучити озброєний загін "Альфа" Центру спецоперацій СБУ. Відпрацьовувалися шляху закидання оперативної групи з повітря, моря і берега. Однак – не склалося.
- Так, питання виносилося на засідання РНБО і кілька разів обговорювалося у президента, – відповідає Вакарюк. – "Альфа" готувалася до цієї відрядженні: відбиралися кадри, проводилися тренування, купувалося зброю ... Але це була б надзвичайно складна операція – і в плані доставки загону спецназу в небезпечний район, і в плані його застосування. Знадобилося б безліч узгоджень, починаючи нашою Верховною Радою, Секретаріатом президента і закінчуючи урядами ряду країн і Радою безпеки ООН ... Було визнано, що операція надто небезпечна та й дорога. Силовий варіант себе б не виправдав. Зате проблем додалося б ...
Можливо, саме незастосування сили несподівано відгукнулося через кілька років – коли цієї весни пірати просто повернули екіпаж танкера "Аріс-13" без жодних грошей. Відмова від силового варіанту і прояв слабкості – синоніми ...
Вакарюк багато чого випробував за роки служби, але як істинний розвідник не надто балакучий навіть у відставці. На уточнення, що найбільше врізалося в пам'ять, вразило, відповів обтічно – мовляв, за все було потроху:
- І на спогади поки не тягне – багато хто з справжніх і псевдогероїв тих подій живі, займають досить високе положення, а в розвідці, як в медицині, найцінніше правило – не нашкодь ...
Вакарюк: "Колеги просили нас не допускати витоку "
"ПРАЙСИ": ВІД 700 ТИСЯЧ ДОЛАРІВ ДО 9,5 МІЛЬЙОНІВ
У міру захоплення торгових суден апетити морських розбійників зростали в геометричній прогресії.
Так, суховантаж "Панагія" з українським екіпажем повернули за щодо "скромну" суму в $ 700 тис. Судно "Леманн Тімбер", чий екіпаж перебував в ув'язненні півтора місяці, – за $ 750 тис.
Супертанкер "Сіріус Стар", в команду якого також входили українці, віз понад 2 млн тонн барелів нафти вартістю близько $ 100 млн. За його звільнення пірати отримали вже $ 3 млн.
Судно "Аріана" з 24 українцями відпустили за 3,5 млн доларів США, хоча спочатку нападники розраховували на 10 млн.
Відразу після захоплення "Фаїни" з великою партією танків Т-72М, систем залпового вогню "Град", гранатометів, іншого озброєння, "корсари" вимагали $ 30 млн. Потім знизили суму до 20 млн. Офіційний Київ відмовлявся від переговорів з ними. Потім почався торг. Зійшлися в результаті на $ 3,2 млн.
Рекордний же викуп в $ 9,5 млн було заплачено піратам в 2012 році за звільнення грецького супертанкера з мільйоном тонн барелів нафти на борту.
Ось такі "прайси" морських боїв з піратами ХХІ століття ...
"КУПИНА" БАЧЕННЯ
"ЗАГРОЗА ПІРАТСТВА ЗАНАДТО ВИГІДНА БАГАТЬОМ"
Михайло Войтенко, експерт в сфері мореплавства, головний редактор профільного сайту "Морський бюлетень":
"Сомалійське та інші піратства заохочуються політикою ряду держав. Загрозу можна дуже швидко і ефективно ліквідувати в найкоротший термін розробкою і прийняттям конвенції, легалізує приватну збройну охорону по всьому світу. Але це нікому не треба. Загроза занадто вигідна – страховикам, військовим багатьох країн, прибережним державам. Це бізнес для тих, хто рекламує себе як борців з піратством. Потрібно всього-на-всього захистити судноплавство, причому за його рахунок, воно не проти. Але не буде такого. Зате піратство триватиме. Можливо але, навіть всім цим орлам-борцям вдасться відродити піратство Сомалі".
"СПКЦЗВ'ЯЗКИ, МУХАММЕД І ТУФЛІ"
Олександр Федотов, екс-співробітник секретаріату омбудсмена:
"У жовтні 2008 року, використовуючи перебування на міжнародній конференції в Кенії, уповноважений ВР з прав людини Ніна Карпачова розгорнула роботу з порятунку екіпажу" Фаїни "... Співробітники розвідки, яких перекинули з двох інших посольств України в Африці, зуміли знайти осіб, які мають вихід на піратів. Домовилися про контакти з ними. Для конспірації зв'язок встановили з мого окремого номера в готелі Sarova Stanley. Командиром піратів був якийсь Мухаммед. Я англійською попросив поговорити з кимось із екіпажу. Далі Ніна Карпачова розмовляючи ла з Олександр Присуха. Основною проблемою було паливо для генератора, який живив холодильник, де знаходилося тіло померлого капітана "Фаїни" Колобкова. На судні закінчувалися продукти. Наша делегація віддала всі свої добові, і місцеві контактери, закупивши пальне і їжу, відправили їх на борт (за іншою інформацією, гроші на життєзабезпечення команди і судна "вибивалися" з коштів судновласника Вадима Альперіна, і через кенійських партнерів підконтрольні їм шіпчандерскіе компанії купували провізію, паливо, воду. – Ред.). У члена екіпажу з Латвії Григор'єва пірати забрали взуття, і ми з Києва привезли туфлі, які на 5-му причалі порту Момбаса я передав йому на борт...".
ПОСТ-ФАКТУМ: "ЗАСТОСОВУВАТИ СИЛОВОЙ ВАРІАНТ БУЛО НЕБЕЗПЕЧНО І ЗАНАДТО ДОРОГО"
На питання "Сегодня" відповів екс-керівник департаменту з питань протидії міжнародному тероризму і організованої злочинності СЗР України генерал-лейтенант у відставці Олександр Христенко.
Ім'я: Христенко Олександр Борисович
Народився: 25 травня 1958 року в Кременчуці (Полтавська область)
До органів держбезпеки прийшов 36 років тому з профтехучилища, де після істфаку педінституту викладав історію. КДБ, СБУ, Службі зовнішньої розвідки віддав по 10 років. Чотири роки працював в посольстві України в Казахстані. Брав участь у визволенні українських заручників у Чечні, Сомалі, інших гарячих точках. У СЗР відповідав за переговорний процес з сомалійськими піратами і взаємодія на даному напрямку з Головним управлінням розвідки Міноборони та Службою безпеки.
- Олександре Борисовичу, чому Україна жодного разу не задіяла проти сомалійських піратів силу? Керівники СБУ і її Центру спецоперацій підтверджували готовність застосувати "Альфу", ділилися планами, як будуть відбивати захоплені судна, звільняти моряків, захищати екіпажі від нових атак ...
- Застосування мобільного загону "Альфи" обговорювалося на рівні РНБО, президента України ... Ми виступали проти, оскільки вважали силовий варіант невиправдано небезпечним і витратним.
- Обгрунтуйте!
- Які цілі ставили ті, хто його пропонував? Звільнення судна? Вантажу? Порятунок екіпажу? Якщо прогнозувати наслідки такої спецоперації, то жодної мети досягти не вдалося б. У разі захоплення судна пріоритети – життя та здоров'я заручників є. Коли ми були в Момбасі, куди прийшла "Фаїна", мені показали каюту, де знаходилися наші моряки і ті, з ким ми вели переговори. Розповіли, що там стояв кулемет. Почнися спецоперація "Альфи", всіх заручників пірати розстріляли б. І що потім?
- Але ж хтось же висував цю пропозицію!
- У мене немає сумнівів в бойових якостях і можливостях "Альфи". Знайомий з багатьма її співробітниками, бачив їх в справі. Але протидія тероризму та піратству – не одне й те саме. Терористи переслідують політичні інтереси. Пірати – економічні. Виникли б питання щодо політико-правових норм проведення такої операції поза межами України. Знадобилася б маса узгоджень з судновласниками, страховиками, урядами країн, прилеглими до району застосування, владою Сомалі. Плюс дозвіл Верховної Ради, плюс санкція СБ ООН.
- А конспіративно хоча б одну акцію можна було провести?
- Ні! Як і неможливо уявити туди "Альфу".
Христенко: "Звідки гроші для викупу, не можу сказати і зараз"
- Ну, літаком!
- Необхідні узгодження про проліт – на борту адже були б озброєні військові, а не звичайні пасажири. Але якби і домовилися з авіавластями, то де цих бійців розміщувати в Джібуті, з ким домовлятися? Як і чим закидати загін в район знаходження захопленого судна? Вертольотом? Потай не вдалося б, та й палива на зворотний шлях до берега не вистачило б. По морю помітять пірати ... Все вкрай ризиковано. Це вимагало і величезних витрат, сума яких обчислюється мільйонами доларів ... Тому від силового варіанту відмовилися – і правильно. На кону були танки, не тягар – ми думали про людей ...
- До речі, про танки. Звідки виникли чутки, що вантаж "Фаїни" призначався Південному Судану?
- Кому-то хотілося кинути тінь на Україну, нібито порушує ембарго на поставки озброєнь і військової техніки в проблемну країну ... Відповідно до супровідних документів, кінцевим одержувачем вантажу значилося міноборони Кенії. Туди і слідувала "Фаїна" ...
- Але потім ці танки, "Гради" могли опинитися в гарячій точці?
- У мою компетенцію не входило відслідковувати подальшу долю вантажу. Та й завдання такої не було перед представниками України. Залишила його Кенія у себе або перепродала, треба питати у її влади.
- Наші екіпажі не були готові дати відсіч піратам!
- Ще з радянських часів діяли інструкції, що в разі нападу потрібно відбиватися струменями води з брандспойтів, натирати поручні машинним маслом, щоб ковзали, включати сирену ... Ніхто не думав, що у піратів швидкохідні, маневрені катери, сучасне вогнепальну зброю. Бандити поводилися рішуче, безжально ... Холоднокровно розстріляли українця Вартенкова, який намагався заварити двері в трюм, щоб там сховалися наші моряки ... А потім, коли йшли переговори і ми зажадали показати на палубі, чи всі цілі, поклали його, видаючи за живого, хоча він місяць, як був мертвий ...
- Що можете розповісти з того, про що ми не знали раніше?
- Про хорошому взаємодії військової і зовнішньої розвідок України. Про те, що СЗР виявилася готовою прийняти цей виклик, з огляду на попередній досвід звільнення заручників у Чечні, інших гарячих точках. Прекрасному і надійному колективі, з яким випало працювати. Злагодженості технічної розвідки і агентурної.
- Що таке техрозвідка?
- У тій ситуації – перехоплення розмов, які пірати вели на судні між собою і з керівниками бандформувань, що керували ними з материкової частини.
- Як здійснювалося перехоплення звукового сигналу?
- Через супутниковий зв'язок. Наш департамент технічної розвідки мав можливість контролювати телефонні розмови. Це дозволяло краще орієнтуватися в обстановці, прораховувати рішення.
- Як піратам передавалися гроші, і якою статтею бюджету було передбачено їх виділення?
- Вибачте, я не маю права говорити про це навіть зараз.
- Хоч натякніть, що це якийсь закритий спецфонд, недоторканний запас Гохрана на випадок форс-мажору ...
- Це не був спецфонд Кабміну ... Але, повірте, отримати ресурс (так ми називали призначені для викупу гроші), доставити його, передати готівкою було дуже непросто. Це окрема сторінка ... Я вперше бачив такі суми готівкою ... Ресурс звіряли, перераховували, складали акти ... Ну про операції по скиданню грошей на "Фаїну" ви писали ...
- Писали. А звідки у піратів було стільки озброєння, спідботе?
- Ринок! Є гроші – є і техніка, і зброя.
- Піратство не кануло в Лету, ми ще почуємо про нього?
- Воно не переможене як явище. Воно лише тимчасово затихло. Тому чимало причин об'єктивного і суб'єктивного характеру. Пірати відчули сильну протидію з боку провідних країн. Свою роль зіграла військово-морська операція Євросоюзу "Аталанта". За останні роки значні зміни відбулися в самому Сомалі. Держава розпалася на кілька провінцій, що теж позначилося на криміногенній ситуації. Але в цілому напрацьований вагомий досвід боротьби з піратством в районі Африканського Рогу, і не тільки там.
- Багато заручників, настраждавшись в полоні, збиралися розпрощатися з професією. Але знову йшли в рейс. Чому?
- Це їхня робота, їхній хліб. Заробіток, що дозволяє утримувати сім'ю, дітей. А ризик був, є і буде.
- Чи правда, що іноді Служба зовнішньої розвідки зливала інформацію деяким експертам, які користувалися нею в своїх коментарях і аналітичних статтях?
- З деякими компетентними експертами ми йшли на контакт і ділилися інформацією. Не бачу в цьому нічого поганого. Так працюють багато наших колег.
- Що запам'яталося з тих подій?
- Шокував жахливий безлад, який залишили на "Фаїні" пірати. Навіть говорити не хочеться ... А ось це – не забуду. Їжі і води на всіх не вистачало, але один хлопчина з екіпажу, добра душа, тримав за пазухою і підгодовував маленьку черепашку ...
"Фаїна". Цей знімок став сенсацією і обійшов всі світові ЗМІ
Головні теми