Начальник кримінальної міліції у справах дітей: "Затриманий педофіл просив його пристрелити"

Ми продовжуємо розпочату минулого місяця тему про те, як в Україні борються з педофілією, сексуальним насильством щодо хлопців і дівчаток. 10 серпня ми розповіли про прикмети таких збоченців, дали узагальнений портрет педофіла, складений психологами-експертами. Нагадаємо, поняття "педофілія" у Кримінальному кодексі України немає, є стаття за розпусні дії з неповнолітніми та інші, пов'язані з цим статті. І справжніх педофілів (які не можуть стримати свої сексуальні злочинні пориви, аж до вбивства) небагато. Відбувають покарання в основному розпусники, розповсюджувачі порнографії, сутенери та ін. (Див. Інфографіку). Класичним педофілом-вбивцею був Микола Хаткевич із Севастополя (тоді ще не окупованого), який задушив двох дівчаток, а потім, в очікуванні суду, помер у СІЗО. Є й неспійманих донині педофіли, також вбивали своїх малолітніх жертв (наприклад, у Донецькій області).

На цей раз співрозмовник "Сегодня" – начальник кримінальної міліції у справах дітей ГУ МВС України в Києві Лариса Зуб. Вона багато років захищає права неповнолітніх, бореться з педофілами. Ось що вона ексклюзивно розповіла нашому виданню:

- Розшук дітей і боротьба з педофілією – пріоритетні напрямки для нашої роботи. До речі, в останні місяці у педофілів і ґвалтівників літньо-осіннє загострення, тому випадків насильства і розпусти дуже багато...

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Раніше, до 2009 року, розпуста щодо дітей каралася строком від трьох до п'яти років і, відповідно, не входила до переліку тяжких злочинів. А це, за законом, істотно обмежувало можливості оперативників працювати по такій справі. Та й порушувалися такі справи на місцях неохоче, бо там вважали, що розповідь дитини – непереконливе доказ, можливо, навіть фантазія. Такі справи порушувалися і через деякий час закривалися через відсутність прямих доказів... Але в 2008 році я, будучи вже на нинішній посаді, попросила допомоги у однієї небайдужої жінки – народного депутата. І в підсумку внесли зміни до статті 153 ("Насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом") і 156 КК України ("Розпуста щодо неповнолітніх"), термін покарання збільшили до восьми років. А якщо за сукупністю ряду статей, то й більше. Це вже тяжкі статті, і наші оперативні можливості збільшилися. Хоча, на жаль, кілька років тому у нас відняли можливість вести оперативну роботу, передавши її карний розшук. Нам залишили лише профілактику, але я вважаю, це неправильно – ми маємо великий досвід роботи саме з дітьми. Напевно, комусь так дуже треба було...

Лариса Зуб: "Дітям треба змалку роз'яснювати, що не можна зустрічатися з чужими дядьками"

МАНЬЯК-РЕЦИДИВІСТ. Що стосується самого відомого не так давно затриманого серійного педофіла в Києві (назвемо його, поки йде слідство, Б.), то це 42-річний рецидивіст. Його цікавлять дівчатка у віці від 6 до 11 років.

- Він попадався ще в 2009 році, затримували його ми, – говорить Лариса Зуб. – Маніяк приставав до дівчаток у ліфтах, фотографував їх, зустрічав дітей, які повертаються з Будинків творчості, заходив в шкільні жіночі туалети, чіпав дівчаток, але насильства не було. Потім став демонструвати свої органи, а це вже стаття за розпусту... Було дві заяви від батьків, хоча епізодів набагато більше, просто не всі вирішувалися заявляти. Ми створили хороший фоторобот педофіла, хоча широко цей малюнок не поширювали, щоб не сполохати збоченця (фоторобот був у всіх оперативників, патрульних, мався у консьєржок, охоронців, в дитячих установах, але в публічних місцях, на зразок вокзалів і базарів, його не вивішували). І ось одного разу співробітниця 95-ї київської школи, куди Б. раніше вже заходив, побачила на лавці неподалік схожого на фоторобот чоловіка. А поруч знаходився міліцейський патруль. Жінка повідомила про підозри, патрульні запросили чоловіка пройти з ними. Але коли вони звіряли зовнішній вигляд з фотороботом, Б. зрозумів, що попався, і кинувся тікати. Втім, далеко піти не зміг... З'ясувалося, що це пригнічена комплексами, защемлена особистість, в дитинстві Б. сам переніс сексуальне насильство. Все життя прожив з мамою, яка має владу над ним. Словом, класичний приклад в якості відповіді на питання, звідки беруться маніяки і збоченці...

В одній із розмов з Б. я запитала у нього: "Навіщо ви чіпаєте дітей? Якщо тягне до сексу, то візьміть собі повію, заплатіть і не будете створювати проблем собі та іншим". А він відповів, що у нього проблеми з потенцією, але до дорослої жінки він не доторкнеться, тим більше до повій, які "всі брудні". А діти, на його думку, чисті, ось він їх і чіпає...

У підсумку Б. був визнаний осудним (хоча, як на мене, педофілів нормальними назвати не можна) і отримав шість років ув'язнення. Це, вважаю, дуже мало для таких злочинів, але ж у нас як прийнято вважати: згвалтування не було, вбивства не було, а діти мало що нафантазують... Всі шість років він провів у столичному СІЗО, звідки писав нескінченні скарги та апеляції. А в цьому році термін закінчився. У лютому ми перевіряли, де він, тоді Б. ще сидів. А в березні вийшов і відразу взявся за своє, знову почав розгулювати по школах, заглядати в туалети... Прийшов якось в музичну школу, його охорона не хотіла пускати, так він заявив, що йому треба ознайомитися зі школою, бо збирається віддати сюди свою доньку... Незабаром Б. перейшов до більш радикальних, ніж підглядання, методам, став нападати на дівчаток у ліфтах. А в підсумку в кількох районах столиці дійшов до того, що змушував дівчаток займатися з ним сексом "неприродним способом" (ст. 153 КК). Коли стали надходити заяви від потерпілих, ми помітили схожість "почерку" нового педофіла з Б. і показали жертвам його фото. Вони впевнено впізнали... Коли Б. затримали, виявилося, що він також активно розміщував в соцмережах оголошення про знайомства, про кастинг для дівчаток і ін. Причому поміщав вигадану свою біографію з фальшивою фотографією. Але, за нашою інформацією, ніхто на його гачок не піймався. Хоча він, мабуть, надію не втрачав, так як його навіть затримали в інтернет-кафе, коли він займався такими переговорами. А поруч розташоване дитяче кафе, куди приходили маленькі дівчатка, і він міг за ними стежити... Відразу після затримання у нього, видно, "поїхав дах", так як він просив, щоб йому дали можливість тікати і пристрелили при спробі втечі... Але потім прийшов в себе, багато чого розповів, навіть такого, про що ми не знали. Зараз він знову в СІЗО, триває слідство. Причому спливають все нові епізоди його злочинної діяльності.

"ЗЕЛЕНИЙ" МЕТОД. Щоб розкривати подібні злочини, треба вміти по душах поговорити з дитиною, який став жертвою. На Заході вже давно застосовується методика "зеленої" кімнати, дає хороші результати. Мова не йде про зелених стінах, вони можуть бути різного кольору, а про приміщенні з двох кімнат, одна з них дуже затишна, для релаксації. А в другій досвідчений педагог чи психолог розмовляє з жертвою. Тут же розміщено дзеркало з однобічною видимістю і спеціальна апаратура. І ті, хто веде розшук, знаходяться за дзеркалом, все бачать і чують, але не порушують контакт фахівця з дитиною. А якщо їм треба щось уточнити, то передають через апаратуру своє питання психолога або співробітнику кримінальної міліції у справах дітей, а той вже як від себе задає його жертві насильства. Зараз такі кімнати і ми створили у себе в Солом'янському, Дарницькому та Деснянському районах. Всі відбувається записується на відео, і надалі слідчий або суддя завжди може знову звернутися до того чи іншого епізоду, не травмуючи дитини. Втім, бувають і казуси. Одна дівчинка заявила про напад у ліфті і дала дуже чіткий опис педофіла. Але ми зазначили, що описує вона практично свого вітчима, а у того – залізне алібі. І тоді за "зеленою" методикою з нею поговорив досвідчений психолог, зумів розговорити, і дівчинка зізналася, що обмовила вітчима, тому що... приревнувала його до матері! Мовляв, мама приділяє йому більше уваги, ніж доньці, ось та і вирішила так помститися... Ніякого нападу взагалі не було. Інший приклад: кілька років тому в Голосіївському та Солом'янському районах Києва чоловік нападав на дівчаток 9-11 років (причому всі жертви були однакового типу, обов'язково з довгим волоссям), затягував їх на верхні поверхи будівель і там здійснював насильство неприродним шляхом, фотографував оголених дітей. Ми попрацювали з дівчатками за "зеленою" методикою, склали психологічний портрет злочинця. І цей портрет вийшов як би двоїстим, видавав людей з подвійним дном, з роздвоєнням особистості. А коли маніяка все ж спіймали, виявилося, що він і справді вів подвійне життя. Дуже багата людина, на солідній посаді, особняк за містом, сім'я, двоє дітей, яких він, до речі, ніколи не чіпав... Але коли на нього "накочувало", він перевдягався в простий одяг, сідав у метро, їхав до якої-небудь школи і вистежував дівчаток вподобаного ним типу. Потім погрозами примушував йти з ним і здійснював свої мерзенні діяння. Відкупитися цей педофіл, на щастя, не зміг, отримав 11 років і зараз сидить.

ЗАСУДЖЕНИЙ МУЗИКАНТ. В Апеляційному суді Києва продовжують (з серпня с. Р) слухати скаргу відомого акордеоніста, якого торік засудили до 13 років ув'язнення за звинуваченням у розбещенні малолітніх. Слухання проходять у закритому режимі, окрім оголошення вироку. Музикант свою провину не визнає: "Є тільки докази, отримані незаконним шляхом або сфабриковані. Це постановочне відео, в якому спеціально знято так, щоб не було видно осіб. А хто це – можна тільки здогадуватися", – вважає підсудний. А його адвокат Микола Кушніренко заявив на прес-конференції: "Багато матеріалів необхідно досліджувати, оскільки суд першої інстанції їх не дослідив і ігнорував. Наприклад, не взяв до уваги свідчення його учнів. Взагалі не оцінив докази, які спростовують провину музиканта".

Однак Лариса Зуб вважає, що докази провини знаменитого акордеоніста є, а затримували його саме її підлеглі.

- Приводом спочатку послужила заява від батьків, що в Києві зник хлопчик, – говорить Зуб. – Шукали його чотири дні, а коли проводили міліцейський рейд, знайшли гуляють по вулицях. Стали його опитувати, з'ясували, з ким дружить. А його товариш каже: та він у цього дядьки, музиканта, був, я там теж часто буваю, дядько нам гроші дає, цукерки, на велосипеді катає (до речі, і затримали ми акордеоніста під час прогулянки на велосипеді)... І "зниклий" хлопчик підтвердив. Так вийшли на акордеоніста, про який у нас вже деякі відомості були. Ми навіть збиралися їм зайнятися щільніше, але він надовго виїхав за кордон. А коли повернувся, незабаром і трапилася історія зі зниклим хлопчиком. Тоді ми отримали дозвіл в суді і стали документувати дії музиканта. У його квартирі встановили відеокамеру, але вона працювала всього чотири дні. Потім ми припинили спостереження. Хоча слідчий і наполягав, щоб камера працювала довше (і суд дозволив), бо передбачав труднощі зі справою відомого людини і хотів зібрати якомога більше доказів. Немає жодних сумнівів, що ми зробили все по букві закону, і суд це визнав. Хоч музикант, отримав минулого року 13 років ув'язнення, найбільший строк в Україні для подібних злочинів, (а його співучасник сім років), і подав апеляцію, яка зараз розглядається. Особисто я вірю, що суд прийме сторону дітей. Незважаючи на те, що за музиканта клопочуть, скажімо, відомі особистості. Доказів достатньо. Акордеоніст і його покровителі вигадують різні неправдиві історії, типу того, що його замовив... Ян Табачник! Або що слідчий у цій справі, мовляв, відчуваючи несправедливість, втік до Криму... Це все брехня. Наприклад, слідчий просто родом із Криму і поїхав жити до батьків. До справи музиканта його від'їзд не стосується.

Фоторобот спійманого нещодавно в Києві і знаходиться під слідством педофіла-рецидивіста Б.

ТАТА І МАМИ. Нерідко біди своїм дітям приносять найближчі люди – батьки. Ось недавній приклад. Бабуся хотіла оформити опікунство над онукою, в таких випадках з дитиною розмовляє психолог. І дівчинка несподівано розповіла, як її ґвалтував рідний батько, син цієї бабусі. Дівчинка і бабусі скаржилася, але та сказала, що, мовляв, ти все вигадуєш... Коли ми взялися за цього тата, той зізнався: так, біс поплутав! Ну, біс поплутав, а відповідати довелося татові...

Інший випадок. Була якось заява, що тато, сам виховував дівчинку (мама померла при пологах), розбещує першокласницю: фарбує їй обличчя, закриває в туалеті, гвалтує... Дівчинка в школі поскаржилася, мовляв, тато мене мучить... Той дізнався про це, побив дівчинку, стер все порнофотографій з комп'ютера і вже збирав валізи, коли за ним прийшли... Зараз заарештований.

А ось приклад іншого роду. Якось мама заявила, що пропала дочка, мешканка Київської області. Територія не наша, але ми шукали. В ході пошуків з'ясували, що мама щось недоговорює. Більш того, постійно дорікає міліції, яка нібито не шукає її доньку, хоча це неправда. Словом, ми щось запідозрили. Тим більше що дівчинка дуже симпатична і виглядала старше своїх років (їй було 12, але виглядала на 15-16). Потім до нас надійшов сигнал, що мама просто користувалася донькою, здаючи її в оренду іноземцям за гроші. Не буду розповідати, як, але ми вийшли на цю дитину. І дівчинка нам розповіла, що коли нею намагалися покористуватися відразу троє мужиків, вона просто втекла. Звичайно, маму затримали, а з нею і громадянина Норвегії, у якого знайшли іграшки з секс-шопу, а також фотографії дітей. Цікаво, що навіть показуючи на фотографії чорношкірих дітлахів, норвежець стверджував, що це... його діти. Він походжав в жіночих колготках, словом, класичний педофіл і нетрадиційний сексуал. Поки і мама, і норвежець арештовані, слідство йде. Але якби у нас був допуск до оперативної роботи, ми б розкрили, впевнена, цілу міжнародну мережу таких збоченців. Коли у нас був такий допуск, ми такі мережі не раз розкривали. Якось виявили 78-річного киянина, який ще з кількома друзями фотографували маленьких роздягнених дітей і викладали фото в соцмережі. Ми задокументували злочин, і "дідусь" отримав 11 років позбавлення волі.

Хаткевич. Педофіл показує, як ховав у сумку тіла жертв.

ЗНИКЛІ ДІТИ. По Україні зараз близько 50 зниклих і не знайдених дітей (у Києві – одна дівчинка, Інна Лукіновіч, вже чотири роки, як її немає). Ще з 2002 року розшукується восьмимісячна на той час дівчинка, мама її втратила, а зараз перетворилася на бомжиху, її навіть детектор брехні не бере. Але заяв про насильство над дітьми вистачає, в Києві відкрито 29 кримінальних виробництв. Є на сьогодні і нерозкриті злочини, в тому числі з згвалтованими дітьми. Чимало також випадків за участю ексгібіціоністів, що демонструють свої "принади". Правда, вони на дітей не нападають, тільки показують... Але це теж ст. 156 КК, одному з таких збоченців, наприклад, дали п'ять років ув'язнення. Одну дівчинку, Камінську Ольгу, з Деснянського району знайшли мертвою... Я впевнена, що як мінімум половина з зниклих дітей – це жертви педофілів-убивць. Не виключено, що і Інна – жертва одного з них. Також досі не знайдені дві дівчинки, зниклі багато років тому в Харківському районі Києва – Ющенко і Кульчицька. Дівчаткам зараз вже було б більше 18 років, а таких шукає карний розшук, не ми. Але ми спілкуємося з Нерозважне батьками, вони всі чекають своїх діточок...

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ. Слід налагодити довірчі відносини з дитиною, щоб він міг розповісти, що трапилося, не замикався в собі. Якщо щось сталося і є підозра на сексуальне насильство, ні в якому разі не можна мити дитину (щоб не змити сліди насильника), а відразу викликати слідчо-оперативну групу. І не треба боятися, що розголосять прізвище, це все дуже конфіденційно, випадків розголошення не було. Самим дітям треба з малих років роз'яснювати, що може статися, пояснювати, що не можна зустрічатися з чужими, як і чим небезпечні "завлекаловкі" в інтернеті (як було у випадку з Б.). Треба контролювати, що дивиться дитина в мережі.

Що стосується покарань для педофілів, то я згодна з думкою експертів, що хімічна кастрація не допоможе. По-перше, вони все одно в будь-якому випадку не припинять свої розпусні дії, а по-друге, є вже ліки, які дезавуюють цю кастрацію. Скажу, може, жорстко, але в арабських країнах роблять правильно – за це стратять. І вже точно тоді педофіл не заподіє більше нікому біди...