Подробиці найгучніших кримінальних справ України: через одного маніяка зловили 8 педофілів, а Оксану Макар виносили з підвалу на бронежилетах

Ми продовжуємо розмовляти про невідомі раніше подробиці розслідування найгучніших кримінальних справ країни з колишнім слідчим-"важняком" Головного слідчого управління МВС України полковником міліції запасу Русланом Сушком. Починав він ще в ті часи, коли міліція могла розслідувати максимум нанесення тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого, а вбивствами займалася прокуратура. Коли змінився закон, і розслідувати вбивства стала міліція (хоча прокуратура могла, за вибором, забрати будь-яку справу собі), в 2007 році в ГСУ МВС створили підрозділ з умисним вбивств. Туди запросили працювати і Руслана Сушка.

Багато клопоту завдало слідству і слідчим свого часу розслідування злочинів "харцизького" або "іловайського" маніяка. Він вбивав і ґвалтував жінок, причому всі жертви були схожі один на одного, один тип обличчя. Він орудував 14 років, залишаючись невловимим (на думку експертів, скоїв більше десятка вбивств).

— Ми навіть здійснили поїздку по таборах, де утримувалися вже засуджені маніяки, щоб скласти хоч якесь уявлення про цього вбивцю, — згадує Руслан Миколайович. — У цій поїздці брали участь різні фахівці, зокрема досвідчений експерт-психолог полковник Юрій Ірхін (нині звільнився з МВС, працює за фахом у науковій експертній установі. — Авт.). Він зумів скласти психологічний портрет маніяка, який, як з'ясували пізніше, досить точно збігся з "оригіналом". Свою думку висловлював і покійний нині "головний" вбивця України Онопрієнко, дещо припускав і Кузьменко-Елвіс. Але все до пори було марним...

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Коли ми шукали цього маніяка, проводили якісь дії, у нас було стійке відчуття, що він поруч! А потім виявилося, що так і було! Якось в Іловайську, коли ми оглядали місце його першого вбивства, якийсь чоловік побажав нам удачі. Та згодом з'ясувалося, що це був саме він, маніяк! Ми побачили його фото і впізнали. А ось відеозйомки різних похоронів його жертв незмінно зривалися: ламалася апаратура, засвічувалась плівка і т. д. Це був якийсь демон! До речі, його могли зловити вже після першого вбивства в 90-х. Сторожиха кладовища тоді була допитана прокуратурою і розповіла, що на могилу постійно приходить молода людина, не родич. Постоїть, щось побормоче і піде. Проте ніхто не став його тоді шукати... А це напевно був вбивця!

Вирахували його по аналізу ДНК. У ході розслідування ми брали сотні таких аналізів у жителів тих країв. І одного разу взяли у нього... Маніяк не став чекати, коли його спіймають, і повісився. А аналіз ДНК збігся з тими слідами, що залишав вбивця. Ми трохи пізніше хотіли ексгумувати тіло, щоб докази були повніші, підготували всі документи, але... Почалася війна на Донбасі, так що все це зупинилося.

Сушко. Розслідував чимало найгучніших справ.

ПІДВАЛ ДЛЯ ОКСАНИ. Руслан Сушко розслідував і дуже гучну справу про страшні звірства в Миколаєві, коли виявили напівзадушену й обгорілу, але ще живу, Оксану Макар. Нагадаємо, що її мучителів взяли практично відразу, але потім двох з трьох відпустили, що викликало масові заворушення в місті. Ґвалтівників повернули до в'язниці, однак саму справу, внаслідок резонансу і недовіри мешканців до місцевої міліції, доручили розслідувати фахівцям з ГСУ МВС.

— Знайшли ледь живу Оксану абсолютно випадково, як ніби вищі сили втрутилися, — згадує Руслан Миколайович. — Це центр Миколаєва. Поруч з будинком, де катували Оксану, — недобудова ще, напевно, радянських часів. Але вона обнесена хорошим, сучасним парканом і навіть є будка з охоронцем. Напевно, хтось поклав око на ділянку... Під недобудованим будинком є два підвали, один під іншим. У самому нижньому є якісь споруди на зразок басейнів. Туди і кинули дівчину, там її і підпалили. Якби не підпалили, вона швидко б померла від холоду і її навряд чи скоро знайшли б...

Біля цього паркану — гаражі. До одного з них прийшов чоловік, спробував завести машину (до речі, нову, тільки з салону японську іномарку) — не вийшло! Ось перший незвичайний факт. Він зателефонував знайомому автомеханіку, той виїхав, але застряг у пробці на мосту. Кажуть, у цьому місці ані раніше, ані після заторів не було, а тут трапилася — факт номер два. Власник машини чекав, чекав, та й захотів по малій нужді... Але в центрі міста особливо не похуліганиш, тому він проник через паркан і... Почув з підвалу ніби стогін. Прислухався — точно! Сам не поліз туди, викликав міліцію. Наряд прибув через хвилину 20 секунд — фантастика! Виявилося, піший патруль був поруч — третій збіг. Стогони припинилися, і патруль навіть запідозрив, що чоловікові здалося — справа була 10 березня, після жіночого свята. Але він стояв на своєму, і патрульні спустилися в підвал, де і знайшли Оксану. Викликали швидку, обгорілу дівчину міліціонери закутали в свої бушлати і винесли наверх на бронежилетах. Оксана була у свідомості і навіть дещо згадала, що дозволило швидко обчислити негідників. Затримали всіх трьох учасників злочину. Дівчина дивом прожила ще 19 днів... Цього часу нам вистачило для слідства.

ГОЛОДНА ДІВЧИНА. Один із затриманих, Краснощок, відразу визнав провину. А двоє інших запевняли, що в муках участі не брали, просто допомогли товаришу винести труп. Їх і відпустили, після чого відбулися відомі події в місті, і до справи підключилося ГСУ МВС.

— Я приїхав на третій день після злочину, — каже Сушко. — Оксана лежала в лікарні у дуже важкому стані, але дещо розповіла. До того ж ми знайшли відеозаписи з різних камер, які зафіксували в той день шлях ґвалтівників, які йшли з Оксаною. Та й самі вони, вже всі затримані, давали свідчення. Але двоє себе щодо замаху на вбивство вигороджували...

Слідство відновило хід подій. За словами Сушка, того дня спочатку зустрілися Краснощок і Присяжнюк. З нагоди 8 Березня, що минуло, стали випивати і в одному "генделику" познайомилися з Погосяном. Пошукали собі дівчат, не знайшли і вирушили в квартиру Присяжнюка грати в карти. Вдома ще випили, і Присяжнюк заснув. Удвох грати стало нецікаво і вони, маючи сили стояти на ногах, відправилися погуляти. Зайшли в бар, взяли пива. У цей момент туди зайшла Оксана, раніше їм незнайома. Підійшла до хлопців і... попросила купити їй бутерброд, бо дуже голодна. Хлопці відмовилися, тоді Оксана попросила хоча б чорний сухар за п'ять гривень. Їй відповіли в тому сенсі, мовляв, ти ще не заробила навіть на сухар... А потім запропонували дівчині піти з ними. Цю розмову чув бармен, що і підтвердив на слідстві.

— Оксана також згадала, як знайомилася з хлопцями, — продовжує Сушко. — За її словами, вони обіцяли хорошу компанію, де будуть ще дівчата. Мовляв, вчора було жіноче свято, ходімо, посидимо, потанцюємо... По дорозі хлопці зайшли в магазин (без Оксани) і купили пачку презервативів і одну пляшку горілки. Я потім доводив, що у них був намір її споїти, бо на всю компанію випивки було явно мало. Хлопці вийшли з магазину і пішли було, але дівчина відстала і теж зайшла в продмаг. За словами продавщиці (ми її допитали), Оксана вийняла з кишені жменю дрібних монет і простягнула: мовляв, що можна купити, їсти хочеться... Грошей було мало, але продавщиця дала бідоласі плавлений сирок... Тут хлопці повернулися і забрали Оксану.

Жертва. Такой была Оксана Макар.

ЯК ДУШИЛИ І ПАЛИЛИ. У підсумку всі троє прийшли в однокімнатну квартиру Присяжнюка, сіли на кухні. Господар до того часу отямився. Закуски взагалі не було, і Оксана, випивши кілька чарок, сильно сп'яніла (вона в той день і раніше випивала). Чого, доводив слідчий, хлопці і домагалися. Дівчину затягли в кімнату, де їй стало зле. Але хлопців це не збентежило, і вони, щонайменше двоє, по черзі почали ґвалтувати ледь живу дівчину. Потім вони розповідали, мовляв, це все було за її згодою. Але слідчий довів у суді, що в тому стані Оксана не могла давати згоду, і статеві акти були насильством.

— Коли до дівчини зайшов Погосян, вона прокинулася і стала говорити, мовляв, що ви творите, я буду скаржитися в прокуратуру, — згадує Сушко. — Погосян повернувся на кухню і розповів про це. Краснощок заявив, що все вирішить, і пішов у кімнату, інші сиділи на кухні. Потім зайшли в кімнату, побачили, як Краснощок душить дівчину. Не задушив, попросив мотузку, її не знайшли, взяли антенний кабель... Але знову задушити у Краснощока не вийшло. Тоді він повалив дівчину на підлогу і ногою наступив на горло. Начебто все, не ворушиться... Решта двоє все це бачили, але приятеля не зупинили і самі не втекли від такого жаху.

Погосян і Присяжнюк потім стверджували, що з цього моменту вважали, ніби дівчина померла. Мовляв, Краснощок її вбив, а вони лише допомогли винести труп. Але слідство доводило: неправда, всі знали, що Оксана жива. Інакше навіщо зв'язали їй руки за спиною антенним кабелем, перш ніж піти подивитися, куди можна винести тіло. А шукати таке місце пішли всі троє, залишивши дівчину пов'язаною. Знайшли той самий підвал, повернулися, розбили лампочку над під'їздом і винесли непритомну Оксану. Кинули її в підвалі і підпалили, накривши руберойдом... Повернулися в квартиру, навели там лад і... вирушили продовжувати пиятику, в процесі якої їх і затримали.

— Я допитав кожного з обвинувачених по 18 разів, — каже Сушко, — і довів, що всі знали, що підпалюють ще живу дівчину (а в підвалі були всі троє). З'ясувалося, що коли Оксану тягли в підвал, вона кілька разів подавала ознаки життя. Тому її і підпалили, щоб замести сліди... Крім їхніх показань, від яких обвинувачені могли потім відмовитися, слідство встановило і низку об'єктивних доказів провини кожного, знайшли викинуті ними речі, в тому числі презервативи... І до кінця слідства всі хлопці стали розуміти, що їм не піти від тяжкого покарання. Один з них (не буду називати прізвище) навіть знепритомнів, коли я зачитував остаточне обвинувачення. Коли отямився, прошепотів: "Це ж мені світить довічне!?". В результаті суд засудив до довічного тільки Краснощока, Присяжнюк отримав 15 років ув'язнення, Погосян — 14.

СПІЛЬНОТА ПЕДОФІЛІВ. "Важняк" ГСУ МВС Руслан Сушко розслідував свого часу і гучну на всю країну справу "севастопольського маніяка". Нагадаємо, в цьому місті 4 січня 2011 року зникли дві дівчинки — Таня Мізіна і Настя Балябіна, 11 і 10 років. Їхні тіла знайшли на звалищі 29 січня з багатьма ножовими пораненнями, знекровленими, без взуття (його, як і верхній одяг, виявили окремо). Спочатку затримали за звинуваченням у жорстокому вбивстві якусь Р., однак пізніше довелося випустити – її провини не було. Наша газета докладно писала про цю історію, називала й арештованого справжнього вбивцю — Миколу Хаткевича. Але спеціально для "Сегодня" Руслан Сушко розповів досі невідомі подробиці того, як ловили маніяка-педофіла.

— Ідею результативного пошуку запропонував В'ячеслав Аброськін, який керував оперативним блоком розслідування (нині генерал Аброськін — начальник поліції Донецької області), — згадує Сушко. — Вона полягала в тому, що раз ми не знайшли жодних слідів на тілах дівчат, треба шукати сліди самих дівчаток там, де вони могли бувати. У результаті виявили близьке оточення вбитих, всього 54 дівчинки схожого віку і зі схожою поведінкою, скажімо так, не найкращою. Адже в дитячому середовищі в лідерах найчастіше негативні персонажі, хулігани, яких намагаються наслідувати. Скажу, що коли з дотриманням закону гінеколог обстежив цих 54-х дівчат, то незайманими виявилися... лише чотири. Це у віці від 10 до 13 років!

За дівчатками встановили спостереження, щоб дізнатися, де бувають, з якими дорослими дядьками зустрічаються. І таким чином у наше поле зору стали потрапляти педофіли. Там виявилося ціле співтовариство цих збоченців, які обмінювалися фотографіями дівчат, а то й самими дівчатами... Ми стали затримувати педофілів, приміряючи до них подвійне вбивство. Всього затримали вісьмох людей. Особливо підозрілим здався восьмий, його вирішили показово жорстко затримувати, щоб подивитися на реакцію. Влаштували "маски-шоу" з "Беркутом", автоматами, мало не з кулеметами... Я спостерігав збоку і по реакції зрозумів: ні, це не той, кого шукаємо... Словом, ці вісім осіб пішли в суд за педофілію, але вони не вбивці. Серед них, до речі, були військові, відставні і діючі, був дуже заможний бізнесмен, який мав сім'ю...

У в'язниці. "Серійник" Онопрієнко намагається допомогти зловити маніяка. Зліва — експерт Юрій Ірхін.

ЗІЗНАННЯ В КАМЕРІ. "Наш" педофіл Микола Хаткевич виявився дев'ятим за рахунком. Ми за ним не лише стежили, а й вдома негласно (але за законом) поставили відеозапис. Відразу скажу, що ставили такий запис не всім підозрюваним, це дорого. Але Хаткевич викликав особливі підозри. Справа в тому, що неподалік від дачі, де він постійно жив, перебувала конеферма. Доглядала за кіньми молода дівчина. Вона по фотографії впізнала Балябіну, сказала, що бачила, як та заходила до Хаткевича. 10-річна Настя легко запам'ятовувалася, тому що виглядала, як цілком сформована дівчина, дуже симпатична. Була ще одна непряма зачіпка, що стосується Хаткевича. Відеокамера, встановлена в підземному переході, записала, як дівчатка в день зникнення йшли до ринку. А Хаткевич якраз підробляв там на прохання своєї дружини, яка мала невеликий бізнес. До того ж брав там у різних забігайлівках недоїдки, щоб годувати свиней у себе на дачі. Все це посилило наші підозри, тому встановили у нього відео. До речі, пізніше я Хаткевичу показував один із записів, де він в ліжку з неповнолітньою. Він довго придивлявся, а потім запитав, мовляв, не можу зрозуміти, де ж оператор ховався...

У підсумку ми затримали Хаткевича, але лише за педофілію. Він цього не заперечував, так, мовляв, грішний, але дівчаток не вбивав! І в камері не зізнається сусідам, мовчить. Але в ніч на десяту добу його "сидіння" раптом встав і каже: мовляв, не можу більше приховувати, це я вбив дівчаток! Вранці напишу заяву слідчому. З цими словами підходить до вікна (він був у міліцейському ізоляторі, не в СІЗО, ми спеціально попросили суд оформити його затримання на 10 діб, щоб не відправляти у в'язницю, а тримати під нашим контролем), закурює і... падає! Інсульт! І заяву написати не встиг, а слова співкамерників — не доказ... Тоді ми стали його лікувати, під вартою, але, скажу чесно, за наш власний, сищиків і слідчих, рахунок. Купували ліки, наймали логопеда, щоб мову розробляв, ортопеда, котрий допомагав Хаткевичу встати на ноги (навіть примотували йому стрічкою тапочок до ноги, щоб міг ходити). Хоч якось через три місяці виходили. А Хаткевич знову в "несознанку": не вбивав! Ми його відправили в СІЗО Сімферополя, а там, коли дізналися, що в камері педофіл, йому стало жити несолодко. І він таки написав заяву з зізнанням, може, аби тільки виїхати звідти.

Хаткевич. Педофіл і вбивця на слідстві пізнає речі однієї з зарізаних ним дівчаток.

ДОКАЗИ. Але зізнання навіть найбільш підозрюваного мало, потрібні докази. І ми їх знайшли. Зокрема, ножа, яким Хаткевич вбив дівчаток. Він, по натурі куркулистий, не викинув ніж, а віддав працівниці (жила у нього жінка по імені Лєра, доглядала за свиньми, там же в хліві їй Хаткевич і закуток відгородив). У хліві ніж і виявили. А потім Лєра зізналася, що допомагала господареві виносити трупи, які пролежали в підвалі п'ять днів. І ми знайшли нитку з одягу Насті, вона зачепилася за драбину, коли тіло витягали з підвалу.

Коли картина прояснилася, ми дізналися, що вбив Хаткевич дівчаток спонтанно. Вони попросили у нього більше грошей, ніж він зазвичай давав, — хотіли купити мобільний телефон. Хаткевич перед тим кілька днів пив (Новий рік), був не в дусі і втратив контроль над собою... Зарізав обох, скинув у підвал, а сам кілька днів продовжував пити, запрошувати інших дівчат... А потім разом з Лєрою витягнув трупи і вивіз їх на смітник.
Справу маніяка-педофіла ми передали в суд. Але в ході судових засідань Хаткевич переніс другий інсульт і рік пролежав пластом, не розмовляючи, але розуміючи. А буквально за кілька днів до анексії Криму помер, так і не дочекавшись вироку...