Робота в шахті – складний вибір між спокоєм і можливістю вижити

Роман Новіков – один з постраждалих при аварії на шахті ім. А.Ф. Засядька в Донецьку 4 березня. Чоловік отримав важке отруєння чадним газом і вугільним пилом. Потім проходив інтенсивне лікування в лікарні профзахворювань. Про те, як почуває Роман себе зараз і про плани сім'ї на майбутнє, розповіла дружина гірника, Тетяна.

Більше 10 років Таня проводжає чоловіка на роботу з молитвою. Доля всіх шахтарських дружин. "А після виїзду на поверхню у чоловіка "повинність" – дзвінок мені, – ділиться жінка. – Він іноді посміюється наді мною, але розуміє, що хвилююся. І завжди дзвонить".

"Обов'язок" Романа був виконаний 4 березня. Про те, що під час його зміни вибухнув метан, Тетяна дізналася від знайомих, які теж працюють на шахті. Через кілька годин була там. І чекала. Здається, цілу вічність.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

"Я не хочу згадувати, що відчувала тоді. Як заворожена думала: "Він живий!" і "Що я скажу дітям?", – Тремтячим голосом розповідає Таня. – А потім побачила його в списку постраждалих. Але живого!".

Зараз Роман перебуває вдома на реабілітації. Голова паморочиться вже рідше. Організм впорався з важким отруєнням чадним газом. Раз на два тижні йому необхідно проходити обстеження в лікарні профзахворювань. Забезпечення медикаментами та виплату фінансової допомоги всім постраждалим гірникам взяв на себе Гуманітарний штаб Рината Ахметова. Для багатьох з них реабілітація затягнеться на довгі місяці. "Нас допомогу Ріната Леонідовича на лікування буквально врятувала від голоду, – каже Таня. – Зарплата чоловіка – єдине джерело доходу на сім'ю з п'яти осіб. Запасів ніяких. Своїми силами Рому на ноги ми б точно не поставили. Спасибі, що не залишили в біді!".

На щастя, Роман був далеко від епіцентру вибуху. Це всі подробиці аварії, які знає його дружина. Більше він розповідати не хоче. Боляче. За тих, хто не повернувся зі зміни. "Адже це не перша аварія за час його роботи. 7 років тому, коли на шахті загинуло багато людей, він встиг виїхати на поверхню за кілька хвилин до вибуху. Біда обійшла нас стороною. А на цей раз зачепило, – згадує Тетяна. – Тоді він звільнився. Ми наполягли всією сім'єю. А кілька місяців тому знову повернувся на шахту, щоб годувати сім'ю".

Того, що тато тепер весь час вдома раді троє бешкетників. Катя, Ваня і однорічна Олеся – головний скарб подружжя. Заради них тато готовий дістати зірочку з неба і кожен день не бачити сонце, ризикуючи життям під землею.

"Чи повернеться чоловік знову на шахту? Ми обидва багато про це думаємо. І поки не можемо прийняти рішення, – каже Тетяна. – У тій дуже складній ситуації, в якій ми зараз живемо через війну, будь-яку роботу не хотілося б втрачати. А у нас троє дітей, і потрібно якось виживати. Але я так втомилася здригатися від телефонних дзвінків, коли чоловік на зміні, під землею. Втомилася боятися. У нас складний вибір між спокоєм і можливістю вижити".