Тюрма і воля: з СІЗО не випускають і вирок не виносять

Чи може людина без вироку суду, який би визнав його провину, провести в ув'язненні кілька років? З точки зору здорового глузду, зрозуміло, не може! Логіка підказує, що така ситуація в принципі виключена. Але не факт...

Екс-проректор Національного авіаційного університету з економіки Юрій Симоненко без одного тижня 6 (!) років перебуває в Київському слідчому ізоляторі, по-старому – Лук'янівському СІЗО.

Він звинувачується в особливо тяжкому і досі не доведеному злочині – замовленні двох замахів на життя іншої відомої людини та колеги по роботі, якого назвемо Л.
Відразу по гарячих слідах про ті давні події повідомляла і "Сегодня". Ні після першого замаху 5 лютого 2009-го на масиві Совки, недалеко від будинку Л., ні в результаті другого, 1 квітня того ж року, на території НАУ, ніхто не постраждав. Прямих свідків встановлено не було. Але кілер, який пересувався на оригінальному виді транспорту – велосипеді, був схоплений водієм Л. і вказав на Симоненка як на замовника і організатора злочинів.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Трохи менше 6 років за ґратами так і не внесли визначеність у статус обвинуваченого.

Міліція оперативно відрапортувала про розкриття, і Симоненко разом із співучасниками опинився на нарах у Лук'янівському СІЗО.

Але з тих пір справа так і не доведена до логічного завершення. Вона хоч і дійшла до Апеляційного суду, потім була повернута на додаткове розслідування в Солом'янський райсуд, де довго не розглядалася взагалі, а потім виявилася в Голосіївському, який теж не особливо старався у встановленні істини і не раз переносив засідання. Там справа лежить і нині.

МІЖ НЕБОМ І ЗЕМЛЕЮ. Весь цей час Симоненко перебуває під вартою в СІЗО. Його не судять і не випускають. Трохи менше 6 років, які він провів у камері, так і не внесли визначеність у його статус обвинуваченого. Як же так?! Якщо винен – зачитайте вирок і засудіть. Тоді з'явиться можливість оскаржити вердикт. Не винен – звільніть. Або хоча б змініть запобіжний захід, відпустивши під підписку про невиїзд, під заставу, поручительство. Надіньте браслет, щоб контролювати переміщення, але не тримайте між небом і землею, серед убивць, грабіжників і злодіїв.

Ні Феміда, ні прокуратура, ні СІЗО на це чомусь не йдуть.

В Апеляційному суді Києва нас запевнили, що умислу утримувати обвинуваченого в підвішеному стані немає. Мовляв, окрім справи Симоненка, є багато інших, і "в силу об'єктивних причин" (хтось із суддів захворів, хтось пішов у відпустку, когось перевели на підвищення або іншу роботу) вони теж відкладаються, переносяться або повертаються на дослідування. І мовляв, це позначається на термінах, які для справ, відкритих за старим Кримінально-процесуальним кодексом, не регламентовані (в новому КПК на розгляд даються "розумні строки", а повернення на дослідування не передбачено).

У Держпенітенціарній службі, де постійно скаржаться на переповненість слідчих ізоляторів, дали зрозуміти, що вони самі люди підневільні: "Буде письмове рішення суду відпустити людину або змінити запобіжний захід – звільнимо, а поки такого рішення немає, сидіти йому в камері СІЗО стільки, скільки належить, тобто до вироку". Але про те, скільки таких осіб в цілому по Україні і чи не зацікавлені тюремники в "бізнесі на в'язня", в Держпенітслужбі офіційно говорити не стали – прес-центр на наші запитання відмовчався.

ПРОКУРАТУРА: ПО СТАРОМУ КПК ТЕРМІНИ НЕ ПРОДОВЖАТЬСЯ

Зате про довгограючу історію Симоненка добре обізнані в прокуратурі Києва.

- Ми в курсі подій, пов'язаних з розглядом цієї справи, і відстежуємо їх, – говорить Юрій Ременюк, начальник управління організації участі прокурорів у кримінальному провадженні в суді. – З вини прокуратури міста слухання жодного разу не переносилися. Але це відбувалося у зв'язку зі зміною підсудності, зміною складів суду, закінченням строку повноважень суддів, поверненням справи на дослідування, неявкою адвокатів, іншими причинами. Симоненко і троє інших осіб звинувачуються в організації замовного вбивства. Враховуючи ступінь тяжкості злочину і ймовірність того, що на волі ці люди можуть сховатися, неодноразові клопотання про зміну їм запобіжного заходу судом відхилялися. Прокуратура вважає ці рішення правильними. Зазначені особи утримуються в СІЗО на законних підставах. Якби "пересиджували" хоча б день, керівництво слідчого ізолятора випустило б їх негайно.

За словами Юрія Ременюка, торік в судах слухалася 379 кримінальних справ, направлених для розгляду у відповідності зі старим КПК 1960 року. Під вартою за ним знаходилися 112 осіб. На 1 березня нинішнього року кількість таких справ зменшилася до 181, а число фігурантів, відповідно, до 47.

Гірше зони. Нари і "оздоблення" камер – як за часів ГУЛАГу.

- Наприкінці минулого року ми повторно заслухали всі справи, де люди перебували під вартою понад 3 роки, – зазначає начальник управління. – Таких, де в ролі державних обвинувачів виступали представники прокуратури Києва, було 23. Зараз залишилося 10. Усі вони на особливому контролі. За ним регулярно проходять заслуховування. Ведеться постійний моніторинг. Щоб когось випустити з-під варти, змінити запобіжний захід, необхідно судове рішення. Ми не повинні переслідувати мету якомога швидше, за всяку ціну закінчити кримінальні справи. Зобов'язані також стояти на захисті прав потерпілих в результаті чиїхось протиправних дій. Що ж стосується часу перебування людей в СІЗО, то, згідно зі старим КПК (по якому притягнутий Симоненко), строки утримання підсудних під вартою під час розгляду справи в суді не продовжуються. Наступне засідання Голосіївського суду призначене на 2 квітня. Якщо слухання продовжиться в нормальному режимі, думаю, до кінця року почуємо законний вирок.

"ВАЛИ І БІЛЬШЕ ДО НАС НЕ ПОТРАПЛЯЙ!"

Наскільки справа Юрія Симоненка типова? Можливо, він єдиний у своєму роді фігурант, настільки довго перебуває в СІЗО? Виявляється, цей випадок зовсім не винятковий.

Як розповіли "Сегодня" в прокуратурі Києва, більше 5 років утримувався під вартою обвинувачений у розбійному нападі чеченець – в його справі довгий час не вдавалося закріпити доказову базу.

Правозахисник Андрій Діденко повідомив нам про Івана Лупашка, який близько 4 років очікує на вирок. Тому інкримінується злочин, який він нібито зробив у неповнолітньому віці.

Квіти. У в'язниці ростуть слабо.

- Мені доводилося займатися громадянами, чиї терміни перебування в СІЗО досягали 6, 7 і більше років, – стверджує ще один правозахисник. – Їх вина до той час не була доведена, а вони вже відсиділи такі великі терміни. Ці терміни потім були враховані при винесенні вироку і зарахували в рахунок покарання як уже відбутий час. Але ті, хто хотів відшкодувати моральний і матеріальний збиток, домагалися цього дуже рідко. Найчастіше чули: "Вали звідси по-доброму і більше не попадайся".

ЗАХИСТ: "ПОБАЧИЛИ, ЩО НЕВИНЕН, І ВСЕ"

На одному з попередніх судових засідань Симоненко заявив, що Л. нібито сам організував обидва замахи, щоб дискредитувати його як свого конкурента і надовго запроторити за ґрати. Л. з нами спілкуватися не побажав. Вдалося поговорити з його адвокатом Анатолієм Грабчак.

- У тому, що це справа, яка вже всім набридло, не доведена до вироку, винна наша система, – упевнений захисник. – Його давно треба було закінчити. Л. ще пощастило, що його не вбили. Кажу як колишній міліцейський слідчий. Розмови про те, що він нібито сам інсценував обидва замахи, настільки маячні, що навіть не хочеться їх коментувати. Ну який йому був сенс це робити? Підняти імідж, значимість свою? Ми цю версію розбили ще в Апеляційному суді. Так, всі сумніви повинні трактуватися на користь обвинувачуваного. Але особисто у мене сумнівів у винності Симоненка немає. Якби відчув, що в справі щось не так, повірте, ніколи б в нього не вступив.

- Справа шита білими нитками, доказів ніяких, – парирує Людмила Горай, захисник Симоненка, колишня суддя. – Коли побачили, що садити Симоненко нема за що, вирішили тримати його в СІЗО. Після Майдану ми очікували змін. Зверталися до двох десятків народних депутатів, щоб допомогли і в нашій справі. Адже багатьох підсудних, наприклад, обвинувачених у вбивстві судді батька і сина Павличенків, стали звільняти. Симоненко сказав: "Якщо підемо таким шляхом, значить, я в чомусь винен, а провини на мені немає, і нехай все буде в правовому полі". Відпускають сепаратистів, хабарників, а тут запобіжний захід змінити не дозволяють. До того ж, у нього серйозне онкозахворювання, може трапитися що завгодно. Це лікарі констатували, які його оглядали. Але все марно...

Віп-палата. Тільки для обраних.

ДУМКИ: "НА ТАКИХ ЛЮДЕЙ СИСТЕМА РОБИТЬ БІЗНЕС"

Тетяна Монтян, адвокат:

Те, що люди роками сидять у СІЗО, не секрет. Один з моїх підзахисних є, напевно, рекордсменом – він там з 28 серпня 1999 року, тобто, більше 15 років! Звичайно, це далеко не ангел, але ким би він не був, не можна людину стільки тримати в умовах слідчого ізолятора. Хто в цьому може бути зацікавлений? Той, хто отримує якусь вигоду. Хтось починає, і потім крутиться цілий ланцюжок. Такий вид бізнесу, очевидно, існує. І поки є чийсь інтерес (наприклад, грошовий), людей не будуть ні судити, ні відпускати. Тюремники можуть за певну винагороду перевести підслідного в кращу камеру підвищеного комфорту, закрити очі на якісь послаблення і навіть порушення режиму. У кого є гроші, того випустять швидко. Немає бабла – ні базару. Є, але мало – натякнуть, що треба більше. Відкрито вимагати не стануть, побояться, але почекають, поки родичі принесуть і запропонують. І така ситуація не змінюється дуже давно. Мій підзахисний – рекордсмен – сидів при різній владі і продовжує сидіти за нинішньої.

Володимир Оглоблінський, колишній в'язень Київського СІЗО:

Мене протримали на Лук'янівці без двох місяців 4 роки, і перебування там призвело до інвалідності – медики діагностували рак крові. Хоча навіть суддя вважала, що я симулюю хворобу. Але нічого: у квітні буде реабілітація, і ось тоді почну розмовляти по-іншому. Зараз моя справа знаходиться на вивченні в Інституті держави і права імені Корецького. Експерти дадуть свій висновок, і Верховному суду просто нікуди буде дітися. Людину, ким би вона не була, можна випустити під заставу, поручительство, надівши електронний браслет, щоб не втік. Так ні, місяцями, роками мучать в нелюдських умовах, в задушливих і переповнених камерах по 30-40 осіб. Суд не змінює запобіжний захід на прохання слідчого, прокуратури. Вони всі між собою пов'язані. Це безсердечні, жорстокі люди. Їх потрібно звільнити і набрати нових.

Володимир Ажиппо, ветеран тюремної системи:

Не знаю, кому вигідно довго митарити людей в СІЗО, але думаю, їх не випускають, щоб менше розмовляли на волі. Припустимо, в Україні таких 50 підслідних. Начебто небагато. Але за кожним випадком – доля. Так, бувають дуже складні справи. Їх в один присід не розкриєш. Пригадую слідчих з особливо важливих справ, так званих важняків, з Харківської прокуратури. З багатьма з них доводилося стикатися по службі. У більшості своїй це були розумниці – професіонали, ерудовані. Але разом з тим деякі з фігурантів справ, які вони розслідували, сиділи в СІЗО роками. Тому що епізод за епізодом розкручували, доводили провину. Пригадую злочинну групу з колишніх військових, яка під слідством перебувала цілих 7 років. Докази закріплювалися так, щоб справа не було повернуто на дорозслідування. Але якщо вже ніяк не можна винести обвинувальний або виправдувальний вирок, то змінити запобіжний захід – цілком. СІЗО – це в'язниця, ГУЛАГ. Навіть гірше – критка, по суті, де на прогулянку – всього година. А решту часу ти в клітці, як звір. Людини, чия вина не доведена і невідомо, чи буде доведена, тримають в гірших умовах, ніж на зоні. Там він може працювати (не зобов'язаний, але може, якщо захоче, і це для багатьох щастя – займатися фізичною працею, щоб не зійти з розуму). У нього є можливість займатися спортом, врешті-решт, бувати на свіжому повітрі, а не повільно згасати в закритому, затхлому приміщенні...

Едуард Багіров, правозахисник:

Відсотків 70-80 слідчих не укладаються в два місяці, які їм покладені за законом, щоб розслідувати справу. І вони правдами-неправдами подовжують ці терміни. Ситуація не змінилася і після прийняття нового КПК. Дуже велика тут протидія з боку прокуратури, яку судді слухають беззастережно. А потім виносять тільки обвинувальний вирок, щоб місяці, а деколи й роки, які людина провів у СІЗО, не стали проблемою ні для прокурора, ні для того ж судді. Виправдувальний оголошують надзвичайно рідко саме з цієї причини – не хочуть псувати відносини ні зі слідчим, ні з прокурором. Ось таке замкнене коло. За останні три роки досвідчені слідчі пішли, на їх місце набрали молодь. Нехай вона сто разів буде чесною і порядною, але у неї немає поки ні знань, ні досвіду. Так що і кадрова проблема дає про себе знати. Найближчим часом на краще нічого не зміниться. Але хотілося б звернутися до сьогоднішніх народним депутатам і міністрам – деякі з них через рік-другий, а хтось і раніше, самі зіткнуться з такою колізією. І на собі відчують, що таке СІЗО і як там знаходитися не день-два, чи не тиждень і не місяць, а набагато довше. Від суми і тюрми адже ніхто не застрахований. Сьогодні вони у владі, а завтра, не приведи Господи, їм вручать підозра про злочин. І потраплять під наслідок, як свого часу Юлія Тимошенко, Юрій Луценко та іже з ними, а потім на нари в СІЗО, дізнавшись, що це таке, на власній шкурі. Нехай, поки не торкнулося їх самих, в законодавчому порядку внесуть необхідні і давно назрілі зміни, що судові процеси у кримінальних справах в Україні не можуть тривати більше року. Відповідно, і людей не вправі так довго гнобити в СІЗО. Це б і європейській практиці відповідало, і було б просто гуманніше по відношенню до тих, хто на собі відчув усі "принади" життя за гратами. Як правозахисник там часто буваю, бачив, знаю...

ЗАМІСТЬ ЕПІЛОГУ

Юрію Симоненку завтра виповниться 60. Десята частина життя – в камері СІЗО. Але, за словами рідних, віри у справедливість він не втратив і навіть досяг успіху в юриспруденції. Сім'я, що зверталася по черзі, з 2009 року, до всіх генпрокурорів, отримуючи у відповідь сухі відписки, тепер чекає на реакцію на своє звернення вже від Віктора Шокіна.