Куди веде шлях біженця

Останні подіївнашій країнізмусили багатьохукраїнцівзадуматисяабо навітьвідчути на собі ,якце – бутибіженцем ."Сегодня"зібралаісторіїтакихлюдей у наснаСході ,атакожвСирії ,Абхазіїта Азербайджані.Чоловікиі жінкирозповілинам ,як вонибіглиз гарячих точок ,з чимзіткнулисяпо дорозі вбезпечне місце ,якпочиналинове життяі чи готовіповернутися в своїпокинуті будинки .

Найгарячішоютемою нашоїкраїни як і ранішезалишається долямирнихжителів Донецькоїта Луганськоїобластей ,де всеще триваєАТО .Самібіженцізі Сходурозповідають ,щобуквальнопройшличерез пекло ,покивибиралися ,навіть незважаючи на те ,що деяківже стикалисяз війною.Наприклад ,військовиймедику званніполковниказ Артемівська ,56 -річна ІринаТрофимова ,що пройшлаіуціліла вАфганістанірозповіла"Сегодня" ,щонедавно ,їдучиз рідногоАртемівська Донецькоїобласті ,натерпіласябільшестрахів ,ніжв ісламськійкраїні."Яїхала зДонбасу нарейсовомуавтобусі вХарківськуобласть ,апотім до Києва ,деу менеє знайомий ,який допоміг менітимчасовооблаштуватися ,- розповіланамІрина.-На шляхуавтобусабуло кількаблокпостів ,людивкамуфляжі і згеоргіївськими стрічкамиперевіряли документина кожномуз них ( за словами багатьох ,бойовикишукають людейзі столичноюабозахідноукраїнськоюпропискою .- Авт.) .Анавколопалаючіполя ,було дужемоторошно.Але особливострашнобулонаостанньомублокпості ,вжезаСлов'янському- насзупинилинапідпиткубойовики .Чоловіківвиводили завтобусаі навіщосьставилина коліна ,апотімвідпускали.Всіозброєні,щомоглоприйтиїм уп'януголову -навітьстрашноуявити.Перевіряючидокументиу пасажирів ,у мене запитали ,за когоя ,аяі відповіла ,щоза єдинуУкраїну .На це вонименісказали : "Дивися ,щобуде ! ".Після цих слівмійвійськовий квитоквони кинуливсвоє вогнище ,апаспортпорвали .Вжепо приїздувКиївязвернуласявпаспортнийстіл.Але менівідповіли ,що за закономДонецьк і Луганськне єокупованою територією ,тому, мовляв ,зроблятьзапитза місцемпрописки ,щобвідновити документи .Попросилипередзвонитичерездва тижні ,але потім зновувідправили геть :відповідь неприйшовчерез те ,що в Донецькій областіплутанина.Після цьогозапропонувалисамійповернутисявАртемівськ ,щобпривезтипідтвердженнятамтешньоїпрописки.Я ,яка пройшлаафганськувійну ,тепер незнаю ,що меніробити ,я неможу ніпенсіюотримати ,ні навітьзнятигроші в банку ,тому що немаєдокументів!Будучекати, коли всезаспокоїться" .

КУДИЗВЕРТАТИСЯ.З проблемаминановому місцізіткнуласяне тількиІрина -це іжитлота отриманнясоцвиплат.Але з початкулипня владаспростилипроцедури.Як повідомилинам у прес -службіДержНС тим, хто залишаєзонуАТО,тепердостатньо зателефонуватиза номером101 ,дерятувальникидопоможутьз усіх питань ,дадутьконтактирегіональнихцентрів укожній області ,розкажуть ,куди звернутисяз приводудокументів ,житла.Крімтого ,вУкраїнізаразпрацює кількаволонтерських організацій ."Нашіконтактипереселенцямз Донбасунадаютьв нашійОДА.Ми жволодіємобазоюбезкоштовного житла ,- поясниланамужгородськийволонтерЛесяЛевко .-Тим ,хтовиїхав ,першим діломраджузвертатисявадміністраціютій області ,куди цілюдиприїхали" .

Луганчанин:виїжджализ котом

Поки одніпереселенцінамагаються повернутися ,іншіналагоджуютьжиття на новомумісці."Ялуганськийфотограф ,виїхавз дружиною і дитиноювУжгород ,коли було оголошеноперемир'я.Боявсязадружину і дитину ,розумів ,що йдучипо Луганську ,тебе можутьзастрелити .Я ,до речі ,двічібіженець ,всвій часвиїхав зСухумі ,- розповівнам36 -річний ЄвгенКудрявцев.-Остаточнерішення ухвалиливиїжджати ,колипочався обстрілстаниціЛуганська ,колиу насв будинкупочалитріщатискла.За тижденьзібралисяі поїхалина своємуавто ,в обшивкуза сидіннямисховали3тис.грн ,взяли всенеобхідне -кота ,документиі речі ,ложкита виделки.Зимових речейне брали ,сподівалися ,щоповернемося ,але зараз невпевнений.Завантажилимашину"підзав'язку " істартанули .До цьогодеякі речівідправилипоштою.Наприклад ,комп'ютер.Проїхалидев'ятьблокпостів ,з нихдва – цепозиціїтерористів.ПриїхаливУжгород ,де живенаш знайомий ,тежпереселенець .Оселилисяв готелі ,сніданкиу насбезкоштовні- такий"подарунок"від готелю.Житлонамнадаврегіональнийштабдопомогипереселенцямприоблраді.Аот відповістинапитання про те ,чи будемоповертатися ,- складно.Які кожній людині ,хочеться повернутисядодому ,але... " .

УЗБЕК:йшов пішки

Є середтих, хто виїхавз Донбасуііноземці -36 -річнийузбекБахтіярАкбаров .Чоловік каже ,що минулого тижнячастинашляхуз Луганської областібуквальнойшов пішки ,потімнапопуткахі маршруткахдобиравсяз дружиною вХерсонськуобласть ,авжезвідти -до Києва.
"ЗДонбасуя йшовлишез ксерокопієюузбецькогопаспортанаруках ,з оригіналому менепроблема ,- кажеБахтіяр .-Наблокпостахмене намагалисяповернути назад ,алеобхідними шляхами ,через поляі ліси, інапопуткахя такивибрався .Весьшлях зайняв35годин.Це булояксім кілпекла!Тут ,у столиці ,живемоу знайомоїдівчини- журналістки".Бахтіяртакож стверджує ,що " катапультувався "зЛуганщинище й тому ,щоополченцінібитовлаштувалинанього полювання :" Сепаратистивлаштувалинаменеполювання, томущо довійськових дійявикривдеяких зниху незаконнихдіях ікорупції.Заразмає намір домогтисяукраїнськогогромадянства".Про себеАкбаровкаже ,що він -емігрантз Узбекистану ,вДонбасіживз 2011 року." Дзвонивнагарячі лінії( не державні .- Авт.) ,щоб отримати допомогу ,але через те ,щоя негромадянинУкраїни ,виникли складнощі .Вирішуюпитання зпосольствомУзбекистану".

БІЖЕНЦІСНД: немає можливостіпровідатимогили рідних

Зі словом"біженець"напострадянськомупросторізіткнулисябуквальновідразупісля розвалуСРСР.Першимивтеклидо сусідіввідкарабахської ,абхазькоїіосетинськоївоєн.Більшостіцих біженцівтакі не судилосяповернутися додому.У нихнавіть немаєможливості приїхатипровідатимогили своїхбатьків.

Біженка зБакуГретаСаакян ,якатепер живевЄревані ,розповіла:"Явірменка ,народиласявНагірномуКарабасі ,але в дитинствіз родиноюпереїхалавБаку.У рокиСРСР мижилинормально ,ніхтоне діливбакинцівнаазербайджанціві вірменів .Я30років пропрацювалав найстаршійгазетіАзербайджану"Комуніст" ,якавиходилаазербайджанською івірменською мовами .Япрацювалау вірменськійредакції ,алезнаюдобре іазербайджанську мову .

Яніколине очікувала ,що ті ,хто все життяпрожив зтобою поруч ,виганятимутьнасз власного будинку.Коли почаласякарабаськавійна ,перший секретаркомпартіїАзербайджанупоставив метувигнати всіхвірмен.Наприкінці1989 року внашу редакціюувірвалася групаазербайджанців.Усі журналістизабарикадувалисявкабінеті головногоредактора ,ая залишиласяу себез відкритими дверима .Наступного днями пішлидо першого секретаряЦКкомпартіїАзербайджану.Віннасслухав ,перекладаючиякісьпапки ,аколи мизамовкли ,сказав: "Винабридли ,вірмени !Кудихочете ,туди іїдьте .Завтравашагазета небудеіснувати!".Наступного днянашагазетабула закрита".

Гретазі сльозамивоспоминаетту розмову .До цихпір вонане може спокійноговорити про те ,щодовелося тікати зБаку вчому була,не маючи можливостізібрати речівсвоїй квартирі ,якузаслуженажурналісткаСРСРотримала всьогоза дев'ятьроків дотрагедії." Якасьнадія ,що життяналагодиться ,щежевріла .Але вночімені постійнодзвонилив квартируі зматомзаявляли ,що ні я ,ні моясім'яживимине виберемосяз Баку.Менерятувалазалізні двері .Кілька разівприходилилюдиз арматуроюіговорилисусідам ,що готовізаплатитиза моюголову.Останні днів Бакуяпостійножилау страхуі до цихпір не можуприйтив себе ,- згадуєГрета .- Ядивомврятуваласявід погромів .Повертаючисьз відрядженнявСумгаїті ,яподзвонилив Баку ,і менісказали неповертатисявмісто .Меніпередаликвитокналітакдо Одеси( а квиткині нащо в той часвже неможливо булодістати)і втойже деньз тим ,що було всумцідля відрядження ,яназавждивідлетілаз Азербайджану".

У ЄреваніГретуідвох їїстаршихсестеррозмістиливцентрі длябіженців-гуртожитку ,де вжежили сім'ї ,постраждаліврезультаті землетрусув 1988році вСпітаку .Центрбув розрахованийна180 осіб.ТутродинаСаакянпрожила14років.Потімзавдяки урядовій програміі допомогиз-за кордонужінки отрималипо однокімнатнійквартирі."Явтратиладвокімнатнуквартиру ,алезамість неїотрималаоднокімнатну .Яне ображаюсь.Але багато родинзалишаються в центрідлябіженців.У нихпо 4-5дітей ,і вони вважають ,щооднокімнатної квартиридлянихнедостатньо" .

Довгий часне вдавалося знайтироботу.ТодіГретавирішилабезкоштовноготуватидітлахів ,що живутьвцентрідля вступу до1 -йклас івузи .Їїсестравлаштуваласявлавашнуі завдяки тому ,що власникдозволявпекти хлібдлябіженців ,жінкаврятувала відголодуне однусім'ю.У перший часне булопроблем ніз миючимизасобами ,ні зодягом.За словамиГрети ,місцевінеслинавітьдублянки ішуби.Потімбуло вирішено відкритивцентрігазетудлябіженців ,яка називається " Вісник" .Незважаючина те ,що з рокамижиття налагодилося ,Гретеважко згадуватипроБаку : "Моїсльози неприпиняються.Плачемоядуша .Язараз звамиспілкуюсяі подумкиповернуласяв Баку ,хочаповертатися нікуди- у моїйквартирі живутьцигани.Ми хоч івірмени ,але нашікоріннябули івБаку.МоямамаприїхалавЄреван іпомерлачерез рік.А братипохованівАзербайджані.Кількароків тому їхмогилизрівнялибульдозерамиіз землею.Такщомені навітьнікуди повертатися ,щоб вшанувати пам'ятьрідних" .

СЛЬОЗИАБХАЗІЇ.Сім'я30 -річної мешканкиТбілісіМакиМакатсаріядо 1992 рокужилавСухумі ( Абхазія) ."Це буврайськийкуточок наберезіморяз прекрасними умовамидля життя.Сухумібув містомпальм ,де жилипредставники багатьохнаціональностей ,- згадує жінка.- Мижиливцентрі містау двоповерховому будинкузсадом.Мамапрацювала головнимтоварознавцемпродовольчихтоваріввСухумі.Але почаласявійна.Вонаувірваласяв наше життямиттєво ,безбудь-яких попередженьі натяків .Пам'ятаюочі могобатька ,коливінпримчавдодому ,взяв мененарукиісказав : "Небійся ,це скоропройде".Мені тоді було10років.Тиждень мине моглизалишити місто ,якепіддавалося бомбардуванням .Було дужестрашнокожну хвилинуусвідомлювати ,що ти можешзагинути.Алебатько знайшоввихід івирішив відправитинаснасудні.Це буломаленькеекскурсійнесудно".

Коли сім'яМакидісталася догрузинськогоберегаїхпоселилив приміщеннярадіостанції : "Це бувпросто дахнадголовою івсе!Ніякихумов для життя ,ніякихпредметів побуту ,ау нас нарукахбула щемоямолодшасестра ,якійбулотрирочки.Тут небуло не те щованни ,не було навітьтуалету".Макеіїї матерідовелося самимтурбуватисяпро себе імолодшій сестрі ,оскількибатько залишивсявСухуміі більше рокувважавсязниклимбезвісті."Намніхто не допомагав ,а виплатинабіженцівстановили вмісяць $6на людину.Черезрік повернувсябатько ,але ,побачивши якми живемо ,вінпомер.Лікарісказали -від серцевоїнедостатності ,- згадуєМака.-Мамапрацювала зранку до глибокоїночі.Гарна, розумна ,освічена жінкавирощувалаквасоляі помідори !Япрацювала зішколито всупермаркеті ,то вгазеті ,алевчиласястаранноі змоглавступити до ВНЗ набюджет.Закінчивши йогоз червонимдипломом ,япотрапиластажистомвадміністраціютуризмуГрузії.Теперя-маркетинг- менеджершикарного готелю .Намніхто не допомагав ,мивсього досяглисамі.Але війназалишилажахливийслід внашому житті і мине всилахщось змінити".

Сирієць:" Умійбудинок потрапивснаряд "

СирієцьАббуМуханнадрік томувтікдо Києва зпівденноїсирійській провінціїДерааі зараз зсім'єюживе в орендованійквартирі вукраїнській столиці ,мріючишвидше повернутися додому ." У Сиріїу мене булодваневеликихпродуктовихмагазини і дваларьказ шаурмою .Моясім'яжилавдвоповерховому будинкунасім кімнатзагальною площею320кв.м ,- говоритьсирійськийбіженець .-Коли почалисябомбардування з повітряі в нашому містібули зруйнованіперші будинки ,коли з'явиласяневпевненість ,що ти можешдожитидо завтра ,ми дочекалисяранку ,зібралисяі поїхалив Дамаск.Тут мипопросиливідкритиукраїнськувізу ,щосталоможливим завдяки тому ,що в Києвівмедінститутінавчаються двамоїхстаршихсина.Полетівя ,моядружина імолодший син- школяр.

У Сиріїнаглядати засправамизалишилася дочка ,якуне відпускаєвУкраїнуїї чоловік.Наскількиязнаю ,всі моїмагазинирозграбовані.Спочаткуце робилилюди ,яким простонічого було їстиіне було за щокупити продукти ,потімприйшлимародери.Умійбудинок потрапивснаряд ,і він майжеповністюзруйнований.Машиназгоріла...У бойовиківабоджіхаддістівнемаєавіації ,значитьце зробилаурядоваармія.Тількивони сьогоднізавдають ударівз повітря.Моє містоконтролюютьбойовики зтакзваноїВизвольноїармії.Вонина70 %контролюютьпровінціюДераа".

Сім'яМуханнадазараз живевиключноназаробіткистаршого сина ,який змігу Києвівлаштуватисянароботу."Намвистачає лишенанеобхідне.Але в порівнянні зтим ,щовідбувається вдома ,мизнаходимосявкращому становищі ,- говоритьсирієць .- Ядужехочу ,щобвбудинкахукраїнців іу вашійкраїні не булотого ,що сьогодні відбуваєтьсявСирії.СпасибіУкраїніза теплийприйом ,алея непроміняюсвоюбатьківщинунабудь-якуіншу країну інавіть зараз ,не повертаючись уквартируза своїми речами ,як є ,вмайці ,готовий сістив літакі полетіти вДамаск ,якщоповідомлять ,закінчиласявійна".