680 днів. 15 стратегічних операцій. Більше трьох мільйонів загиблих солдатів і офіцерів в боях за Україну. Цього року 28 жовтня у нас особлива дата – 70-річчя визволення України від німецько-фашистських загарбників. І до цього дня "Інтер" створив спеціальний документальний проект – 2 листопада в ефірі каналу прем'єра фільму "Звільнення".
Перемога у Великій Вітчизняній війні далася нашій батьківщині кривавою ціною. Довгі два з половиною роки на території України йшли важкі затяжні бої, в результаті яких була звільнена територія від Донбасу до Закарпаття. Картина режисера Олексія Лябаха і сценаріcта Михайла Колесникова повинна нагадати про справжній подвиг, сказати про те, що війна і перемога – наше спільне надбання і частина історії сучасної України. "Сьогоднішнє молоде покоління українців мало знає про ту війну – знання уривчасті – каже сценарист Михайло Колесников, – Мовляв, була велика битва за Дніпро. Ще кілька якихось битв – і все! Далі – Європа, Берлін, 9 травня... Важливо нагадувати, яка масштабна і кровопролитна була війна, і яку ціну заплатив наш народ за визволення України від німецько-фашистських загарбників".
Війна очима тих, хто вижив і дожив до наших днів. Автори картини задіяли постановочні зйомки за участю акторів, і в фільмі особисті історії учасників Другої світової переплітаються з хронікальними кадрами фронтових подій 1942-1944 рр. Основою для сценарію став фронтовий щоденник юного лейтенанта Андрія Моїсеєнко, який в 1942 році вперше опинився на Південно-Західному фронті. Сьогодні Андрію Костянтиновичу 92 роки. Він вже став забувати події фронтової молодості й імена бойових товаришів. Його пам'ять про Велику Вітчизняну – це нагороди, декілька фотографій і старий пошарпаний блокнот, який пройшов з ним всю війну, зі сходу на захід.
"2 червня 1942 року. Ось і фронт! В землянці нас зустріли бійці і командири. Дивилися як на новачків. Вперше побачив 82 мм міномет, бо сам навчався на 107 мм. Від землянки 150 м впав снаряд. Розрив дав зрозуміти, що – війна! Ага!.."
Епізоди з старого блокнота доповнюють розповіді інших учасників битв, а також мирних жителів, які перебували в окупації, які пережили розстріли, знищення своїх сіл і міст. "Знаєте, хотілося б піти від визначення "військово-історичний" фільм, – каже автор сценарію. – Безумовно, в картині мова піде про війну. Але, ми вирішили відобразити це через історії конкретних людей. Через те, що вони безпосередньо бачили – їхні переживання, їхні втрати. Попросту, без історичних лекцій. Історія війни в людських обличчях. У світовій документалістиці зараз дуже популярний жанр HumanStories. Через драматичні історії людей легко побудувати картину того, що відбувається. Змусити відчути".
18 грудня 1942 року в Півньовку Луганської області увійшли радянські війська. Корінним переломом у війні прийнято називати розгром фашистів під Сталінградом. А й звільнення цього маленького села для всієї величезної країни, що слухала фронтові зведення, було не менш важливим. Це була перша перемога в битві за Україну.
Уже в лютому почався наступ на Харків. Але кожен крок забирав сотні, тисячі життів... На окупованих територіях знищувалися всі, кого нацистська ідеологія вважала зайвими у своєму майбутньому світі. "Унтерменш", або "недолюдина" – так нацисти називали мулатів, африканців, циган, євреїв і слов'ян: поляків, чехів, білорусів, росіян, українців. За планами Гітлера, після перемоги Рейху, ці народи очікувало часткове знищення і переселення. Решта повинні бути стати чорноробочою силою. У продовженні роду слов'ян Гітлер не бачив ніякого сенсу. У французькому селі Орадур в 44-му нацисти замордували 642 жителя, в чеській Лідіце в 43-му – 320, у білоруській Хатині – 152. В українському містечку Козирі від рук фашистів загинуло 4800 людей! В Корюківці – 7000... За два дні.
Радянські війська продовжували наступ, і гітлерівці поспіхом споруджували "Східний вал" по всьому правобережью. На Дніпрі фюрер сподівався перейти в контрнаступ. До кінця вересня з обох сторін було майже чотири мільйони військ... У дні форсування Дніпра смертність доходила до 60 тисяч. 60 тисяч – це населення райцентру... Начебто кожен день Радянський Союз втрачав населення одного міста. "Ми під'їхали до Дніпра, – згадує учасник визволення України Микола Вялов. – Коли ми були на фронті, там говорили, що Дніпро – червоний від крові... Підійшов я до Дніпра, дивлюся – вода свіжа біжить, чиста. Думаю – брешуть! А говорили, що вона з кров'ю тече..."
Звільнення Києва віднесло 280 тисяч життів. Корсунь-Шевченківську битву фронтовики назвуть "Другим Сталінградом". На українській землі гітлерівці відчайдушно намагалися використати останній шанс і знову повернути хід війни на свою користь. Тому Україна була залита кров'ю.
Знімальна група фільму "Звільнення" об'їздила практично всю країну – Харків, Запоріжжя, Одесу, Миколаїв, Рівне, Чернігів, Ужгород, Мукачево. Вони зустрічалися, спілкувалися з ветеранами, складаючи картину того далекого часу епізод за епізодом. Не всі маловідомі факти увійшли в дану роботу, але це, як каже сценарист Михайло Колесников – тема для окремої розмови.
Головні теми