Дев'ять "підводних каменів", які можуть зруйнувати шлюб

Коренем будь-яких сімейних негараздів прийнято вважати проблеми спілкування між чоловіком і дружиною. Подружні пари ставлять труднощі комунікації на перше місце в списку причин своїх конфліктів. Однак причини куди глибше, стверджує клінічний психолог Келлі Фланаган, пише healthinfo.ua.

Складнощі в сімейному спілкуванні – це не причина, а наслідок якоїсь проблеми, реакція на неї. Але в кабінет психотерапевта подружжя зазвичай приходить з чіткою установкою вирішувати проблеми спілкування, а не того, що їх викликало.

Уявіть собі хлопчиська, якого на дитячому майданчику задирали інші хлопці, так що справа дійшла до бійки. У розпал бійки приходить вихователь і робить хибний висновок: хлопчисько – призвідник, треба його покарати, хоча він тільки відповів на чужі дії. Приблизно те ж відбувається з сімейними взаємовідносинами. Труднощі спілкування – той самий хлопчисько, а ось справжні організатори "бійки".

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

1. Ми вступаємо в шлюб, тому що обранець нам подобається. Але люди змінюються.

Враховуйте це. Збираючись під вінець, думайте не про те, яким є зараз ваш наречений або яким ви хочете його бачити в майбутньому, а про те, яким він має намір стати. Допомагайте йому в цьому становленні так само, як він буде допомагати вам у вашому.

2. Шлюб – не панацея від самотності.

Самотність – це природний стан людини. Шлюб не може повністю позбавити нас від нього, і коли ми це відчуваємо, то починаємо звинувачувати свого партнера або шукати близькості на стороні. У подружньому житті люди просто ділять самотність на двох, і в цьому спільному бутті воно розсіюється. Хоча б на час.

3. Вантаж сорому.

Ми все тягнемо його за собою. Велику частину юності ми намагаємося прикинутися, що його не існує, і коли партнер випадково викликає спогад про пережитий нами сором, ми звинувачуємо його у виникненні цього неприємного відчуття. Але партнер тут ні при чому. Він не може це виправити. Іноді найкраща сімейна терапія – індивідуальна, коли ми вчимося працювати з почуттям сорому, а не переносимо його на тих, кого любимо.

4. Наше его хоче перемог.

З самого дитинства его служило нам захистом, допомагало переживати образи і удари долі. Але в шлюбі це стіна, яка розділяє подружжя. Пора її зруйнувати. Замінити оборонні маневри щирістю, помсту – прощенням, звинувачення – вибаченням, силу – вразливістю, а владність – милосердям.

5. Життя взагалі – штука заплутана, і шлюб не виняток.

Коли щось йде не так, як нам хотілося, ми нерідко звинувачуємо в цьому партнера. Перестаньте вказувати пальцем один на одного, краще візьміться за руки і шукайте вихід із ситуації разом. Тоді ви зможете разом пройти крізь життєві перипетії. Без почуття провини і сорому.

6. Емпатія – це складно.

Емпатія між двома людьми не виникає просто так, сама собою. Хтось повинен проявити її першим, але це все одно не гарантія відповідної реакції. Доведеться ризикнути, піти на жертви. Тому багато хто чекає, поки інший зробить перший крок. Нерідко партнери так і стоять один проти одного в очікуванні. І коли хтось із них все-таки зважується, майже завжди сідає в калюжу.

Що робити: ті, кого ми любимо, недосконалі, їм ніколи не стати для нас ідеальним дзеркалом. Невже ми не можемо любити їх такими, якими вони є, і першими проявляти емпатію?

7. Ми більше турбуємося про своїх дітей, ніж про тих, завдяки кому вони з'явилися на світ.

Але діти не повинні бути більш-менш важливими, ніж наш шлюб, – ніколи! У першому випадку маленькі хитруни тут же це відчують і використовують, розпалюючи між нами розбіжності. У другому вони будуть намагатися взяти гору над вами. Сім'я – це постійний пошук рівноваги.

8. Прихована боротьба за владу.

Сімейні конфлікти – це почасти переговори про ступінь взаємозалежності подружжя. Чоловіки зазвичай хочуть, щоб її було поменше. Жінки – навпаки. Іноді вони міняються ролями. Придивившись до більшості сварок, можна побачити приховане питання: хто вирішує, скільки свободи ми залишаємо один одному в цих стосунках? Якщо не поставити це питання прямо, він буде побічно провокувати конфлікти.

9. Ми більше не розуміємо, як зберігати інтерес до чогось або комусь одному.

У сучасному світі наша увага розсіюється на мільйон об'єктів. Ми звикли ковзати поверху, не заглиблюючись в суть речей, і рухатися далі, коли стає нудно. Тому нам так необхідна медитація – мистецтво направляти всю свою увагу на один об'єкт, а потім, коли ми мимоволі відвернемося, знову і знову до нього повертатися.

Але ж і життя в шлюбі може стати медитацією на людину, яку ми любимо. Це дуже важливо для того, щоб наш союз був довгим і щасливим.

На боротьбу зі справжніми причинами сімейних проблем може піти все життя. Психотерапевт може навчити пару нормально спілкуватися за годину. Це не складно. А ось на боротьбу зі справжніми причинами сімейних проблем може піти все життя. І все ж таки.

Життя вчить нас любові. Перетворює нас у тих, хто може нести вантаж самотності, не боїться сорому, будує зі стін мости, радіє можливості заплутатися в цьому шаленому світі, ризикує робити перший крок і прощає за невиправдані очікування, любить всіх однаково, шукає і знаходить компроміси, а ще присвячує всього себе чомусь або комусь. І за таке життя варто боротися.