Марина Попович
Заступник Подієвого лідера Сьогодні Інна Богословська – відомий український політик, заслужений юрист України, екс-народний депутат України, голова Всеукраїнської громадської організації "Віче України". Інна Богословська розповіла особисту історію для соціального проекту "На шляху до успіху. Депресія"
Проект створений за ініціативою PR-агентства Lavska Story в рамках корпоративно-соціальної відповідальності.
- Спасибі, що Ви погодилися взяти участь у проекті "На шляху до успіху. Депресія". Коли Ви зіткнулися з цією темою?
- Зовсім нещодавно. У мене цілий рік була депресія. Прямо, знаєте, за календарем – з 1 березня 2015 по 1 березня 2016.
- Це був для Вас переламний рік? Після цього вийшла Ваша книга "Майбутнє починається сьогодні".
- Так. Як один із шляхів виходу з депресії – писати. Адже депресія дуже часто супроводжується безсонням. Можна просто покласти папір і ручку біля ліжка, і коли вас підкидає вночі, а ви не можете нічого зробити, просто пишіть, що прийде в голову.
Так і у мене було. Депресія, безсоння, і я почала писати ... спочатку про свою сім'ю. Як лідер, я дуже рано покинула сім'ю. У 18 років я вийшла заміж, відмовившись від допомоги батьків, щоб фактично позбавити маму права вказувати мені, як жити. Це історія більшості лідерів. Лідерство загартовується в самоті. Коли у мене була депресія, я раптом почала замислюватись про свій рід, від якого я себе відрізала, коли ставала на ноги. І це мене мучило. У книзі є великий розділ, який називається "Мій рід". Я дуже раджу сильним людям вже в усвідомленому віці повернутися до свого роду, переосмислити його і зрозуміти, скільки він нам дає. Без цього ти весь час будеш інфантильним. Тобі не вистачить волі, рішучості, свого власного бачення світу, тобто того, що повинно бути у лідера. Книга вийшла вже після смерті моєї мами в травні минулого року.
- Які Ваші поради виходу з депресії?
- Я можу поділитися тільки своїм досвідом, у мене немає рецептів. Але до мене часто звертаються за порадою друзі і знайомі. Ось нещодавно я відчула, що у моєї доброї знайомої з Харкова депресивний стан. Я просто заїхала до неї всього на 35 хвилин, щоб поговорити. І я була дуже щаслива за кілька годин побачити її пост про те, що іноді досить і тридцяти хвилин, щоб відчути, що у тебе знову розкриваються крила. Ми можемо один одному допомагати боротися з депресією.
- А як Ви відчули, що у Вашої подруги депресія?
- Побачила її очі, які дивляться в себе. Особливо, коли людина екстраверт, завжди дарує енергію. А тут ти бачиш, що вона вся зіпсувалась, очі дивляться всередину, плечі йдуть вперед, спина не рівна. І якщо так виглядає жінка, яка займається йогою, то зрозуміло, що у неї депресія.
- А коли у Вас була депресія, Ваші близькі якось помічали це, допомагали Вам?
- У мене зовсім інша ситуація. Я, на жаль, занадто сильна людина. Тобто всі мої близькі, а тим більше просто знайомі звикли до того, що я допомагаю виходити з депресії. Я вважаю, що це вериги сильних людей, вони змушені самі шукати вихід.
- Тобто Ваше оточення навіть не підозрювало, що Ви перебуваєте в такому стані?
- Близькі люди бачать, що щось не так, але як в Біблії написано "і вороги твої домашні твої". Це не тому, що вони вороги, а тому що у них є два головних почуття: по-перше, вони тебе так люблять, що іноді стають безжальними і заважають твоєму власному розвитку, а по-друге, близькі люди вважають тебе частиною своєї власності. Я вважаю, всім можна це сказати: не шукайте в близьких людях підстави для виходу з кризи, з депресії. Шукайте тих, хто значно далі від оточення, в якому ви живете.
Вихід з депресії – це завжди дія. Бездіяльністю з депресії ви не вийдете. Нещодавно я зустрічалася з однією подругою, яка кілька місяців просто лежала в ліжку. Не знімала піжаму, їла в ліжку, читала в ліжку, плакала в ліжку, сміялася в ліжку. Так ніколи вийти з депресії не вийти. Тобто перше, що треба зробити, це вийти в якусь дію. Якщо ви взагалі не можете вийти з квартири, можна в самій квартирі знайти місце: встати з ліжка, обов'язково одягнутися, розчесатися, помитися, підмалювати очі, тобто привести себе в адекватний стан до дії. Я, наприклад, дуже добре в'яжу і шию. Коли моя донька була маленькою, я просто не відчувала день тижня, котра година доби. Ми з чоловіком вирішили не звертатися за допомогою ні до кого. І це було безумство. Вийти неможливо з квартири, тому що дитина мала. І я почала в'язати і шити. Так у нас і дитина була одягнена, і я вийшла з депресії.
З моєї точки зору, найкращі ліки від депресії – коли ти бачиш, що зміни можливі. Депресія виникає тоді, коли ти не відчуваєш можливості вплинути на стан речей, і у тебе опускаються руки. Тому треба завжди робити якусь справу, яка швидко надає результат. І скоріше навіть результат емоційний.
- А депресія впливала на вашу роботу, захоплення, хобі?
- Безумовно. Можна сказати таку філософську річ, що депресія – це перехід до нового етапу. Звичайно, краще перехід не через депресію. Оскільки дуже велика кількість людей залежить від мене, від мого настрою, працездатності, навіть від того, як я виглядаю, то життя просто мене змусила фактично не виносити нічого назовні. Я рік була в депресії! Уявляєте собі, якби люди, які від мене залежать і мене оточують, бачили мій стан, це б взагалі все зруйнувало. Лідер не може дозволити собі виносити свою власну депресію назовні. І це його тягар, його відповідальність.
- Ви сказали, що не шукали підтримки у близьких, а до психолога зверталися?
- Ні, це не для мене. У мене дуже кумедна ситуація. Кілька разів у своєму житті я зверталася до психологів. Рівно на третій день я ставала психологом для своїх психологів. Тому це не моя історія.
- І все ж таки, як Ви вважаєте, психолог здатний витягти з цієї ситуації?
- Колись відомий фахівець Антоніо Менегетті так пояснив мені, чому припинив допомагати людям: "Будь-який депресивний стан і шизофренія як апогей цього виникають через конкретну причину, будь-то людина, або домівка, будь-то місто, в якому ви живете, або країна, професія, яку ви неправильно обрали. Тому коли я виліковую шизофренію, я пишу прямо, що ви повинні покинути це місто і переїхати в інше з більш вологим кліматом, або я вам рекомендую залишити цю сім'ю і ніколи не повертатися до цієї жінки. З тих, хто це виконував, до мене повертався 1%, а з тих, хто ні – 70%. Я не можу працювати з людьми, які не можуть зрозуміти причину свого хворого стану".
Те ж саме стосується і депресії. Тому що депресія – це маленька шизофренія, коли у вас роздвоюється свідомість, ви живете в двох світах. Це світ, який вам не подобається, це світ, від якого ви тікаєте і не можете зрозуміти, куди вам бігти, ви не можете знайти відповідь. Тобто перше і головне – треба знайти причину. Якщо гарний психолог, то причину він знайде.
- А якби можна було повернутися назад, з огляду на ваш нинішній досвід, Ви могли б щось змінити, щоб період депресії став коротшим?
- Зараз я знаю, що цього не треба. У східних практиках це називається "осідання", коли потрібно все, що ти прожив, осадити. Ти повинен згадати все, тому що таким чином ти отримуєш з підсвідомості те, що тобі заважає, а ти до кінця цього не розумієш. За кілька днів до 1 березня 2015 я все закінчила в Києві, я знайшла нових орендарів для свого великого будинку, я розійшлася з чоловіком, я закрила офіс і переїхала до Харкова. І рівно через рік, 1 березня 2016 року, я приїхала до Києва знову, зняла квартиру за два дні.
Коли ти точно знаєш, чого хочеш, воно відбувається. Я зараз зайшла в новий етап життя, і якщо не було б того року депресії, він би тепер не реалізувався. А він зараз йде просто як сніжний ком, насувається кожен день все більше і більше. І я вдячна долі, що все так вийшло врешті.
Ретуш фото: Дарина Лупинська
Підписуйтесь на офіційні сторінки PR-агентства Lavska Story і Сегодня.Lifestyle в соціальних мережах, щоб не пропустити ексклюзивні матеріали.
Головні теми