Ганна Ковпак
Редакторка Бути щасливою мамою можна, головне – ставитися до всього простіше, обов'язково знаходити час на себе і дозволяти собі робити те, що подобається. Сьогодні.Lifestyle розпитали відомих жінок, що для них означає материнство і як, незважаючи на всі клопоти, залишатися щасливою мамою.
Які риси зіркові мами помічають у своїх дочок – дивіться відео:
Героїнями нашої спецрубрики Happy mama вже стали керівник ресторанами "Сім'ї Діми Борисова" Лена Борисова, експродюсерка "Орла і решки" і співзасновниця мережі шкіл Наталія Шталтовна, начальник відділу креативу і контенту ЦУМ Маруся Коваль і письменниця Ірина Говоруха.
Сьогодні про материнство розповіла мама чотирирічної дівчинки Теї, підприємиця і гід по Амстердаму Оксана Кравцова.
Ксеню, як і коли ви зрозуміли, що хочете дитину?
Я ніколи не переживала цього почуття "хочу дітей", проте, побачивши одного разу на тесті дві смужки, я усвідомила, що готова до цього і рада, бо це дитина від людини, яку я люблю. Мені було 30 років.
Як ваша кар'єра впливає на материнство і чи допомагають вам професійні риси і навички в материнстві?
Багато років я працювала в медіакомпаніях, а також будувала з партнером бізнес в онлайн-ритейлі. Я стресостійка людина, яка звикла працювати в межах жорстких дедлайнів, маю добрі комунікативні навички і вмію працювати з негативом. Усе це допомагає у вихованні: я досить легко пережила всі вікові кризи дочки, побудувавши наші стосунки на домовленостях і проговорюванні усіх спірних моментів.
Зараз їй 4 роки, і фразу "Ми ж домовилися" маля використовує регулярно. Я не люблю рольові ігри, майстрування виробів з умовних каштанів, зате розмови – моя сильна сторона, тому вже в 3 роки Теа Елізабет, коли упала і поранилась, не ридала, а кричала: "Мамо, коли вже прибіжать лейкоцити?"
Дочка активно використовує "вставні слова", починаючи речення з "мабуть", дивувала мене раптовими "Це галімімус і трицератопс" у 3 роки. Усе це – результат спілкування. Я ніколи не називала автомобіль "бі-бі" – я йшла у Вікіпедію і розповідала їй про принцип роботи мотора.
Ви зараз живете в іншій країні – у Нідерландах. Як інша культура позначилася на ваших материнських поглядах і методах виховання?
Безумовно, контекст упливає на свідомість, хоча основні моменти розвитку дитини було закладено в Україні. Мені пощастило з першої ж співбесіди знайти няню в Києві, з якою в нас збігалися погляди на виховання, я досі впевнена, що це велике везіння.
Майже 3 роки ми з партнером жили в різних країнах, тому наявність підтримки з боку няні була дуже важлива.
Нідерландські діти – офіційно найщасливіші в світі, незважаючи на те, що в ясла приймають із 12 тижнів.
Декретна відпустка в цій країні становить 4 місяці, включаючи допологовий період, після чого або жінка виходить на роботу, або з нею переривають контракт. Найчастіше після народження дитини батько і мати зменшують кількість робочих годин, щоб 1 день на тиждень із дитиною був один із батьків, отже, малюк буває в дитячому садку лише 3 дні на тиждень.
Тут немає державних дитсадків, а вартість приватного сягає майже 100 євро на день, але якщо працюють обоє батьків, держава компенсує частину коштів за дитячий садок. Вартість роботи бебісітера – 10 євро на годину. Результатом стає вписування дитини в своє життя, а не навпаки.
У Нідерландах немає величезних дитячих ігрових зон у торговельних центрах, рідкісне кафе має якийсь натяк на дитячий куточок, про існування окремих кімнат із нянями тут, здається, і взагалі не підозрюють. Зате на фестивалі конопель, денному концерті в парку або в будь-якому барі завжди є натовп дітей, які малюють або гасають навколо, поки батьки п'ють вино і пиво з друзями.
Діти нікому не заважають, не дратують, із ними радо пограє і перекинеться кількома фразами будь-хто з відвідувачів кафе, тому що вони – частина суспільства, але водночас світ не крутиться навколо них.
Мене захоплює, що в будь-якому музеї, на будь-якому фестивалі обов'язково є не просто розважальні активності, що допомагають зайняти малюків, а інтерактивні зони, які подають тему в доступній формі, розвивають. Це класно: діти знайомляться зі світом не в теорії за книжками, а на практиці.
Початкова школа обов'язкова з 5 років, але дозволена з 4. Мій найбільший виклик – збереження всіх чотирьох мов, яким володіє Теа. Нідерландські початкові школи повністю безплатні й не вимагають навіть купівлі зошитів і ручок, а під час канікул діти не можуть дочекатися старту навчання, тому що в школі цікаво.
Надмірна амбіційність не вітають, цінують уміння бути частиною колективу, соціальний інтелект, діти багато обнімаються і цілуються. Водночас їх учать дотримуватися меж.
Батьки поза шкільним часом влаштовують ігрові зустрічі, а батьківський чат – суцільний позитив. За словами вчителів і батьків інших дітей, моя дочка має strong personality – сильні лідерські задатки і високий інтелектуальний рівень, тому завдання школи – своєчасно переводити її в групу вище, а наша з партнером – учити її поважати чужі бажання і рішення, не тиснути на інших дітей.
Ранок у нашій школі Монтессорі починається зі входу: тримаючи в руках велику чашку гарячої кави, директор, усміхаючись, особисто тисне руку кожному учневі в привітанні.
Батьки в Нідерландах беруть повноцінну участь у вихованні за власним бажанням, а не з-під палиці. Часом, тат із колясками і на дитячих майданчиках більше, ніж мам. І все – з усмішками, що демонструють легкість. Після розлучення чоловіки борються за право проживання з дитиною і часто виграють, а мами отримують право забирати дитину на вихідні і на канікули, платять аліменти.
Ми практично перестали купувати іграшки, оскільки це готові рішення, які не розвивають креативності.
Загляньте в будь-яку дитячу кімнату в Амстердамі (на щастя, це нескладно – тут часто обходяться без штор) – ви побачите дуже мало іграшок. Дітей тут навчають споруджати ляльок із рулонів від туалетного паперу, а в кожному супермаркеті до свят роздають безплатно набори для дрібних виробів або ігор.
Дитячі майданчики створені "з кізяка і палиць", зате на вході вам видадуть молоток із цвяхами і запропонують побудувати з цих палиць свою халабуду. Нідерландці – інноватори з ідеальним почуттям смаку. Подумайте, як вони розвивають це? І так, я стала перейматися через пластик.
Якщо порівняти дві культури, можливо, ви щось хотіли б порадити українським мамам?
Не кутати дітей. Моя чотирилітка ганяє на велосипеді за температури +15 у шортах і футболці, вдягає дощовик і крутить педалі під проливним дощем, гасає на майданчику без куртки в кінці листопада. Удома в нас завжди відчинені вікна, хоча дочка ходить у трусах. Вона звикла до цього з народження.
Позбутися стерильності. У нідерландських яслах і дитсадках діти повзають по ламінату, де інші діти й дорослі ходять у вуличному взутті. Дітей возять у садки і школи з температурою до 38,5, шмарклями рікою і помірним кашлем. Вважається, що більше вірусів у дитинстві, то міцніше імунітет. Прості віруси не лікують нічим, крім парацетамолу і морозива. До лікаря навіть немає сенсу їздити – призначають одне й те саме за протоколом. Лише одного разу Теї призначили антибіотик, виявивши під час огляду вушну інфекцію. Рівень вакцинування дуже високий.
Перестати ганятися за медальками і дозволити дитині бути собою, а не тим, ким ви хочете її бачити. Як кажуть у Нідерландах, ніхто не ходить із соскою в університет. А це означає, якщо для дитини такий важливий цей шматок гуми в 3 роки, то навіщо воювати і віднімати? Так само і щодо відмови від підгузків, вміння читати і взагалі всього.
Нідерландці ніколи не рвуть жили, намагаючись прилаштувати сина-бовдура в інститут: він може піти в коледж і стати теслею, відкривши свою студію дизайну і заробляючи більше, ніж економіст із вишем.
Якщо дитина провалила іспити, батьки кажуть: "Нам дуже шкода, що так вийшло, але це твоє рішення. Ось тобі квитки на Балі, щоб оклигати від стресу і придумати, як ти зароблятимеш після повернення". Ніхто не кладе своє життя на вівтар гуртків і розвивальних активностей. Зрештою, середня тривалість життя в Нідерландах 86 років – у кожного в запасі є ще років 70 на те, щоб навчитися грі на гітарі або освоїти пошиття м'яких іграшок.
Не бути аніматором 24/7 і не закуповувати тонни іграшок, щоб зайняти дитину або компенсувати почуття провини за незалученість. Хотіти погріти обличчя на сонці з келихом вина – це нормально. Я привчила дочку до того, що раз-двічі на день мама виходить на балкон випити кави в тиші на 5 хвилин, наближатися заборонено категорично. Водночас є досить багато спільних ритуалів.
Власне, мати ритуали рутини. З 18:00 на нідерландських майданчиках немає дітей – це час вечері. О 19:00 вони йдуть чистити зуби, слухають казки і о 19:30-20:00 уже сопуть. Якщо не хочеш спати, можна просто лежати або тихо робити свої справи. Вечір – це особистий час батьків.
Школа починається о 8:30, запізнення на 5 хвилин у системі позначається як відсутність, а пропуск школи без попередження про сильну хворобу загрожує штрафом в 100 євро за кожен пропущений день. Якщо пропусків більше встановленого ліміту, за батьків візьмуться соціальні служби. Кожна дитина має конституційне право на освіту, і батьки, якщо не приводять у школу, відбирають це право. Рутинність і системність дається мені найтяжче, адже я творча людина, але я бачу, як добре це впливає на дочку. Чіткі алгоритми – острівець надійності для емоційних дітей.
Чи виникає у вас почуття провини, яке накриває багатьох мам, що працюють, через те, що вони змушені жертвувати часом із дітьми заради кар'єри?
Мені незнайоме це почуття.
Чи вважаєте ви, що робота – це один із способів відновлення материнських ресурсів? Ви вважаєте себе щасливою мамою? Як досягти цього відчуття тим, хто зазнав "вигорання"?
Робота – моє головне джерело ресурсу.
Все інше я роблю з донькою: я беру її з собою на кросфіт 3-6 разів на тиждень, тому вона вміє робити бурпі і стоїть на руках біля стінки, ми ходимо з нею в бари, тому вона дуже соціальна дівчинка, я ходила з нею в слінгу на косметологічні виставки, до косметолога, до стоматолога. Просто у нас немає під боком бабусь, а бебісітери коштують дуже дорого, тому Теа завжди сидить позаду на дитячому кріслі велосипеда, як Санчо Панса.
Через місяць після переїзду я відкрила свою компанію, а весною 2019 року змінила вид діяльності. Я беру участь у поповненні сімейного бюджету нарівні з партнером, батьком дочки, тому я в принципі не можу собі дозволити "вигоріти". Коли ресурси закінчуються, я вдаюсь до збереження енергії – не вмикаю ноутбука після укладання крихітки в ліжко, можу протягом дня вручити їй на пів години планшет із "Нетфліксом" або розвинь-іграми. Я впевнена, що важлива якість, а не кількість, тому час між закінченням школи і дитячим сном – це наш час.
Важливий момент: я намагаюся робити з донькою те, що подобається мені, а також робити дозвілля різноманітним.
Так, минулої п'ятниці я відвезла дочку в школу, написала текст для клієнта, запустила в магазині вдалу акцію і зробила прегарні продажі, провела переговори з продажу одного з бізнесів, привезла доньці в школу велосипед і поїхала з нею на шопінг, пограла з дітьми на майданчику, сходила з нею на тренування, після чого ми разом спекли печиво і прочитали кілька книг перед сном.
У суботу я просто відсиплялася, клопоталася домашніми справами і провела кілька годин на дитячому дні народження. Знайомі жартують над моєю здатністю планувати і запам'ятовувати все, що я зробила протягом дня, а я вважаю це важливим у ті моменти, коли тобі здається, що ти за день пекельно втомилася, нічого не зробивши. Коли ви почнете фіксувати деталі, ви здивуєтеся, як багато всього встигли за день.
Іноді наша квартира має такий вигляд, немов у ній сталося подвійне вбивство, але я завжди роблю клінінг за залишковим принципом, тому що чисті підлоги не роблять мене щасливою, якщо я смертельно втомилася або не можу із задоволенням пострибати з донькою на батуті, дратуючись від будь-якої дрібниці. Такі ж відносини у мене з їжею: ми обідаємо крекером із хумусом і томатами і снідаємо 3-хвилинною вівсянкою з ягодами і кокосовими пластівцями, коли сил немає.
Читайте також інтерв'ю з Лерою Бородіною про принципи виховання, гендерну нерівність і улюблені книги .
Головні теми