Чому діти крадуть і як з цим боротися: відповідь психолога

Дитяче злодійство може виявитися серйозною проблемою, якщо вчасно не звернути на це увагу. Вважають дитячі психологи сайту dytpsyholog.com.

Фахівці пояснили, що таке дитяче злодійство і на що варто звернути увагу батькам.

За словами психологів, дитячим злодійством може бути усвідомлене або неусвідомлене порушення кордонів інших людей, нелегальне вторгнення в їх простір і привласнення собі їх власності, спосіб сказати дорослим про якесь своє неблагополуччя, спосіб впоратися з наслідками якийсь травми або можливість отримати те, що іншим способом не отримати.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

На що варто звернути увагу батькам?

• У кого (з родини або школи) – дитина краде, тому і направлене послання дитини.
• Що саме він бере і на що витрачає вкрадені гроші? Це вкаже на якийсь дефіцит, виражений символічно.
• Як давно дитина це робить? Якщо давно, то родина має деяку "сліпоту", старанно не помічає труднощів, боїться з ними мати справу. Це спосіб дитини "відкрити очі" системі.

Які часті причини такої поведінки?

1. У родині немає чітких меж, можна і не можна для всіх членів родини, включаючи дорослих.
2. Дорослі самі часто і нелегально порушують кордони дитини.
3. Дитина була чогось позбавлена: дитина в дитбудинку, прийомна дитина, іншими словами, занедбана дорослими дитина.
4. У родині дуже строгі правила, і дитина абсолютно позбавлена можливості задовольняти деякі свої потреби – легальним чином отримати те, що потрібно, неможливо.
5. У родині і у дитини не сформовані, плутаються поняття "своє" і "чуже". Дитину не навчили просити і домовлятися.
6. У дитини сформувалася серйозна залежність – ігрова, алкогольна, наркотична, що теж є порушенням функціонування родинної системи.

Чого не варто робити в разі виявлення крадіжки?

Робити вигляд, що нічого не сталося. Чому? Важливо назвати речі своїми іменами і сказати: "Ти взяв у мами гроші, це злодійство. Так чинити не можна. Це злочин".

Оголошувати дитину злодієм. Вона – дитина, яка скоїла крадіжку. Це вчинок, який є сигналом для родини, правильніше відреагувати так: "Ти вчинив дійсно погано". Чому? У більшості випадків це неусвідомлений вибір дитини. По відношенню до нього неприйнятні кримінальна чи адміністративна відповідальність (до 14 років). За крадіжку дитини перед законом відповідають батьки, оскільки вони і є тими, хто цьому побічно сприяв.

Карати дитину більше, ніж заслуговує її вчинок. Чому? У надмірному покаранні батьки часто всю відповідальність за вчинок перекладають на дитину, а не на себе. Цим вони вчать дитину того ж – як не нести відповідальність за скоєне. Позиція дорослого: "Нам разом потрібно розібратися, чому це сталося".

Залишати подію без наслідків. Чому? У здорової дитини є моральні орієнтири. Якщо вона не поніс розумне покарання і ніяким чином не відшкодував завдані збитки – в рамках своїх можливостей, вона може довго і сильно почуватися винуватою. Що може сказати дорослий: "Таке буває, ми все робимо помилки, часто через незнання або через те, що не подумали про наслідки. Давай подумаємо, як ти можеш відшкодувати збиток, який ти завдав цим вчинком".

Посилено соромити дитину. Чому? Викриття вчинку і його наслідки вже в значній мірі пробуджують сором. Коли дитину батьки занадто соромлять, вони таким способом звільняється від власного сорому і відповідальності за те, що сталося і "завантажують" ним іншого. Так проявляється небажання допомагати дитині зрозуміти причини вчинку, і бажання просто залякати або осоромити (виникає "щоб не кортіло надалі"). Від цього симптом йде всередину, і дитина просто краще приховує наслідки крадіжки або симптом перетворюється на інший.

Звинувачувати в усьому тільки дитину. Чому? Велика частина відповідальності лежить на родині, на дорослих. Важливо виділити, де чия вина. Батькам добре б взяти відповідальність за власні дисфункціональні порушення, за порушення кордонів і несформованість адекватних норм і правил, тобто щодо причини вчинку. Дитина бере відповідальність за сам факт вчинення вчинку.

Обмежуватися тільки покаранням, соромити дитину або залякувати. Чому? Це симптом певного неблагополуччя, і в ньому варто розібратися всією родиною або з допомогою психолога.

Думати, що тепер це назавжди "зіпсована" дитина і їй не можна довіряти. Чому? Якщо ставитиметеся до цього як до проблеми і разом її вирішите, то це стане просто епізодом з життя дитини. Якщо ж ви думатимете, що у всьому винна ваша "погана" дитина, вона може і далі несвідомо підтверджувати цей виданий ярлик.

Як вчинити, якщо ви виявили у дитини речі, які не купували, або пропажу грошей?

• Поцікавитися звідки, чиї, за яких обставин опинилися у дитини.
• Сказати, що ви виявили пропажу грошей і вважаєте, що взяла їх дитина.
• У разі виявлення крадіжки заспокоїтися і не панікувати.
• Запитати, чи усвідомлює дитина, що вона зробила серйозний вчинок.
• Назвати це крадіжкою, порушенням чужих кордонів, правил і закону.
• Сказати, що з цим потрібно розібратися всією родиною.
• Опрацювати власні почуття – шок, розчарування, сором, злість, страх, тривогу.
• Обговорити наслідки крадіжки і відшкодування збитку.
• Розібратися з причинами.
• Допомогти дитині організувати відшкодування збитку – можливо, спільно з родиною.

Як зайнятися профілактикою дитячого злодійства?

1. Коректно поводитися з усіма членами родини ("Це іграшки Івана, ти не можеш їх брати, якщо він тобі не дозволяє", "Якщо ти хочеш взяти, тобі потрібно попросити"). Відповідно, якщо дорослі берете щось у вашої дитини, ви також питаєте. Без дозволу ви не залізете до портфелю дитини, до її щоденників, сторінок в мережах, пошти. Особливо, якщо дитина не хоче вас туди пускати.
2. Ідея "я просто хочу переконатися, що у неї все в порядку" не є підставою. Якщо ви це робите з цієї причини, значить, у вас вже є проблеми. Ваша дитина вам не довіряє, і ви для того, щоб вгамувати свою батьківську тривогу, порушуєте кордону своєї дитини, чим вчите її того ж самого.
3. Відкрито обговорювати складності в родині. "Давай бабусі не скажемо, а то вона засмутиться", "Тільки не кажи татові, він розсердиться" – якщо ви самі щось приховуєте, то ви вчите дитину приховувати і робити щось нелегально.
4. Дати дитині більше уваги. Якщо ви не звертаєте уваги на саму дитину, і вона цікавить вас тільки функціонально – зробила уроки, помила підлогу, або сходила на музику, то дитина шукатиме можливості залучити вас в свої проблеми.
5. Допомагати в подоланні минулих травм. Отримана навіть в ранньому дитинстві травма – сама дитина може про це не пам'ятати – без опрацювання залишається в несвідомості дитини і може розігруватися при певних обставинах для того, щоб на неї звернули увагу і допомогли цю травму опрацювати і закрити.

Важливо пам'ятати, що б не сталося, діти та інші члени родини не повинні піддаватися насильству, презирству, "вигнанню". Все це тільки підсилює травму. Ви – родина, і ви – дорослі, і ваше завдання допомогти тому, хто тільки починає жити.

Раніше сайт "Сегодня" з'ясовував, як пережити проблеми молодої родини. Будь-які людські відносини – це завжди явна або прихована боротьба за лідерство і домінування.

Тим часом знайдений простий спосіб обдурити голод: