Ганна Ковпак
Редакторка Часто жінки, схильні потрапляти в любовну залежність, у стосунках зі своїми чоловіками або виставляють дуже жорсткі непробивні кордони, або провалюють їх, і впускають на свою територію занадто далеко, не піклуючись про свій комфорт і безпеку.
Про це розповіла психолог і гешталь-терапевт Марія Долгих.
"Я на все заради нього готова, а він об мене витирає ноги!"
"Нехай помучиться і доведе, що гідний мене!"
"Я ніколи не проявляю інтерес першою, це принижує жінку!"
"Б'є, значить любить".
"Чоловік цінує тільки ту жінку, яка його ігнорує".
Всі ці різні, але дуже знайомі багатьом послання мають одну схожість: у них присутнє явне спотворення меж, пояснює Марія.
За її словами, у багатьох жінок (на щастя, не у всіх!) в любовному арсеналі є дві улюблені і неефективні стратегії спілкування з протилежною статтю. Емпатичні, теплі жінки часто схильні ігнорувати свої межі, поступаючись у всіх важливих позиціях об'єкту своєї закоханості. Жінки ж, яскраво і голосно декларують "гідність", вимогливі і принципові часто ховають за цим фасадом невміння бути досить уважною і чуйною до потреб свого чоловіка.
Водночас психолог зазначає, що деякі жінки вміють використовувати, по черзі або упереміш, відразу обидві "стратегії любові". Хтось користується одним улюбленим прийомом. Але в таких стосунках жінка залишається незадоволеною. А кожна з цих стратегій формує співзалежний процес. (Тут я хочу уточнити: в цій статті не беруся стверджувати щось про всіх жінок, а скоріше хочу викласти свої спостереження щодо жінок у співзалежних стосунках.)
Про дитячий досвід
Часто і занадто вимогливі і надто м'які жінки мали схожих батьків у дитинстві: неадекватну, або безвольну, налякану матір, іноді – конкуруючу з донькою; і деспотичного або емоційно нестабільного, лякаючого батька, іноді батько зовсім відсутній.
"Такі жінки з одного боку ідеалізують і поважають чоловічу владу і силу, якої у них немає, а з іншого – не можуть поважати свою жіночність і жіночу силу, оскільки їх мами не дали їм такого прикладу. Контакт зі своєю сексуальністю, здатність спокушати сприймається як єдиний можливий важіль впливу в цьому непередбачуваному світі. У таких сім'ях дівчаткам дається багато суперечливих послань. Пригнічується їх ініціативність і самостійність, або заохочується тільки та, яка на чоловічий або на дитячий манер", – пояснює Долгих.
У підсумку, дівчина, що підростає, не відчуває своєї жіночої цінності, зустрічається з забороною і придушенням своєї безпосередності або здорової агресії. Вона змушена або стати схожою на тата і прагнути в чоловічий світ, або залишатися інфантильною і несамостійною, вирішуючи всі свої життєві завдання через чоловіків, коханців і будь-яких впливових чоловіків.
Межі в коханні
Теплі, поступливі, турботливі жінки – це про жіночність. Але якщо до цього додаються нестійкі межі і невміння піклуватися про себе – це приманка для чоловіків-паразитів. У них у свою чергу так само страждає чоловіче достоїнство, рівноправні відносини для таких чоловіків дуже небезпечні, тому вступають у відносини вони тільки з тими, у кого з межами не надто.
"Тут в позиції жінки, (усвідомлює вона чи ні) є не тільки відчутні недоліки, але і не такі очевидні, переваги. За стосунками з паразитами, абьюзерами, стоїть сильний страх і відсутність досвіду самостійності, окремості. Низька самооцінка і відсутність контакту зі своєю жіночою силою та агресією. Усередині жінці не вдалося вирости, і скоріше вона відчуває себе як беззахисна дитина. І звичайно, така жінка схильна витримувати в стосунках занадто багато, щоб не втрачати об'єкт, який забезпечує її безпеку і виживання", – каже Долгих.
Згодом її власні межі практично перестають нею самою відчуватися. Якщо в сім'ї є діти – відсутність особистих кордонів у матері, а значить, і в родині в цілому, так само сильно вплине на їх межі та самооцінку.
Буває, що жінка мріє знайти сильного самця, щоб згодом він став ніжним, уважним і турботливим. Якщо це відбувається, потім вона знецінює його як чоловіка. Робить це вона звичайно несвідомо. Якщо жінка провалює чоловічі кордони, їй складно його поважати і отримувати задоволення від близькості.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
"І в цій позиції також є свої переваги. Наприклад, страх близькості у неї настільки великий, що краще мати справу з безпечним партнером, який нехай і не викликає поваги. Ось тільки тут жіночого задоволення – мінімум. Часто: проблеми з отриманням сексуальної насолоди. Оскільки власна жіночність під забороною, через проекцію вона може проявлятися як сильні ревнощі до інших жінок, або надмірний контроль і тривожність. Тривога до конкуренції – за все на світі і на кожному кроці. Ця напруга має забезпечувати безпеку власної самооцінки, яка дуже нестабільна і весь час коливається", – пояснює психолог.
І як не дивно – ні один чоловік, ні його увага, подарунки і обожнювання, які не бувають вічними, не можуть принципово вплинути на жіночу самооцінку. Так, ненадовго положення дозволяє знизити напруження зовнішніми підтвердженнями своєю значимістю. Але це працює – як бездонна бочка.
Взагалі все, що пов'язано зі штучною зовнішньою підтримкою самоцінності – або дуже хитко і ненадійно, або вимагає нелюдських зусиль нон-стоп, або пекельно дорого. Практика показує, що кілька років психотерапії обходяться набагато дешевше і з фінансів, і за власним вкладанням сил.
Про формування жіночої самооцінки
Спочатку жіноча самооцінка будується в контакті з Іншою Жінкою. Чоловіки тут не владні. Це виключно жіноча територія зі своїми законами. Проблема в тому, що жінка з пораненою гідністю цю Іншу знецінює раніше, ніж вдається щось від неї отримати. Маму адже вона знецінила ... У терапії клієнтка може не витримати напруги, яку викликає особа іншої жінки-терапевта. Якщо не виходить її знецінити, може бути важко впоратися з уявною занадто великою значимістю і авторитетом терапевта. Але звичайно, всі ці труднощі можна перебороти. І коли виходить, жінка-терапевт якраз може стати дуже хорошим партнером, що допомагає відновити доступ до жіночності.
Що робити в існуючих стосунках?
Поки межі у стосунках розмиті – дуже складно виокремлювати свою відповідальність: не брати зайву, але і свою на чоловіка не перекладати. Жінки часто грішать тим, що звинувачують у всьому чоловіків – або він, мовляв, занадто деспотичний, або занадто безхарактерний, з усіма наслідками, що випливають. Але ні до чого хорошого або корисного це не призводить. Зона вашого впливу знаходиться не в тому, щоб намагатися міняти його, а у вашій роботі зі своєю частиною відповідальності. Добре, якщо чоловік готовий разом з вами йти до сімейного психолога. А якщо ні…
"Все, що можна реально робити – це відновлювати свої власні межі, гідність і дивитися – що відбувається з партнером. Адаптується він під зміни? Чи зможе він жити з жінкою, у якої самооцінка приходить в норму? Тому що це, без жартів, – випробування не для людей зі слабкими нервами. Не всі витримують. І стосунки можна зберегти тільки з тим, хто витримає і підхопить за вами. А якщо немає у нього на це ресурсу – то часто жінка виявляє, що сама не готова продовжувати відносини з таким чоловіком. І дуже справедливо. Коли гідність у нормі – з'являються інші партнери, яких це приваблює", – пояснює Марія.
Деякі зараз викрикнуть: а чому ініціює зміни жінка, а не чоловік? Буває по різному.
"Чоловіки і жінки своєю ментальністю дуже відрізняються. Сильна стать більше схильна проявлятися зовні. Ініціювати процеси зовнішнього життя. І адже кожна з нас теж вибирає – чи пов'язувати життя з таким чоловіком, чи достатньо він статусний, чи сильний, чи надійний. Так і взаємини – це сфера більшого впливу жінок. Тут чоловік швидше, оцінюючи свої можливості і потреби, погоджується або не погоджується на ту якість взаємодії, яку пропонуєте ви", – підсумувала психолог.
Раніше сайт "Сьогодні" повідомляв, як пережити важку кризу: порада психолога. Марія Долгих назвала основні етапи протікання кризи і боротьби з нею.
Головні теми