Марина Попович
Заступник Подієвого лідера Сьогодні Все більше країн закривають кордони і встановлюють режим карантину в зв'язку зі спалахом епідемії COVID-19. На даний момент в світі налічується понад півмільйона людей інфікованих, а кількість жертв перевищила 24 тисячі. Водночас 122,5 тисячі осіб одужали.
Сьогодні.Lifestyle зв'язалися з українцями, які проживають тривалий час в різних куточках планети. Вони розповіли, як в їхніх країнах борються з пандемією коронавірусу та які настрої переважають в суспільстві. Прочитайте матеріал до кінця і дізнайтеся, чому ці люди не виходять з дому. Деякі факти вас просто шокують.
Самоізоляція – найдієвіший спосіб убезпечити себе від інфікування COVID-19. #StayHome
Частина 2.
- Частина 1. "Рівно о 20:00 люди з вікон будинків аплодують лікарям за роботу": як переживають пандемію COVID-19 в Ізраїлі, Франції, США та Естонії
Неллі Марущенко, 29 років. Мексика
- ілюстратор;
- в Мексиці проживає 1,5 року.
"Місцева кафешка дарує каву всім працівникам медичної галузі"
Про карантин у нас оголосили 13-го березня, але він поширюється тільки на школярів і студентів. Всі інші працюють в звичайному режимі. Громадські місця відкриті. Деякі з них закриваються на карантин самостійно із закликом #StayHome . Багато хто робить різні акції у вигляді безкоштовних доставок додому або, наприклад, місцева кафешка дарує каву всім працівникам медичної галузі. У масках бачила одну людину, працівник Oxxo (мережа місцевих мережевих продуктових магазинчиків).
20 квітня місцеве управління в місті, де я проживаю (Querétaro), оголосило про закриття барів на карантин.
Паніки я не помічаю. Скупка туалетного паперу і харчів не була помічена. Правил ніяких толком і немає. Рекомендації від лікарів – мити руки і не контактувати з іншими, що для деяких працівників офісів вельми складно. Водночас президент з повною серйозністю, звертаючись до народу, заявив, що помре 15%, і немає чого переживати, а йому коронавірус не страшний, бо у нього є ... амулет.
Я працюю з дому. Тому для мене спосіб життя практично не змінився. Тільки тепер, поки дитина на карантині, я зробила розклад на дошці. Так простіше тримати себе і дитину організованими. Є час для ігор, занять, побутових справ і т.д. Намагаємося використовувати час для вивчення чогось нового. Але і подивитися мультик, поїдаючи попкорн, теж іноді корисно.
Незважаючи на те, що з боку держави нічого не робиться, люди самі намагаються вживати заходів. Ніхто не вітається за руки. Всі, у кого є можливість, працюють з дому . На вулицях все більше намагаються тримати дистанцію. Паніка потроху наростає. І, звичайно, всі незадоволені діями уряду.
Не впадати в паніку мені допомагає моя дочка. Потрібно залишатися при здоровому глузді, щоб захистити наших дітей. Ну і, звичайно, творчість. Я не можу прожити і дня без малювання. Це моя терапія від усіх напастей.
Катерина Алексєєва, 24 роки. Білорусь
- працює в сфері туризму;
- 12 років живе в Республіці Білорусь.
"Порожні полиці спостерігаються тільки з етикетками "гречка", "макарони" і "туалетний папір"
Республіка Білорусь є однією з небагатьох країн, в якій немає карантину, і, понад те, відкриті всі кордони для в'їзду і виїзду. Поступово скасовуються концертні програми, різні тусовки, фестивалі та заходи з можливим великим скупченням людей. Однак продовжують відкриватися виставки мистецтв, невеликі форуми ... Працюють дитячі сади і школи, канікули за звичайним графіком. Міністерство охорони здоров'я не вважає за необхідне відправляти дітей на карантин, оскільки вони швидше за все будуть проводити час у бабусь з дідусями, а старше покоління більш схильне до зараження; а студенти, на думку Міністерства охорони здоров'я, будуть ходити на тусовки і роз'їдуться по всій країні в свої міста, і навчання на дому не буде ефективним.
Все працює в штатному режимі, державні установи лише посилюють заходи для ефективної боротьби зі сформованою кризовою ситуацією, тим самим створюючи для співробітників особливий графік зі збільшенням годин роботи. Багато приватних компаній йдуть на віддалену роботу. Дуже невелика кількість магазинів і фірм закриваються або зменшують графік роботи за власним бажанням.
Особливих правил поведінки немає. В рамках культурно-мистецьких заходів можуть запровадити дрес-код і попросити гостей надіти маски. У торгових центрах, магазинах і в установах, де ми працюємо, встановлюють антисептики для рук. Закликають до особистої гігієни і до самоорганізації. Якщо людина відчуває нездужання, просять звернутися за допомогою до лікарів. Якщо є симптоми, які вказують на вірус, то лікарі відвідають людину самостійно, особливо, якщо протягом останніх двох тижнів хворий перебував у країнах, де підвищений рівень зараженості. Також поміщають на двотижневий карантин тих, хто повернувся з країн, що знаходяться в особливо складній ситуації.
Вдома в ізоляції знаходиться невеликий відсоток населення. Як правило, ці люди працюють з дому, відпочивають, займаються йогою, готуванням, саморозвитком. Рутина побутова не встигла розвинутися, оскільки все працює в звичному режимі, вихід з будинку не карається законом і штраф не передбачений.
В цілому, паніка не помітна. Продукти в магазинах не скуповують у незвчиних розмірах. Порожні полиці тільки з етикетками "гречка", "макарони" і "туалетний папір". В рамках звичайного міського життя в масках ходять далеко не всі, 2-3 людини на вагон метро.
Якщо паніка і виникає, то у тих представників населення, які активно спілкуються з жителями країн, які знаходяться на карантині або які активно стежать за новинами у всьому світі. Тоді виникає подив, чому в нашій країні не вживають запобіжних заходів проти розвитку вірусу, чому не закривають кордони, чому не переводять всіх на віддалену роботу, не скасовують спортивні та культурні заходи, чому не відправляють на лікарняний людей, які погано себе почувають, навіть якщо не заражені вірусом.
Складно сказати про настрої країни, дуже неоднозначно. Безумовно є ті, хто обмежили свої дії, носять маски, які не тусуються і частіше проводять час вдома. І ті, хто ходять на роботу, в бари, спілкуються з великою кількістю людей, живуть звичним життям. Але всі дуже уважні, трохи насторожені. Організовуються зустрічі з обговореннями про подальші дії та плани, ставлять запитання про те, як пережити економічну кризу, що є, на думку уряду, однією з найгостріших тем.
Вірус, як спільне і насущне, знаходиться в зародковому стані, вечорами народ не виходить на балкони своїх будинків, щоб поплескати лікарям в знак подяки. Але дивляться новини, щоб розібрати на "цитати великих людей" мова президента і його рекомендації: "Приємно дивитися по телевізору: люди на тракторі працюють, ніхто не говорить про віруси ... Там трактор вилікує всіх. Поле всіх лікує! "
Ірина Пиртко. Велика Британія, Лондон
- журналіст;
- 8 років живе в Лондоні.
"Спостерігаючи за такими країнами, як Італія та Китай, ми розуміємо, що рухаємося у тому ж напрямку"
Незважаючи на те, що в Британії досить багато смертей від коронавірусу, уряд не поспішав запроваджувати офіційний карантин, що дуже насторожувало. З понеділка закрили всі школи, дитячі садки. Це незвична ситуація для Англії, всі дуже схвильовані.
Є чіткі вказівки залишатися вдома: якщо людина хворіє на застуду – 7 днів не виходити з дому, якщо заразився коронавірусом, або ж хтось із членів сім'ї, – 14 днів потрібно перебувати на самоізоляції. Загалом населення дотримується рекомендацій (десь 70%), тому що всюди стало набагато менше людей, але у всіх виникла велика паніка щодо продуктів. Магазини переповнені людьми, продуктів на полицях практично немає, не встигають їх постачати.
Школа, де навчається мій син, дуже нас підтримує – дали завдання додому, розповідають, як саме потрібно займатися з дітьми, але в той же час залишатися батьками. Я з дітьми зробила графік, наближений до шкільного – з уроками і змінами – і ми намагаємося вдома вчитися. Звичайно ж, наводимо в будинку лад, так як роками руки не доходили, граємо в ігри, проводимо час більше з сім'єю, що дуже важливо.
В цілому люди трохи налякані, тому що спостерігаючи за такими країнами, як Італія, Китай, ми розуміємо, що рухаємося в тому ж напрямку. Англія відстає від Італії приблизно на 2-3 тижні. Намагаємося підтримувати себе гумором: спілкуємося в соціальних мережах, пересилаємо один одному мемчики, більше уваги приділяємо друзям, рідним, телефонуємо одне одному в чатах. Дуже багато створено груп для допомоги людям, які не можуть самостійно вийти в магазин за продуктами. Є сервіси, де можна купити і поставити їм під двері.
Мені допомагає не впадати в депресію музика, вона дуже відволікає. Намагаюся не слухати багато новин, оскільки це дуже нагнітає обстановку, просто звертаю увагу на найголовніше. Також до мінімуму звела соціальні медіа, тому що дуже часто подається неправдива інформація, багато негативу.
Таня Комарова. Італія, регіон Умбрія
- журналіст, письменник, музикант;
- 9 років живе в місті Терні.
"Дозволяється виходити з дому на відстань не більше 200 метрів"
У моєму регіоні карантин в школах розпочався 2 березня. В Ломбардії, де пік захворюваності, заходи безпеки запровадили набагато раніше, в середині лютого. Люди не мають права вийти з будинку просто так. Тільки за продуктами або вигуляти собаку. А з 22 березня дозволяється виходити з дому на відстань не більше, ніж 200 метрів. Заборонені поїздки на велосипеді, пробіжки. За це почали штрафувати. У нас уже два тижні закриті великі супермаркети, працюють тільки невеликі продуктові магазини. Входити можна тільки по 4-5 осіб, інші стоять в черзі на вулицях, дотримуючись дистанції. Закриваються всі фабрики, що не ургентні. Сподіваюся, закриють і великий солеварний завод в моєму місті, у них немає можливості нормально дотримуватися правил гігієни. Відкриті аптеки, хлібні магазини, є доставка додому продуктів з супермаркетів. Ціна доставки – три євро, якщо замовляєш менше, ніж 65 євро. У нас у місті закриті церкви, заборонені служби і похорон.
Ми вдома, немає часу нудьгувати. Психологічно, звичайно, важко. Дітям задають дуже багато уроків, адже учні повинні якось закінчити цей навчальний рік. Говорили, що діти вийдуть в школу 3 квітня, але цього не буде. Ходять чутки, що до кінця навчального року буде карантин, тому по максимуму потрібно займатися з дітьми, щоб цей навчальний рік був зарахований. Старші класи займаються онлайн з учителями.
Ми дуже багато малюємо вдома, дочка займається музикою онлайн. З вікна спостерігаємо за природою, дивимося на гори. У нас в регіоні дуже багато ящірок, любимо спостерігати з дітьми за тим, як вони гріються на сонечку.
Люди тихо переживають. У соцмережах рідко у кого зустрінеш аватарку з чорним фоном або свічок. А ми зараз майже ні з ким не спілкуємося.
Сподіваємося і віримо в краще, але на жаль, щодня дуже багато людей помирає .
Китай, звідки вірус поширився по всій планеті та зупинив весь світ на паузу, починає потроху послаблювати карантинні заходи. Що відбувається в країні зараз, і наскільки китайці були соціально відповідальними – читайте далі.
Катерина Голубчук, 30 років. Китай
- викладач в університеті;
- 6 років живе в місті Чженчжоу, провінція Хенань
"У багатьох будинках двері квартири опечатувалися папером, де стояла дата, з якої люди не виходили з приміщення"
Офіційно карантин в нашому регіоні розпочався 26 лютого, понад 40 днів сидимо вдома. Китайські міста розбиті на райони, а райони на квартали. Це кілька комплексів будинків, обнесених парканом. У кожному кварталі свій ЖЕК і свої правила, які встановлювалися в залежності від кількості людей, що проживають на території, чи були випадки захворювання коронавірусом і т.д. Я знаю, що в багатьох будинках двері квартири опечатувати папером, де стояла дата, з якої люди не виходять із приміщення. Вся їжа доставлялася спеціальними співробітниками, як правило, це були працівники ЖЕКу. Люди спускали з балконів мотузки, їжу прикріплювали і піднімали в квартиру. А до людей, у яких квартира не була опечатана, приходили співробітники ЖЕКу і брали список товарів. Житель міг відкрити квартиру тільки в масці, список повинен був бути в поліетиленовому пакеті, оброблений спиртом у присутності співробітника.
Але не завжди був вибір товарів. У подруги з Уханя 5-місячній дитині довелося перейти на іншу суміш для годування, через це у неї почалися алергічні реакції. Але нічого не можна було зробити. Лікаря викликати було нереально. У Китаї взагалі немає такої практики. Якщо виникають проблеми зі здоров'ям, люди самі їдуть до лікарні. Тому в китайців величезна повага до машин швидкої допомоги: якщо вона їде з увімкненим сигналом, значить хтось дійсно знаходиться при смерті.
Ми зараз переїхали в сусіднє місто до свекрів. Тут карантинні заходи трохи слабші. А в Чженчжоу, в пік захворюваності, дозволялося виходити одній людині з квартири, один раз в день на дві години за продуктами, і тільки в межах свого кварталу.
Моя сім'я карантину дотримується. Ми зробили картки здоров'я, в яких зазначено, що зобов'язуємося носити маски, дотримуватися правил гігієни і т.д. Тут дуже серйозно влада підійшла до заходів безпеки під час карантину. Літали дрони, які сповіщали про необхідність носіння масок, поліція і ЖЕКи намагалися допомагати.
Я в декреті, і в мене нічого не змінилося. Хто міг працювати з дому – працював, хтось цілодобово грав на комп'ютері, а знайома моєї свекрухи, наприклад, вишивала. За час карантину вишила картину розміром 80*160 см!
Деякі літні люди ставилися до карантину несерйозно, вважаючи, що їх час прийшов і, якщо вони заразилися, то так і буде. До речі, лікування коронавірусу проводиться за рахунок держави. Були випадки, коли люди взагалі не виходили з дому і все одно підхоплювали коронавірус. У мене є знайомі, у яких гостював родич з Уханя. У нього виявили коронавірус. До лікарні забрали всіх членів сім'ї, які перебували разом з ним. І як виявилося, ніхто не заразився. Все залежить від імунітету. Моя особиста порада – підтримуйте свій імунітет!
Підтримуємо один одного, як можемо. У народі жартують, що у жовтні країну чекає пік народжуваності. Розважаємося, одним словом.
Зараз вже у нас відкрили парки, але на вході стоїть намет, де всім міряють температуру.
Читайте також інтерв'ю з інфекціоністом Вадимом Арістовим: "Не важливо, де зародився вірус, через 36 годин він може виявитися в будь-якій частині світу".
Головні теми