Андрій Мазур
редактор 
Катерина Степаненко
редактор У другій половині XX століття у вивченні Світового океану відзначався справжній бум. На період з 1957 по 1972 рік припало 75,5% всіх експедицій, організованих з середини XIX ст. Це була свого роду романтична епоха науки про море. Інформація про геологію океанічного дна, отримана в той час, змусили вчених переглянути погляди на будову земних надр. Колись вважалося, що земна кора формується під впливом вертикальних рухів. А тут виявилося, що по поверхні розплавленої мантії плавають величезні плити, які в одних місцях народжуються, в інших стикаються, наповзають один на одного. Там, де тектонічні плити народжуються, підминають одна іншу або труться одна об одну, відбуваються землетруси, вивергаються вулкани.
Приблизно в той же час народився термін "живий розлом". Ним стали позначати такі ділянки земної кори, які виявляють рухливість в даний час. Більшість живих розломів як раз і знаходяться на стиках літосферних плит. Слід взяти до уваги, що геологія оперує інтервалами в мільярди років і визначення "нині" розтягується на мільйони років. Тому на якихось живих розломах можуть спостерігатися майже постійні руху блоків земної кори (стик Паміру й Тянь-Шаню в Центральній Азії). А десь розлом може дрімати жахливо довге за мірками людського життя термін в сотню тисяч років. А потім вибухне катастрофічним землетрусом. Такі "шви планети" зустрічаються в Монголії. На більшості ж живих розломів відзначаються безперервні слабкі і плавні рухи, що зрідка змінюються сильними сейсмічними імпульсами. Як приклад можна привести Північно-Анатолійський розлом. На якому, до речі, стоїть Стамбул. І гігантський мегаполіс із завидною постійністю лякають руйнівним землетрусом.
Серед активних розломів вже виник такий собі привілейований клуб – деякі з них часто фігурують в науково-популярних публікаціях, стають темою для статей в ЗМІ, дають ґрунт для псевдонаукових теорій. Ми розповімо лише про кілька.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Класика геології: розлом Сан-Андреас
Це словосполучення чули навіть люди, що мало що розуміють в природознавстві. У 2004 році з'явилася однойменна комп'ютерна гра, в 2015-му на екрани вийшов однойменний фільм-катастрофа. Для геологів розлом Сан-Андреас (через своє зручне розташування) став благодатним місцем для задоволення наукової цікавості, для штату Каліфорнія – постійним головним болем через безперервний ризик землетрусів. На жаль, руйнівні катаклізми слід очікувати уздовж лінії розлому приблизно раз в 150 років. Останніми стали землетрусу в Сан-Франциско в 1906 і 1989 роках.
Сан-Андреас тягнеться уздовж узбережжя штату Каліфорнія на 1300 км. Початок його знаходиться десь в Мексиці. Потім тріщина перетинає штат Каліфорнія по сусідству з Лос-Анджелесом і під Сан-Франциско починає йти в океан. Сан-Андреас є лінією контакту Тихоокеанської і Північноамериканської тектонічних плит, які рухаються тут в протилежних напрямках, труться одна об одну. Швидкість такого руху – кілька сантиметрів на рік. Відбувається він не плавно, а дрібними ривками, відчуваються як часті, але дуже слабкі землетруси. Відображенням активності розлому стали постійні зміщення покриття і розмітки на дорогах, що перетинають лінію розлому. У таких точках ремонтувати траси доводиться часто. Втім, є і більш наочне свідчення зміщення плит по розлому. Вулкан Нінах, що вивергався на розломі приблизно 25-30 млн років тому, в свій час акуратно розірвало на дві частини. В наші дні одна з половинок знаходиться на 314 км на північ від початкового місця розташування вулкана.
Розлом відмінно помітний з висоти пташиного польоту або орбіти. З землі ж майже не видно. Подекуди його положення видає непримітний яр. Втім, є в Каліфорнії Національний парк "Долини Каррізо". Тут цей природний феномен можна розглянути неозброєним оком.
Велика Рифтова долина
Через всю Африку вздовж узбережжя Індійського океану на 6 тис . км простяглася колосальна геологічна структура . Починається вона в горах Північної Ефіопії і закінчується в Мозамбіку , приблизно навпроти північного краю острова Мадагаскар .
Ширина Великої Рифтової долини зазвичай становить 30-40 км, але часом доходить до сотні. По дну її розкидані численні озера, а по краях підносяться вулкани. Пейзажі Африканського рифту розтиражовані в мільйонах фотознімків і безлічі фільмів. У ньому або його околицях розташовані найвідоміші національні парки. Втім до переліку знаменитостей Велика рифтова долина потрапила не тільки і не стільки завдяки своїм красот.
У 1913 р геолог Ганс Рек в ущелині Олдувай (Танзанія) виявляє безліч залишків стародавніх ссавців. У 1928 р антрополог Луїс Лікі вивчає колекцію і знаходить в ній предмети, над якими явно попрацювала рука людини. Лікі починає роботи в Олдувае. У 1959 р він розкопує черепа попередників Homo sapiens. Їх вік – від 500 тис. років до 1,8 млн років.
У 1974 р в Ефіопії в межах Рифтової долини зроблена нова сенсаційна знахідка. Антропологи виявили повний скелет нашого вельми давнього предка – австралопітека віком 3,8 млн. років. З того часу нові відкриття слідують одне за іншим. Вони всі підтверджують здогадку, колись висловлену Чарльзом Дарвіном. Колиска людства знаходиться в Африці. Більш точно – у Великій Рифтовій долині.
Але не тільки появою людини унікальна ця природна структура. Тут починається розкол Африканського континенту. Блоки по різні боки Великої Рифтової долини роз'їжджаються в різні боки. І на їх місці колись з'явиться спочатку вузьке море на зразок Червоного, а потім і океан. Справа ця нешвидка. Звичні обриси Африки не зміняться не те що за життя багатьох поколінь, а всього людства. Геологи вважають, що потрібно мільйон років, щоб Червоне море затопило Африканський рифт. Але вже відлік почався. У 2005 р буквально за 3 тижні блоки по сторонах розлому, розсунулися на 8 м. У щілину піднялася розплавлена магма. Люди на власні очі змогли побачити, як формується нова земна кора, яка колись стане дном океану .
Материки народжуються в тріщині Сільфра
З моменту, як берега Атлантичного океану були нанесені на карту, викликала подив конфігурація узбережжя Африки і обох Америк. Здавалося, що раніше вони становили одне ціле. Виступи і поглиблення двох берегів майже ідеально входили один в одного. Потім з'явилися нові дані. Ще на початку XX ст. дізналися про підводну гірську систему, витягнуту по осі Атлантики, Серединно-океанічному хребті. В середині XX столітті для СРСР і США його вивчення стало життєво важливим. Підводникам держав-супротивників потрібно було знати – де можна врізатися в пік, що піднімається до самої поверхні, де – прослизнути непоміченим в складках підводної гірської країни. Позитивним побічним ефектом військового протистояння стала хороша вивченість Серединно-Атлантичного хребта. Виявилося, що за його осі народжується нова земна кора. При цьому вона зрушує в сторони старіші ділянки. В тому числі і ті, на яких розташовані Європа, Африка і Америка. Велика частина Серединно-Атлантичного хребта лежить на глибині. Однак деякі вершини все ж піднімаються вище рівня моря. Утворюючи острови. Один з них – Ісландія. Тут, в національному парку "Тінгведлір", можна побачити пейзаж, який в інших місцях прихований під товщею Атлантичного океану. Пам'ятка №1 в національному парку – це так звана тріщина Сільфра. Одна сторона вузької ущелини – це Північно-Американська тектонічна плита, інша – Євразійська. Так що з деякою натяжкою можна говорити, що тут є можливість одночасно доторкнутися до Америки і Європи. Сільфра заповнена кристально чистою прісною водою і стала популярним місцем для занурень.
Міфи Левантського розлому
Якщо поглянути на космічний знімок або географічну карту Близького Сходу, то можна помітити лінійну структуру, що починається як витягнута вузька Акабська затока (на її березі розташований популярний курорт Шарм-еш-Шейх). Від Ейлата на суші простежується долина, яка веде до Мертвого моря. Далі на північ слід долина річки Йордан, озеро Кінерет, долина Хула і річка Бекаа. Так проявляється на карті ще один знаменитий "живий шов" планети – Левантський розлом. Він знаменитий завдяки кільком природним феноменам і є єдиним у своєму роді місцем в людській культурі.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Почнемо з природи. Береги розташованого в зоні Левантського розлому Мертвого моря – найнижча ділянка суші на планеті, що лежить на позначці 400 м нижче рівня моря. Власне, Мертве море є одним з найбільш солоних водойм на планеті. У плані географічних рекордів менше відомо озеро Кінерет. Воно є найбільш низько розташованим прісним озером світу.
Однак вся ця цифрова інформація виглядає тьмяно на тлі вигаданих і реальних подій, що відбувалися в зоні Левантського розлому. Чимала частина подій, про які говорить Біблія, відбулася тут .
Наприклад, доля Содому і Гоморри. В покарання за розпусту городян Всевишній спалив їх підземним вогнем і обрушив в безодню. Дійсно, уздовж Мертвого моря і річки Йордан б'є безліч джерел, виявлені виходи сірки, горючих газів, нафти. У 2001 р геолог Грей Харріс виявив тут підземні пустоти, заповнені метаном. За його гіпотезою, злощасні міста знищив землетрус, що спричинило за собою займання і вибух метану, а також викид гарячих сірчистих вод і асфальту, який тут же запалав. Апокаліптичну картину доповнив дощ з сірчаної кислоти, що пролився на землю після того, як сірководень прореагував в водою, що міститься в атмосфері. Все збігається з легендою, що говорить про потоки сірки і вогню, що обрушилися з неба.
Щось подібне , до речі , сталося в 1861 р в схожій геологічній структурі . Але на іншому кінці світу . На Байкалі після землетрусу під воду пішла ділянка так званого Цаганського степу . За розповідями очевидців , під час катастрофи степ " здувався буграми " , з тріщин викидалася вода з піском , глиною , нафтою і пальним газом . На місці провалу зараз затока площею близько 200 кв . км і глибиною до 3 м .
Розломи і цивілізація
При поверхневому знайомстві з живими розломами земної кори може здатися, що їх роль в житті людства cугубо негативна. Як ще можна назвати трапляються час від часу землетрусу? Однак не все так однозначно. Історики і географи давно вже виділили на мапі особливий регіон – так званий Родючий півмісяць. Він розташований на території Близького Сходу, на південному сході Туреччини і північному заході Йорданії і дотягується до дельти Нілу. Завдяки поєднанню кліматичних умов і географічному положенню, тут в кам'яному столітті вперше виникли землеробство і скотарство, зародилися перші міста. Для успішного землеробства потрібні постійні житла і комунікації, інвентар для обробітку грунту і сховища для врожаю, добре насіння, м'який клімат і грунти. Перші умови стали результатом прогресу на території Родючого півмісяця в епоху збирання. Клімат пом'якшав після льодовикової епохи. А ось ґрунти, зрошення та посадковий матеріал багато в чому забезпечили розломи.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Одного разу вчені відзначили на карті Близького Сходу знахідки слідів найдавнішого землеробства. Майже всі вони потрапили в зони розломів. Адже саме в них за кілька мільйонів років формувалися гірські хребти з долинами і передгірними рівнинами. Вершини затримували хмари, що йдуть зі Середземного моря, забезпечуючи дощі. Річкові наноси породили родючі грунти. Уздовж активних розломів завжди б'ють джерела, забезпечуючи поля водою при засухах. Біолог Микола Вавилов виявив, що Родючий півмісяць знаходиться в ареалі поширення диких предків культурних рослин. Тут завжди виростали пшениця-однозернянка, ячмінь, горох, сочевиця, мигдаль і фісташки. Вавилов зауважив, що рослини не просто зустрічалися спільно, а й давали багато різновидів. Що дозволяло древнім селянам знайти найбільш продуктивні і придатні для обробітку рослини. Ділянки з багатим видовим розмаїттям збігалися з активними розломами. Після відкриттів Вавилова виявилося, що у дрібних тварин, що живуть біля розломів, часто зустрічаються мутагенні зміни. Їх причиною, швидше за все, є речовини, які виділяються з розломів, що піднімаються з надр Землі. Наприклад, газ радон. Ці речовини і породили мутації в рослинах. які згодом дозволили вивести перші сорти сільгоспрослин.
Деякі вчені йдуть ще далі . Вони вважають , що на формування людини з наших мавпоподібних предків впливали підвищена радіація , яка відзначається у Великій Рифтовій долині .
Український аспект
Велика частина нашої держави займає відносно стабільні ділянки земної кори . Тектонічно активні регіони знаходяться на західних і південних кордонах . Але навіть там немає розломів , хоча б віддалено нагадують такі знаменитості , як , наприклад , Сан – Андреас . Проте від землетрусів ми не застраховані . Заступник директора Інституту геофізики НАН України Олександр Кендзера пояснює , що землетруси , причому відчутні , можливі навіть на материкових плитах .
Крім того , 10 % України потрапляє в так звану зону Вранча , що знаходиться на стику Південних ( румунських ) і Східних Карпат ( українських ) . Зона Вранча – місце дуже неспокійне . Відлуння з емлетрусів, що там відбуваються, постійно прокочуються майже по всій території України .
Головні теми