Вчені заявили про те, що повторні спостереження за найновішими першого типу показали, що Всесвіт може розширюватися рівномірно, а не все швидше поширювати свої кордони під дією темної енергії.
Довгий час вчені вважали, що Всесвіт розширюється з постійною швидкістю. У 1998 році лауреати Нобелівської премії Сол Перлмуттер, Брайан Шмідт і Адам Рісс за допомогою спостережень за спалахами наднових показали, що межі Всесвіту розширюються все швидше і швидше. Причиною цього, на думку дослідників, є темна енергія – загадкова субстанція, на яку припадає близько 70% вмісту Всесвіту.
Тепер же дослідники вирішили перевірити ще раз, чи дійсно сліди темної енергії можна побачити у спалахах наднових.
В ході дослідження вчені використовували дані про вибухи білих карликів, які були накопичені за 18 років. Подібних зірок виявилося 740 – в 10 разів більше, ніж кількість загиблих зірок, яких використовували нобелівські лауреати.
Використовуючи методи стандартної космологічної моделі, британські астрофізики прорахували відстані до кожної з наднових, орієнтуючись на їх яскравість і на те, як сильно їх випромінювання "розтягнулося" під час подорожі від місця вибуху до Землі за сотні мільйонів і мільярди років руху, і порівняли їх між собою.
Якщо ефект, відкритий Перлмуттером, Шмідтом і Ріссом існує, то відстані, обчислені подібним чином, будуть помітно відрізнятися, і чим далі буде перебувати наднова, тим більше буде різниця між дистанцією до Землі, обчисленою по червоному зсуву і по яскравості спалаху.
Як показали ці розрахунки, прискорене розширення Всесвіту, швидше за все, навряд чи існує – розкид значень у відстанях до далеких і близьких наднових в цілому відповідає парадигмі рівномірного розширення всесвіту, а не прискореної експансії його кордонів. Вчені визнають, що ознаки прискореного розширення і присутності темної енергії у Всесвіті все ж є, проте їх статистична значимість недостатня (менше трьох сигма), щоб говорити про реальне існування цієї загадкової субстанції і пов'язаними з нею просторовими ефектами.
Головні теми